Важливим інструментом державної політики підтримки малого підприємництва на місцевому рівні є відповідні регіональні програми, які передбачають вирішення ключових завдань в сфері державної підтримки малого бізнесу в регіонах, зокрема - заходи щодо законодавчого забезпечення, фінансової підтримки, створення інфраструктури, кадрового та ресурсного забезпечення на місцях. Програми розглядаються та затверджуються на сесіях відповідних Рад органами місцевого самоврядування. Фінансове забезпечення регіональних програм здійснюється за рахунок регіональних та місцевих бюджетів, коштів всеукраїнського і регіональних фондів підтримки підприємництва, інших фондів, коштів регіональних центрів зайнятості, кредитів банків, коштів, отриманих від приватизації державного майна, іноземних інвестицій, міжнародних фондів, коштів регіональних громадських об’єднань підприємців а також за власні кошти виконавців окремих проектів і підпрограм.
За інформацією Держпідприємництва, у 2001 році фінансово-кредитна підтримка надавалась суб’єктам малого підприємництва в 9 регіонах України (Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Тернопільська, Черкаська області), крім того ще 6 регіонів повідомили про кредитування суб’єктів підприємництва взагалі. Найбільші суми кредитів було надано суб’єктам малого бізнесу Криму, Полтавської, Черкаської, Кіровоградської та Тернопільської областей. 10 регіонів повідомили про надання фінансово-кредитної підтримки фермерським господарствам.
Підтримка розвитку малого бізнесу в регіонах здійснюється також в рамках кредитування по лінії міжнародних фінансових організацій: Німецько-Українського фонду, ЄБРР, проекту BIZPRO, Програми ООН “Підтримка малого та середнього підприємництва в Україні”, проекту TACIS, Проекту Міністерства міжнародного розвитку Уряду Великобританії та Польсько-Американсько-Української ініціативи про співробітництво. Між тим, на думку аналітиків Держпідприємництва, органи місцевої влади та самоврядування ще недостатньо докладають зусиль для залучення інвестиційних коштів до реалізації бізнес-планів, інноваційних проектів, використовуючи при цьому регіональні програми як інструмент.
В рамках виконання заходів регіональних програм продовжується робота по формуванню та удосконаленню інфраструктури підтримки малого підприємництва. За перше півріччя 2001 року на 10 одиниць збільшилась кількість бізнес-центрів (на сьогодні їх налічується 134). Кількість бізнес-інкубаторів за півроку зросла на 3 і становила 49. Між тим, жодного бізнес-інкубатора на цей час не функціонує в Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Миколаївській, Чернівецькій областях. Кількість технопарків в регіонах України протягом півріччя не змінилась і становила 6 одиниць. Кількість лізингових центрів зросла на 8. Найбільша кількість лізингових центрів зосереджена в місті Києві (22) та в Запорізькій області (13). Жодного лізингового центру не існує Житомирській, Луганській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Чернівецькій, Чернігівській областях та місті Севастополі. Значно зросла й кількість фондів підтримки підприємництва. На середину 2001 року їх налічувалося 80. На середину минулого року в Україні також налічувалося 342 інвестиційних та 34 інноваційних фондів і компаній, що надають підтримку суб’єктам малого бізнесу.
Таким чином, хід та наслідки політики підтримки розвитку МСБ в Україні видаються дещо суперечливими. Реальна дієвість та послідовність заходів, що вживаються, відверто не відповідають офіційно декларованій важливості даної проблеми. Це, у свою чергу, веде до уповільнення темпів зростання, утворення малоефективної та диспропорційної структури малого бізнесу.
Становлення та розвиток МП в Україні
У період 1991-1996 рр. МСБ в Україні під впливом різних процесів (гіперінфляція, бартеризація, зменшення обсягу внутрішнього ринку, тощо) перебував у кризовому стані і практично не розвивався. Так, чисельність зайнятих на малих та середніх підприємствах в Україні у 1996 році була меншою, ніж у 1991 році, хоча чисельність МП за цей час подвоїлася.
Зростання чисельності працюючих на МП почалося в Україні з 1997 року. Проте його темпи істотно відстають від темпів зростання кількості самих малих підприємств, що є виявом процесів, пов’язаних із “мікронізацією” малих підприємств, і може водночас бути свідченням зменшення ролі МСБ як фактора зайнятості та соціального захисту населення. Між тим, за цей час спостерігається й невпинне уповільнення темпів зростання чисельності МП (табл. 1). З огляду на те, що кількість МП на душу населення в Україні принаймні утричі відстає від показників країн Центральної і Східної Європи і удесятеро – розвинених країн світу, таке уповільнення навряд чи можна розглядати як свідчення насичення відповідних ринкових ніш. Скоріше, це є тривожною ознакою відсутності належного поширення ефекту від економічного пожвавлення на усі верстви національної економіки. Між тим, як вже відзначалося вище, на цьому тлі в останні роки спостерігається різке підвищення темпів зростання кількості підприємців-фізичних осіб. Фахівці, зокрема, відзначають тенденцію перереєстрації МП у форму приватного підприємництва з правом найму робітників. Зрозуміло, що такий вид підприємництва не можна розглядати як форму розвитку повноцінних МП, які здатні належним чином виконувати викладені вище соціально-економічні функції.
Таблиця 1
Основні показники розвитку малих підприємств в Україні
| Показник | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
| Кількість суб’єктів малого підприємництва (без селянських (фермерських) господарств), тис. од., у т. ч.: | 871 | 1003 | 1131 | 1258 | 1421 | 1708 |
| Кількість малих підприємств, тис. од. | 96 | 136 | 173 | 197 | 218 | 233 |
| Темп зростання за рік, % | 41,7 | 27,2 | 13,9 | 10,7 | 6,9 | |
| МП на 10 тис. населення, од. | 19 | 27 | 34 | 40 | 44 | 48 |
| Кількість суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, тис. осіб | 775 | 867 | 958 | 1061 | 1203 | 1475 |
| Темп зростання за рік, % | 11,9 | 10,5 | 10,8 | 13,4 | 22,6 |
За 2001 рік малими підприємствами вироблено продукції та надано послуг (за даними Держпідприємництва) на суму 22064,4 млн гривень, що становило більш ніж 7 % від загальнодержавного обсягу виробництва продукції.
Таблиця 2
Структура кількості малих підприємств України за формами власності, %
| Форми власності | 1998 | 1999 | 2000 |
| Всього, у т. ч.: | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
| Державна | 1,8 | 1,5 | 1,5 |
| Комунальна | 3,3 | 3,0 | 2,8 |
| Приватна | 29,4 | 31,0 | 32,3 |
| Колективна | 65,0 | 63,7 | 62,8 |
| Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав | 0,5 | 0,6 | 0,5 |
Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1992 року по 2000 рік частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 14 до 1,5 %. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 62,8 %, а приватної – залишилася на рівні 32 %.
Проте, як видно з таблиці 2, структура малого підприємництва за формами власності після 1996 року практично законсервувалася. Мають місце лише незначні її коливання. Звертає на себе увагу досить повільне зростання частки приватної форми власності, хоча вважається, що в цій сфері вона є найбільш оптимальною. Її частка становить менше третини МП. Серед малих промислових підприємств частка приватної форми власності є ще меншою, ніж в цілому по МП і становила у 2000 році 20 %. За юридичною формою малі промислові підприємства колективної власності у 2000 році поділялися на: кооперативи - 2,3 %, акціонерні товариства - 8,6 %, колективні підприємства - 11,3 %, товариства з обмеженою відповідальністю – 65,0 %.
Таблиця 3
Регіональна структура МП в Україні у 2000 році за кількістю підприємств, середньосписковою чисельністю зайнятих та обсягами виробленої продукції
| Регіони | Кількість підприємств | Чисельність | Обсяги продукції | |||
| Одиниць | Частка, % | Тис. осіб | Частка, % | Млн грн. | Частка, % | |
| Україна | 217930 | 100,00 | 1709,8 | 100,00 | 19432,7 | 100,00 |
| АР Крим | 9183 | 4,21 | 65,5 | 3,83 | 708,1 | 3,64 |
| Вінницька | 5221 | 2,40 | 52 | 3,04 | 418,8 | 2,16 |
| Волинська | 3468 | 1,59 | 32,7 | 1,91 | 248,9 | 1,28 |
| Дніпропетровська | 13494 | 6,19 | 107,9 | 6,31 | 1227,8 | 6,32 |
| Донецька | 24807 | 11,38 | 149,9 | 8,77 | 1704,5 | 8,77 |
| Житомирська | 5181 | 2,38 | 43,6 | 2,55 | 319,3 | 1,64 |
| Закарпатська | 5843 | 2,68 | 41,7 | 2,44 | 356,8 | 1,84 |
| Запорізька | 7972 | 3,66 | 65,5 | 3,83 | 866,5 | 4,46 |
| Івано-Франківська | 6146 | 2,82 | 47,7 | 2,79 | 372,7 | 1,92 |
| Київська | 5978 | 2,74 | 60,7 | 3,55 | 692,6 | 3,56 |
| Кіровоградська | 4369 | 2,00 | 34,5 | 2,02 | 282,7 | 1,45 |
| Луганська | 8764 | 4,02 | 68,9 | 4,03 | 593,5 | 3,05 |
| Львівська | 13612 | 6,25 | 124,3 | 7,27 | 1055 | 5,43 |
| Миколаївська | 6843 | 3,14 | 47,7 | 2,79 | 482,7 | 2,48 |
| Одеська | 9591 | 4,40 | 86,9 | 5,08 | 1081,6 | 5,57 |
| Полтавська | 6128 | 2,81 | 55,8 | 3,26 | 537 | 2,76 |
| Рівненська | 3650 | 1,67 | 37,2 | 2,18 | 272,8 | 1,40 |
| Сумська | 4944 | 2,27 | 44,5 | 2,60 | 408,8 | 2,10 |
| Тернопільська | 3030 | 1,39 | 31,1 | 1,82 | 241,4 | 1,24 |
| Харківська | 13392 | 6,15 | 111,3 | 6,51 | 1251,9 | 6,44 |
| Херсонська | 7615 | 3,49 | 35,1 | 2,05 | 331,4 | 1,71 |
| Хмельницька | 4519 | 2,07 | 41,8 | 2,44 | 344,7 | 1,77 |
| Черкаська | 5058 | 2,32 | 37,6 | 2,20 | 359,4 | 1,85 |
| Чернівецька | 2976 | 1,37 | 29,6 | 1,73 | 217,3 | 1,12 |
| Чернігівська | 3388 | 1,55 | 37,9 | 2,22 | 281,3 | 1,45 |
| м. Київ | 30691 | 14,08 | 202,6 | 11,85 | 4588,4 | 23,61 |
| м. Севастополь | 2068 | 0,95 | 15,8 | 0,92 | 186,8 | 0,96 |
Закон України “Про підприємства в Україні”, прийнятий у 1991 році, визначав критерієм віднесення підприємства до категорії малих чисельність працюючих, причому – диференційовано залежно від галузі, у якій функціонувало дане підприємство. Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва”, який набрав чинності з 1 січня 1999 року, критерії було змінено. До суб’єктів малого підприємництва відносилися юридичні особи, чисельність найманих працівників на яких не перевищувала 50 осіб, також було обмежено річний оборот коштів. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, прийнятий у 2001 році, визнає суб’єктами малого підприємництва фізичних осіб-підприємців, річний оборот яких не перевищує 500 тисяч гривень на рік, та юридичних осіб, на яких працює не більше 50 осіб та обсяг річного валового доходу яких не перевищує 500000 євро.