Таблиця 6
Динаміка зайнятих на МП в Україні у 1991-2001 рр.
| Показники | 1991 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
| Середньорічна кількість працюючих на МП, тис. | 1192,4 | 1178,1 | 1395,5 | 1559,9 | 1677,5 | 1709,8 | 1715,7 |
| Відсотків до попереднього року | х | 104,7 | 118,5 | 111,8 | 107,5 | 101,9 | 100,3 |
| У розрахунку на одне підприємство, осіб | 25 | 12 | 10 | 9 | 9 | 8 | 7 |
| Відсотків до кількості працездатного населення | 4,1 | 4,1 | 4,9 | 5,5 | 5,9 | 6,0 |
За підсумками 9 місяців 2001 року із загальної кількості працюючих на МП близько 36,6 % було зайнято в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, наданні послуг з ремонту, що може бути пояснено динамічністю розвитку сфери послуг та торгівлі. Питома вага зайнятих у сфері здійснення операцій з нерухомістю, здавання в найм, надання послуг юридичним особам також досить висока та складає близько 11,2 % від загальної чисельності працівників, зайнятих на МП.
Таблиця 7
Зайнятість на українських МП за основними видами економічної діяльності за 9 місяців 2001 року
| Види діяльності | Чисельність зайнятих | |
| Млн чоловік | % до загальної чисельності | |
| Всього по економіці з неї | 1683,2 | 100 |
| Промисловість | 377,0 | 22,4 |
| Будівництво | 205,4 | 12,2 |
| Оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги ремонту | 616,05 | 36,6 |
| Готелі та ресторани | 72,4 | 4,3 |
| Транспорт | 75,7 | 4,5 |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм, послуги юридичним особам | 188,5 | 11,2 |
| Колективні, громадські та особисті послуги | 84,2 | 5,0 |
| Інші | 64,0 | 3,8 |
В структурі зайнятих питома вага працюючих на МП, створених в промисловості, складає 22,4 %. Значною залишається частка зайнятих на підприємствах, орієнтованих на надання послуг в будівництві (12,2 %). Причому збільшення чисельності зайнятих цим видом економічної діяльності призводить до посилення конкуренції між працівниками, зайнятими в цій сфері.
Таблиця 8
Чисельність працівників малих промислових підприємств за галузями в 2000 році
| Галузі | Середньорічна чисельність працівників, тис. осіб | Частка, % |
| Промисловість, у тому числі: | 362,9 | 100,0 |
| Добувна | 4,9 | 1,4 |
| Обробна, з неї: | 346 | 95,3 |
| Харчова промисловість та переробка | 77 | 21,2 |
| Легка промисловість, у тому числі: | 40 | 11,0 |
| Текстильна промисловість та пошиття одягу | 33,5 | 9,2 |
| Виробництво шкіри та шкіряного взуття | 6,5 | 1,8 |
| Виробництво деревини та виробів | 27,5 | 7,6 |
| Целюлозно-паперова промисловість та видавнича справа | 41,8 | 11,5 |
| Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки | 0,6 | 0,2 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість, у тому числі: | 19,9 | 5,5 |
| Хімічне виробництво | 9,4 | 2,6 |
| Виробництво гумових та пластмасових виробів | 10,5 | 2,9 |
| Виробництво інших неметалевих виробів | 22,7 | 6,3 |
| Металургія та оброблення металу | 21,7 | 6,0 |
| Машинобудування, в тому числі: | 72,7 | 20,0 |
| Виробництво машин та устаткування | 35,1 | 9,7 |
| Виробництво електричного та електронного устаткування | 29,4 | 8,1 |
| Виробництво транспортного устаткування | 8,2 | 2,3 |
| Виробництво та розподілення електроенергії, газу, тепла та води | 12 | 3,3 |
Співставлення темпів зростання кількості МП та чисельності зайнятих на них в галузевому і регіональному розрізах виявляє збереження тенденції до зменшення середньої кількості працюючих на одному підприємстві. Так, за 9 місяців 2001 року кількість МП зросла на 10 тис., а кількість зайнятих на них – зменшилася на 26 тис. осіб. Одна з імовірних причин такої ситуації, на думку експертів – вже відзначений вище масовий перехід МП в режим підприємців-фізичних осіб. Окрім того, темпи приросту кількості малих підприємств та чисельності працюючих на них значно розрізняються по регіонах, що віддзеркалює регіональні особливості процесів створення малих підприємств.
За даними статистичної звітності, у 2000 році в середньому по Україні середньомісячна заробітна плата одного працівника МП складала 154,84 грн. проти 130,16 грн. у 1999 році. Найвищий рівень середньомісячної заробітної плати в 2000 році був зафіксований серед працівників водного транспорту (392,31 грн.), в сфері громадської діяльності (379,77 грн.) та в державному управлінні (267,12 грн.). Найнижчий же рівень заробітної плати був у працівників МП, які надають готельні та ресторанні послуги (102,73 грн.), та надають індивідуальні послуги (107,63 грн.), тобто в тих сферах діяльності, які відзначаються низькою рентабельністю. В регіональному розрізі найбільш сприятливими в аспекті матеріального стимулювання працівників малих підприємств вважаються м. Київ (231,13 грн.), Запорізька (176,6 грн.) і Харківська (168,13 грн.) області, та м. Севастополь (173,3 грн.). Для цих регіонів характерним є більш високий (у порівнянні з середнім по країні) рівень середньомісячної заробітної плати. Найгірша ситуація складається в Тернопільській (107,91 грн.), Івано-Франківській (115,63 грн.) та Хмельницькій (117,0 грн.) областях.
Водночас, слід усвідомлювати, що наведені показники мають порівняно невисокий рівень вірогідності з огляду на значний рівень “тінізації” діяльності МП, зокрема існування так званої “подвійної бухгалтерії”, яка дозволяє приховувати значні обсяги доходів працівників малих підприємств від оподаткування. Зазначимо, що на державних, комунальних підприємствах і підприємствах з власністю міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав, де можливості “тіньових” операцій значно більш обмежені, відзначається вищий рівень середньомісячної заробітної плати, ніж на колективних та приватних підприємствах. Так, середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств, які перебувають у власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав, складала у 2000 році 378,31 гривень і була майже в 2,5 раза вища за рівень середньомісячної заробітної плати, яку отримували працівники малих підприємств, які перебували в приватній власності.
Макроекономічні результати розвитку МСБ в Україні
Отже, загалом з 1991 по 2001 рр. кількість діючих малих підприємств збільшилась майже в 5 разів. Проте за кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тис. населення Україна набагато відстає навіть від колишніх країн “соціалістичного табору”. Цей показник в Україні на кінець 2001 року складав 47,6 МП в розрахунку на 10 тис. осіб населення, що, звичайно, недостатньо для створення так званої “критичної маси” малих підприємств. За оцінками фахівців, для створення реального конкурентного середовища в Україні та покриття ринкових ніш, що утворюються в процесі трансформації перехідної економіки в ринкову, потрібно принаймні 120-150 одиниць МП на 10 тис. осіб, а деякі експерти навіть називають цифру 3 млн МП, або понад 600 на 10 тис. населення.
На жаль, доводиться визнати, що МП в Україні не виконують належним чином своєї соціальної ролі. Вони забезпечують робочими місцями лише 1,72 млн осіб, що складає близько 15 % від загальної чисельності усіх зайнятих в галузях економіки, тоді як в країнах з ринковою економікою аналогічний показник перевищує 50 %. До того ж, не можна забувати, що досить часто МП є другим місцем роботи людини. Тому механічно пов’язувати кількість зайнятих на МП з кількістю робочих місць, створених для зменшення безробіття, некоректно. Відповідно, за такого низького залучення працюючих до діяльності МП виникають сумніви щодо дієвості їхньої ролі у зменшенні майнової диференціації населення України. За такої ситуації МП, навпаки, створюють умови для додаткового збагачення економічно активного прошарку населення. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у 2001 році дає підстави стверджувати, що МП як організаційна форма в нинішньому економіко-правовому середовищі не в змозі більше виконувати належних їм соціальних функцій.
Досить тривожним показником є також уповільнення темпів зростання кількості МП в Україні. Це свідчить про втрату ними украй важливої інституційної ролі - формування конкурентного середовища, яке складається із стійких, кваліфікованих та підприємливих економічних суб’єктів, формування потужного прошарку підприємців, спроможних повноцінно працювати в економіко-правових умовах розвинених ринкових відносин. Навряд чи є сенс доводити, що підприємці-фізичні особи практично не в змозі виконувати зазначені функції. Фактично зміщення політики підтримки МСБ до надання спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб означає, що малий бізнес “кинуто” на реалізацію соціальних функцій, які не в змозі виконувати держава через бюджетні обмеження. Одночасно це є фактичною відмовою від використання МСБ як важеля структурного регулювання та модернізації економіки.
Аналізуючи динаміку рентабельності МП, слід відзначити її традиційно низький в цілому рівень. Офіційні показники 1995 та 1996 рр., з урахуванням рівня інфляції, взагалі можна вважати недостатніми для забезпечення розширеного відтворення. Щодо 1998-2000 років, то показники свідчать про деяке поліпшення рівня прибутковості малих підприємств. Згідно з результатами опитування, яке проводилось в Україні Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), в 1999 році у порівнянні з 1998 роком удвічі більше підприємців оцінили стан справ на своєму підприємстві як “задовільний”. Кількість підприємців, що скаржились на дію негативних факторів, зменшилась.