Після завершення розрахунків слід визначити обсяги щомісячної реалізації продукції (робіт, послуг) за окремими видами і каналами, а також обсяги надходження грошових коштів у господарство. При виконанні цих розрахунків потрібно звернути особливу увагу на прогноз цін з урахуванням їх сезонних коливань під впливом попиту і пропозиції та інших умов ринкової діяльності.
Тому розрахуємо циклограму надходження грошових коштів (таблиця 4.2), циклограму реалізації продукції (таблиця 4.3) і програму цін по каналах реалізації та видах продукції (таблиця 4.4).
Зробивши розрахунок грошових надходжень ми можемо сказати, що господарство реалізувавши в 2010 році певну кількість продукції отримало виручку в розмірі 42134,00 тис. грн. З розрахованих таблиць ми можемо сказати, що найбільшу кількість продукції підприємство реалізує в під кінець року, тому саме найбільша кількість надходження грошових коштів від реалізації продукції теж у кінці звітного року.
Подальший розрахунок прибутку, валового і чистого доходу має проходити в такій послідовності. Розрахувавши кінцевий результат від реалізації продукції і врахувавши її собівартість, ми отримали прибуток до якого додають суму податку на додану вартість, що залишається в господарстві, і визначають таким чином прибуток від господарської діяльності. У відповідному рядку відображають грошові надходження за рахунок державного регулювання цін.
Розрахунок акцизного збору також виконуються згідно з чинним законодавством.
Загальний фінансовий результат розраховують з урахуванням фінансових витрат, витрат на капіталовкладення, доходів від володіння корпоративними правами та інших позареалізаційних доходів
і витраті [11].
Проведемо розрахунок прибутку, валового і чистого доходу ТОВ агрофірми «ім. Гагаріна» за 2009 рік в таблиці 4.5
Таблиця 4.5. Розрахунок прибутку, валового і чистого доходу ТОВ агрофірми «ім. Гагаріна», тис грн.
| Показники | Прибуток | Збиток |
| Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 18740 | |
| Податок на додану вартість | 2911 | |
| Собівартість реалізованої продукції | 14892 | |
| Адміністративні витрати | 831 | |
| Витрати на збут | 71 | |
| Інші витрати операційної діяльності | 6298 | |
| Інші операційні доходи | 6730 | |
| Всього прибутків і збитків | 25470 | 25003 |
| Загальний фінансовий результат | 467 |
Зробивши розрахунок таблиці можна сказати, що господарство в 2009 році, врахувавши всі витрати, підприємство отримало прибуток в розмірі 467 тис. грн.
Валовий дохід розраховують в такому порядку.
По-перше потрібно визначити валову продукцію за собівартістю, що включає всі витрати на виробництво продукції, робіт і послуг планового року, а також враховує приріст або зменшення незавершеного виробництва і витрати майбутніх періодів порівняно з попереднім роком.
Витрати на виробництво продукції рослинництва розраховують на підставі даних форми «Виробництво і собівартість продукції рослинництва». Після визначення собівартості валової продукції на підставі допоміжних розрахунків загальну собівартість валової продукції збільшують на суму витрат з її реалізації, які відшкодовують підприємству заготівельні та інші підприємства.
Розраховують прибуток як перевищення суми виручки від реалізації продукції її собівартості. В збиткових підприємствах розраховують збиток як перевищення собівартістю реалізованої продукції виручки від її реалізації.
Таблиця 4.6. Розрахунок валового і чистого доходу ТОВ агрофірми
«ім. Гагаріна», тис грн.
| Показники | Сума, тис грн. |
| Валова продукція за собівартістю | 13917,9 |
| Перевищення (прибуток) сумою виручки від реалізації продукції собівартості реалізованої продукції | 578,6 |
| Зменшення (збиток) суми виручки від реалізації продукції собівартості реалізованої продукції | - |
| Всього | |
| Валовий дохід | 937 |
| Витрати на оплату праці | 1972 |
| Витрати на соціальні заходи | 603 |
| Чистий дохід | 286 |
Відображують прибуток господарств, що виконують функції міжгосподарських підприємств, передані господарствам-учасникам. Для визначення валового доходу з суми реалізації виробленої підприємством валової продукції виключають матеріально-грошові витрати на її виробництво. Отже, валовий дохід визначається різницею між сумою валової продукції і сумою матеріально-грошових витрат [11].
Зробимо розрахунок валового і чистого доходу ТОВ агрофірми «ім. Гагаріна» в таблиці 4.6.
Розрахувавши таблицю 4.6 ми бачимо, що чистий дохід підприємства склав 286 тис. грн., в якому були враховані витрати на оплату праці і витрати на соціальні заходи.
5. Інвестиційна діяльність
У ринковій економіці вирішальною умовою розвитку і конкурентоздатності будь-яких суб'єктів господарювання є ефективне вкладення капіталу в ту чи іншу господарську діяльність, в окремі об'єкти чи напрями діяльності. Для досягнення обраної підприємством економічної стратегії розвитку формується інвестиційна програма за конкретними напрямами інвестиційної діяльності (вкладення капіталу), кожен з яких потребує розробки відповідного документа.
Інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально-економічних перетворень.
В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування.
Капітальні вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.
Капітальні вкладення забезпечуються коштами з різних джерел, основним з який є національний доход, створюваний у сфері матеріального виробництва. Поряд з національним доходом джерелом засобів для капітальних вкладень є фонд відшкодування спожитих засобів праці. Джерелом коштів виступають також кредити іноземних банків і фірм. Кошти з цих джерел направляються на капітальні вкладення по декількох розподільних каналах. Тому в практиці забезпечення капітальних вкладень коштами з'являються різні по характері джерела коштів. До них варто віднести: власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб); позикові фінансові кошти інвесторів (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити); притягнуті фінансові засоби інвесторів (кошти, отримані від реалізації акцій, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; кошти позабюджетних фондів, безкоштовні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.
Склад коштів, що направляються на капітальні вкладення, залежить від того, хто є інвестором і яку формою власності він представляє. Так, інвесторами державних капітальних вкладень є органи влади і керівництво країною, областями й іншими адміністративно-територіальними утвореннями, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових засобів. Державні підприємства й організації, а також ті, котрі засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, притягнутими і позиковими коштами [].
Капітальні вкладення підприємства – це витрати на: будівельно-монтажні роботи при зведенні будинків і споруджень; придбання, монтаж і налагодження машин і устаткування; проектно-пошукові роботи; витрати по відводу земельних ділянок і переселенню в зв'язку з будівництвом і ін. Для обліку, аналізу й інших цілей капітальні вкладення на підприємстві класифікуються по цілому ряді ознак.
Власні кошти підприємств і організацій утворяться відповідно до вимог комерційного розрахунку і складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань і інших засобів. В останні роки зростає питома вага власних коштів у загальному обсязі фінансування капітальних вкладень.
Важливим джерелом фінансування капітальних вкладень стає прибуток від основної діяльності, що являє собою частину чистого доходу, що залишається в розпорядженні підприємства й організації. Використання прибутку для цієї мети створює залежність капітального будівництва на діючих підприємствах від їхньої основної діяльності, оскільки своєчасне і повне фінансування таких вкладень обумовлено виконанням плану прибутку.
На підприємстві основними джерелами фінансування є: прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства; амортизаційні відрахування; кошти, отримані від випуску і продажу акцій; кредити комерційних банків; джерела вищестоящих організацій; кошти іноземних інвесторів і ін. Але головними джерелами фінансування капітальних вкладень на підприємстві є прибуток, що направляється підприємством на нагромадження, і амортизаційні відрахування.
Чим вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства[12].