- у нас, на відміну від країн з розвинутою економікою, первинна емісія здійснюється у великих обсягах (за 9 місяців 1999 р. нетто-емісія становила 3,89 млрд. грн.), але емісійного доходу держава при цьому не одержує.
Очевидно, що держава повинна скористатися своїм законним правом на емісійних доход. З огляду на це, нагальних змін потребує механізм направлення емітованих коштів: вони мають надходити переважно до бюджету у формі безпроцентних кредитів. Застосування прямих кредитів Національного банку значно розвантажить видаткову частину державного бюджету. Крім того, варто зазначити, що емісія для підтримки бюджету має переваги над іншими видами емісій, оскільки в даному випадку кошти надходять до реального сектора економіки і малозабезпечених верств населення, а не потрапляють на спекулятивні ринки.
Доцільність пропозиції щодо застосування грошової емісії для розв’язання нагальних проблем суспільства підтверджується міжнародним досвідом.
Для уникнення інфляційних наслідків при здійсненні грошової емісії необхідно створити чіткий механізм її каналізування. Через систему інвестиційних рахунків емітовані кошти мають направлятися виключно на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів, передбачених у бюджеті.
Розв’язанння борговоъ проблеми сприятиме також припинення обслуговування ОВДП, придбаних Національним банком.
Зменшення державного боргу та вирішення проблеми його обслуговування вимагають також досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП у нинішньому році, з можливістю його поступового зниження до 2,6% ВВП у 2005 році.
З метою зменшення обсягів імпорту необхідно посилити тарифне регулювання некритичного імпорту і терміново розпочати реалізацію програми енергозбереження. На сьогодні середня ставка імпортного мита на товари, що ввозяться до України, становить 6%. У міжнародних масштабах це надзвичайно низький показник. Для економії валютних коштів і стимулювання розвитку вітчизняного виробництва доцільно переглянути ставки ввізного мита на товари, вироблювані в Україні.
Поряд з створенням загальноекономічного середовища, сприятливого для інвестування, з метою припинення втечі капіталів за кордон необхідно виробити механізми, які б дозволяли перекрити відплив капіталів з країни такими каналами: переведення валюти за кордон у рахунок оплати фіктивних імпортних контрактів; неповернення до країни експортної валютної виручки; зниження контрактних цін при експорті та їх завищення при імпорті тощо. За експертними оцінками, в Україні надто ліберальний режим зовнішньоекономічної діяльності та повна конвертованість гривні за поточними операціями дозволяють нелегальними шляхами щороку вивозити за кордон 3-5 млрд. дол.
Крім проблеми мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Девальвація збільшує частку доходів держави, виплачувану іноземцям у вигляді основної суми і процентів за державним боргом. Одним з механізмів стримування наростання боргових вивлат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних фізичних осіб – перевести капітали за кордон, а комерційних банків – заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну пропозицію). Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти.
Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.
Сьогодні Україна має законні підстави добиватися залучення схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат.
Спираючись на міжнародний договір і відстоюючи власні національні інтереси, Україна повинна також залучити механізми активного управління зовнішнім боргом, започаткувавши обмін боргових зобов’язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші.
Сценарій ІІ розвитку подій, який передбачає застосування обґрунтованих методів розв’язання боргової проблеми в Україні, наведено у таблиці:
| Показники | Роки | ||||||
| 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| І. Основні макроекономічні показники | |||||||
| Темп інфляції (% у середньому за рік) | 22,7 | 23 | 21 | 18 | 16 | 16 | 15 |
| ВВП у поточних цінах (млрд.грн.) | 127 | 154,5 | 191,7 | 230,7 | 274,3 | 327,8 | 390,1 |
| Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.) | 4,3 | 6,3 | 8,1 | 9,4 | 10,5 | 11,7 | 12,9 |
| Доходи Зведеного бюджету (% ВВП) | 25,6 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25 |
| Доходи Державного бюджету (% ВВП) | 15,5 | 15,0 | 14,3 | 13,8 | 13,8 | 13,8 | 13,8 |
| Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) | -1,5 | 0,4 | 1,2 | 1,2 | 1,2 | 1,2 | 1,2 |
| Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики): | |||||||
| - внутрішні державні позики | 27,4 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| - зовнішні державні позики | 9,6 | 9,5 | 9 | 9 | 9 | 9 | 9 |
| Сеньйораж (% ВВП) | 0 | 1,7 | 1,7 | 1,7 | 1,7 | 1,7 | 1,7 |
| ІІ. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу: | |||||||
| - виплата процентів за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.) | 1,3 | 0,4 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| - виплата процентів зовнішнім кредиторам (млрд. грн.) | 1,8 | 4,5 | 4,5 | 4,9 | 5,2 | 5,4 | 5,4 |
| Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП) | 2,4 | 3,2 | 2,3 | 2,1 | 1,9 | 1,6 | 1,4 |
| Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Зведеного бюджету) | 9,4 | 12,7 | 9,3 | 8,5 | 7,6 | 6,6 | 5,6 |
| Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету) | 15,5 | 21,1 | 16,4 | 15,5 | 13,9 | 11,9 | 10,1 |
| ІІІ. Державний борг (на кінець року): | |||||||
| - за внутрішніми позиками (млрд. грн.) | 11,4 | 0,69 | 0,58 | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| - зовнішній державний борг (млрд. дол.) | 12,4 | 11,4 | 10,6 | 9,9 | 9,0 | 8,1 | 7,1 |
| Державний борг (усього) (% ВВП) | 60,0 | 54,8 | 49,2 | 42,7 | 36,4 | 30,4 | 24,7 |
| ІV. Видатки бюджету, не пов’язані з сплатою процентів (%) | 24,7 | 21,4 | 21,5 | 21,7 | 21,9 | 22,2 | 22,4 |
Можна припустити, що темпи девальвації гривні у 2000-2001 рр. дещо випереджатимуть зростання споживчих цін у зв’язку з переоцінкою реального обмінного курсу в минулому. Починаючи з 2002 р. темпи її девальвації уповільняться, і під впливом нормалізації загальноекономічної ситуації в країні, а також скорочення її зовнішнього боргу відбудеться незначна реальна ревальвація. При цьому темпи девальвації будуть нижчими ніж у попередньому сценарії.
Як свідчать результати проведених розрахунків (сценарій ІІ), реалізація пропонованих заходів дасть можливість:
істотно скоротити обсяг державного боргу України;
зменшити бюджетні видатки на його обслуговування;
нормалізувати ситуацію з фінансуванням соціально-економічних програм.
У цілому застосування пропонованих методів зниження боргового навантаження сприятеми обмеженню боргової залежності української економіки, що, у свою чергу зумовить оздоровлення соціально-економічної ситуації в державі.
3. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень
Боргова складова у системі державних фінансів має функціональне походження від державного кредиту і в умовах економічного сьогодення України набуває особливого значення. Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цілього фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних ревнихних активів.
Економічна суть державного боргу проявляється в переломленні через такі дві властиві йому функції: а) фіскальна – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; б) регулятивна – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним (центральним) банком країни.
Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. Ретроспективний аналіз засад формування і обслуговування державного боргу України, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.
Перший з них (1991 р.- І половина 1994 р.) характеризується безсистемним утворенням і нагромадженням боргу.
На другому етапі (ІІ половина 1994 р. – І половина 1997 р.), поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.