Економічна модель підприємства 2 (стр. 3 из 5)
Третя, додаткова складова — потоки виробничих послуг, що реалізуються на переходах «допоміжний цех — цех» і між допоміжними цехами. Ці потоки відображають організацію ремонту, інструментального, енергетичного, транспортного забезпечення та інші види виробничого обслуговування основного виробництва. Отже, схема матеріальних потоків на рівні цехів і складів описує найсуттєвіші риси об’єкта.
Такі характеристики виробничої структури можна подати у вигляді матриці наявності (відсутності) зв’язку між цехами і проміжними складами позацехової підпорядкованості. Приклад такої матриці наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
МАТРИЦЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ЦЕХАМИ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
| № п/п | № п/п | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
| Цех | 01 | 02 | 03 | 04 | 05 | 09 | 12 | 15 | 21 | 22 | 23 | 25 | 31 | 33 | 35 | 40 | 41 | 71 | СГП | |
| 1 | 01 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||
| 2 | 02 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||
| 3 | 03 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||||
| 4 | 04 | Х | 1 | |||||||||||||||||
| 5 | 05 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||||||||
| 6 | 09 | Х | 1 | |||||||||||||||||
| 7 | 12 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||
 8 | 15 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||||
| 9 | 21 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||||||
| 10 | 22 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||
| 11 | 23 | 1 | Х | 1 | ||||||||||||||||
| 12 | 25 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||
| 13 | 31 | 1 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | ||||||||||||
| 14 | 33 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||
| 15 | 35 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | |||||||||||||
| 16 | 40 | 1 | Х | 1 | ||||||||||||||||
| 17 | 41 | 1 | Х | 1 | ||||||||||||||||
| 18 | 71 | 1 | Х | 1 | ||||||||||||||||
| 19 | СГП | х |
Примітка. Таблиця заповнюється рядками: 1 ставиться, якщо цех, позначений у рядку, передає деталі, вузли, послуги в цех або на склад, позначений у відповідній графі; 0 — в іншому випадку (для наочності нулі випущено).
Таблиця 1.2
МАТРИЦЯ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ЦЕХАМИ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА В ОПТИМАЛЬНО ТРИКУТНІЙ ФОРМІ
| № п/п | № п/п | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
| Цех | 33 | 12 | 03 | 02 | 21 | 01 | 22 | 25 | 05 | 15 | 31 | 35 | 04 | 40 | 23 | 41 | 71 | 09 | СГП | |
| 1 | 33 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||
| 2 | 12 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||
| 3 | 03 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||||||||||
| 4 | 02 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||||||
| 5 | 21 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||||||
| 6 | 01 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||
| 7 | 22 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||
 8 | 25 | 1 | 1 | 1 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||
| 9 | 05 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||||||||
| 10 | 15 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||||
| 11 | 31 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||||||||||||
| 12 | 35 | 1 | Х | 1 | 1 | 1 | 1 | |||||||||||||
| 13 | 04 | Х | 1 | |||||||||||||||||
| 14 | 40 | Х | 1 | 1 | ||||||||||||||||
| 15 | 23 | Х | 1 | 1 | ||||||||||||||||
| 16 | 41 | 1 | Х | 1 | ||||||||||||||||
| 17 | 71 | 1 | Х | 1 | ||||||||||||||||
| 18 | 09 | Х | 1 | |||||||||||||||||
| 19 | СГП | х |
Виокремлюються цехи з майже повністю заповненими рядками, цехи з пустими рядками, але щільно заповненими стовпчиками, і так звані «хрести», як наприклад, рядки-графи цехів 12 і 22. Характерна наповненість графи 19 — складу готової продукції, вказує на те, що переважна більшість підрозділів основного виробництва має у своїй номенклатурі «готові вироби» — товарну продукцію підприємства, хоча багато з них є в основному заготівельними або цехами проміжної обробки. Відповідно випускні цехи одночасно виконують проміжні операції.
Заповнену таким чином матрицю доцільно формально доопрацювати — зробити тріангуляцію. Ця нескладна процедура дає змогу отримати більш наочну картину групування цехів за їх місцем у виробничих циклах виробів, особливо для виявлення так званих «петель» технологічних маршрутів. Наведена в табл. 1.1 матриця в оптимально трикутній формі подана в табл. 1.2.
За рахунок перестановки рядків-граф дістаємо упорядковане уявлення про матеріальні потоки від початкових операцій до готової продукції (за сукупною номенклатурою робіт). Випускні цехи виокремлені у нижній частині матриці. Як бачимо, організація виробництва (спеціалізація цехів) не забезпечує послідовного проходження виробів від заготівельних до завершальних етапів по цехах основного виробництва. Виявляється угруповання цехів за характером зв’язків: цехи 33 і 12 мають підвищену кількість повернень («петель»), цехам 1, 12 і 25 властиві взаємні повернення, цехи завершальних операцій, які виконують деякі проміжні роботи, — 35, 40, 23, 41, 71, єдиний «чистий» випускний цех — 9.
Таким чином, за допомогою зазначеного методу можна отримати достатньо чітку характеристику матеріальних потоків і зробити висновок про особливості оперативного управління на підприємстві в аспектах календарного планування, диспетчерування та обліку основного виробництва. Основний напрямок подальшого аналізу — пошук можливостей раціоналізації виробничої структури, без чого управління основною діяльністю при будь-яких структурних перетвореннях керуючої системи буде недостатньо ефективним.
1.3. Структуризація системи
управління підприємством
Розвиток виробничих структур не можна розглядати ізольовано від організаційних структур управління, тому що виробнича структура — це лише об’єкт управління. Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функціонування виробничої структури.
На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, а також вимоги ринку та ін. Розмаїття та особливості виробництва обумовлюють необхідність застосування різних видів і типів організаційних структур управління. Основними полярними варіантами, між якими можна розглядати всі можливі типи організаційних структур, є:
·структура, якій не властива жорстка залежність від змін зовнішніх і внутрішніх факторів («механічна структура»);
·структура, яка істотно залежить від змін зовнішніх і внутрішніх факторів («органічна структура»).
Перший варіант доцільно використовувати для оперативного, або тактичного, типу управління, коли значну роль в ефективності праці більшості робітників відіграє виробничий досвід. Проте якщо система здатна до самоорганізації, то доцільніше створювати м’які структури органічного типу.
Традиційні моделі організаційних структур управління ґрунтуються на комбінації лінійних, функціональних і програмних структур, які різняться залежно від виду і типу вихідних елементів (персонал, служби апарату управління).
Для лінійних і функціональнихструктур більш характерні постійні елементи (групи, колективи, виконавці) та вертикальні зв’язки (зв’язки підпорядкованості). Елементарна організаційна структура відображає дворівневий розподіл, який поширений у малому та середньому бізнесі.
Проектні структури управління доповнюють лінійно-функціональні організаційні структури.
У сучасному виробництві частіше виникають продуктові (дивізіональні) структури. Поєднання централізованого планування та децентралізованого функціонування виробничих підрозділів (дивізіонів) сприяє створенню саме таких структур, які широко застосовуються в умовах багатопродуктового виробництва (рис. 1.2).
структурні виробничі підрозділи — центри прибутку, дивізіони — виокремлюються з наданням їм широких прав у прийнятті рішень у процесі господарської діяльності та відповідальності за отримання прибутку. Це обумовлює безпосередню залежність фінансового стану підрозділів від результатів їхньої діяльності. Керівництво таких підрозділів має право самостійно визначати стратегію підрозділу відповідно до стратегічних цілей підприємства.
