Собівартість як економічний показник використовується для визначення прибутку господарства від реалізації продукції, обчислення рентабельності її виробництва, встановлення закупівельних цін, обґрунтування раціонального розміщення і спеціалізації сільського господарства, аналізу госпрозрахункових відносин і вивчення господарської діяльності.
Собівартість є одним з найважливіших показників, який характеризує виробничу і господарську діяльність сільськогосподарських підприємств. У ньому узагальнено відображуються рівень ведення господарства, використання його виробничих ресурсів та інші фактори. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення. Це основний шлях зміцнення економіки і важлива передумова підвищення матеріального добробуту працівників сільського
господарства [6].
Собівартість продукції значно залежить від обсягу затрат живої праці на її виробництво та рівня оплати. У собівартості сільськогосподарської продукції оплата праці враховується в розмірі фактичних витрат, які включають оплату працівників господарства, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі, виплати їм з фонду матеріального заохочення [6].
Розрахуємо виробничу собівартість 1 ц основних видів продукції (таблиця 1.6).
Таблиця 1.6. Виробнича собівартість 1 ц основних видів продукції
| Вид продукції | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2010 р. |
| Зернові та зернобобові – всього | 22,17 | 28,27 | 29,17 | 35,31 | 65,75 | 87,40 |
| з них: пшениця | 20,19 | 26,85 | 29,48 | 30,15 | 60,12 | - |
| кукурудза на зерно | 26,59 | 36,76 | 24,74 | 64,25 | 77,52 | 84,03 |
| ячмінь | 21,95 | 26,02 | 36,73 | 36,45 | 106,48 | 86,85 |
| горох | 21,80 | 50,83 | - | 82,14 | 48,44 | 124,78 |
| овес | 19,95 | - | - | - | 100,12 | - |
| інші зернові | 30,21 | - | - | - | - | - |
| соняшник | 65,14 | 65,88 | 51,55 | 111,81 | 120,37 | 134,78 |
| соя | 53,68 | 78,87 | - | - | - | - |
| цукровий буряк | 8,62 | 10,75 | 12,82 | - | - | - |
| силос | 6,19 | 12,96 | 9,16 | 10,81 | 21,54 | 10,74 |
| Продовження таблиці 1.6 | ||||||
| сінаж | 4,42 | - | - | - | - | - |
| Молоко | 64,50 | 73,79 | 86,96 | 92,29 | 128,43 | 159,05 |
| Жива маса: | ||||||
| великої рогатої худоби | 583,21 | 882,14 | 813,62 | 1032,26 | 1458,46 | 2170,31 |
| свиней | 2024,00 | 3044,44 | 1517,39 | 1966,67 | 2027,78 | 3131,25 |
| Мед | 32,76 | 30,00 | 35,71 | 76,00 | 13,50 | 43,53 |
З розрахованої таблиці можна зробити висновок, що виробнича собівартість на вирощування в період від 2006 року по 20109 рік зросла по всіх видах продукції.
Так витрати на вирощування зернових і зернобобових за досліджуваний період зросла майже в 3 рази на 65,23 грн., з них кукурудза на зерно зросла майже в 2 рази на 57,44 грн., витрати на вирощування ячменю зросли майже в 3 рази на 64,9 грн. и скоротились в порівнянні з 2009 на 19,63 грн. або на 18,4%, витрати на вирощування гороху зросли на 102,98 грн. або в 4,7 рази. Виробнича собівартість на вирощування соняшнику зросла на 69,64 грн. або на 106,9%. На виробництво силосу витрати в 2010 році зросли на 4,55 грн. ніж були в 2006 році., але скоротилися порівняно з 2009 роком на 10,8 грн. або на 50,1%.
Виробнича собівартість в галузі тваринництва в 2010 році порівняно з 2006 роком зросла. Так на виробництво молока в 2010 році уходить на 94,55 грн. або на 146,6% більше ніж в 2006 році. Виробнича собівартість ВРХ зросла на 1587,1 грн. або у 2,7 рази, на вирощування свиней собівартість зросла на 1107,25 грн. або на 54,7%. Виробнича собівартість виробництва меду зросла на 10,77 грн. або на 32,9%.
Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. У процесі госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток Тому рентабельність – показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.
У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий доход, що є частиною вартості продукції після вирахуванні витрат на її виробництво. Чистий доход, створений у сільському господарстві, поділяється на централізований доход держави і доход підприємства. Маса створеного в сільському господарстві чистого доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахункову рентабельність.
Прибуток господарств – це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображує їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.
Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств у цілому, недостатньо визначити величину прибутку. Необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.
Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.
Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству – це сукупний рівень рентабельності. Дані річного звіту господарства дають змогу визначити також рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі.
Розрахуємо економічну ефективність реалізації основних видів продукції в 2010 році (таблиця 1.7).
Таблиця 1.7. Економічна ефективність реалізації основних видів продукції в 2010 році
| Галузі та види продукції | Реалізовано | Повна собівартість, тис. грн | Прибуток (+), збиток (–), тис. грн | Рівень рентабельності(+, -), % | |
| кількість, ц | виручка, тис. грн | ||||
| 1. Рослинництво – всього | х | 2753,9 | 1235,7 | 1518,2 | 122,86 |
| Зернові та зернобобові – всього | 6127 | 680,9 | 577 | 103,9 | 18,01 |
| з них: пшениця | 1780 | 152 | 146,6 | 5,4 | 3,68 |
| кукурудза на зерно | 4336 | 527,8 | 429,4 | 98,4 | 22,92 |
| ячмінь | 11 | 1 | 1,1 | -0,1 | -9,09 |
| соняшник | 3942 | 2022,9 | 626,3 | 1396,6 | 222,99 |
| інша продукція рослинництва | х | 50,1 | 32,4 | 17,7 | 54,63 |
| 2. Тваринництво – всього | х | 10979,5 | 10454,4 | 525,1 | 5,02 |
| великої рогатої худоби | 1705 | 1140,4 | 4362 | -3221,6 | -73,86 |
| молоко | 31980 | 9758,6 | 5996,9 | 3761,7 | 62,73 |
| свиней | 9 | 7,7 | 33,2 | -25,5 | -76,81 |
| бджолосімей | 85 | 1,4 | 4,4 | -3 | -68,18 |
| інша продукція тваринництва | х | 71,4 | 57,9 | 13,5 | 23,32 |
| 3. Послуги в сільському господарстві | х | 568,9 | 180,6 | 388,3 | 215,01 |
| Разом по господарству | х | 14302,3 | 11870,7 | 2431,6 | 20,48 |
Дані таблиці показують, що економічна ефективність реалізації продукції рослинництва у 2010 році має позитивний характер. Так в цій галузі найбільший рівень рентабельності мають такі види продукції, як: соняшник, кукурудза на зерно, пшениця, де він становить 222,99%, 22,92% і 3,68% відповідно. Щодо галузі тваринництві, то в 2010 році господарство отримало лише по виробництву молока рентабельність 62,73%, а вирощування ВРХ має збитковість 73,86%, вирощування свиней 76,81% збитковості, і утримання бджолосімей має 68,18% збитковості.
Загалом рентабельність по господарству в цьому році склала 20,48%, що є вкрай позитивним показником діяльності підприємства.
У процесі виробництва вирішальна роль належить живої праці, яка в міру розвитку продуктивних сил приводить у рух дедалі більшу масу уречевленої праці (машин, обладнання, пального, насіння, кормів).
Трудові ресурси – це населення у працездатному віці (чоловіки – від 16 до 60 років, жінки – від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров'я можуть брати участь у процесі виробництва. Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою [].
Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на одиницю робочого часу або зменшується затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів [6].
Рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником ефективності виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві створює необхідні умови для забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу [6].
Вартісними показника визначають виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника. Вартісні показники використовують у тих випадках, коли потрібно визначити продуктивність праці при виробництві різноманітної продукції. Чим більше виробляється продукції з розрахунку на одного працівника і на одиницю робочого часу (або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції), тим вища продуктивність праці [8]. Вартісні показники продуктивності праці розраховуються тільки в кінці року, коли є остаточні дані про обсяг валової продукції та про затрати праці на її виробництво [7].