У відповідності з вищезазначеною Концепцією та прийнятою в її розвиток Програмою основними напрямами підтримки малого бізнесу є:
- формування нормативно-правової бази функціонування малого підприємництва;
- удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики у сфері малого бізнесу;
- забезпечення інформаційної підтримки малого підприємництва;
- сприяння впровадженню сучасних технологій та інновацій на малих підприємствах, їх матеріально-технічна підтримка;
- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств, сприяння їм у отриманні міжнародної фінансової і технічної допомоги;
- кадрове, а також науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва.
Вказані положення отримали в подальшому певний розвиток в інших нормативних документах, були втілені у регіональних програмах розвитку малого бізнесу тощо. Разом з тим, на практиці ефективність відповідних дій виявилася досить низькою, отже, система державної підтримки малого бізнесу - практично не сформованою. Основні причини такої ситуації пов'язані з відсутністю у держави необхідних фінансових ресурсів та складнощами реформування економіки на сучасному етапі.
Досить очевидно, що заходи державної підтримки малого бізнесу, які потребують скільки-небудь значного фінансового забезпечення, на даному етапі не можуть бути ефективно реалізовані. Тому найбільш реальним і дієвим резервом державної підтримки малого підприємництва у найближчій перспективі є вдосконалення нормативно-правового регулювання у відповідній сфері. Важливі напрями такого вдосконалення витікають із вищезгаданої Концепції. Це:
- встановлення чітких і надійних правових гарантій, які забезпечували б свободу і захист підприємницької діяльності;
- розробка і прийняття нормативних актів, спрямованих на забезпечення розвитку ринкових відносин;
- удосконалення діючого законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішніх суперечностей і скасування норм, які перешкоджають розвитку приватної ініціативи та підприємництва.
Заходи, відповідні вказаним положенням, реалізовані на даний час фрагментарно. Актуальною залишається проблема внесення комплексних змін та доповнень до діючого законодавства, які були б спрямовані на державну підтримку малого бізнесу. Необхідно також забезпечити подальший системний розвиток нормативно-правового регулювання у цьому напрямі і створити постійно діючий механізм аналізу, оцінки ефективності та вдосконалення нормативних актів, які забезпечують державну підтримку малого бізнесу.
Суттєві проблеми державного регулювання малого підприємництва пов'язані з невизначеністю критеріїв віднесення підприємств до категорії малих у загальному випадку. Такі критерії встановлені тільки для конкретних випадків, наприклад, для підприємств, які можуть працювати за спрощеною системою оподаткування. Невизначеність вказаних критеріїв у загальному випадку призводить до того, що малий бізнес не є чітко визначеним окремим і специфічним об'єктом державної економічної політики і правового регулювання. Це особливо негативно позначається на розвитку малого бізнесу в умовах значного фіскального тиску на економіку.
На сьогоднішній день малий бізнес є самостійним предметом регулювання лише в обмеженій кількості нормативних актів, спеціально прийнятих для цього сектора економіки. Деякі з них згадувались вище. Такі нормативні акти регулюють малий бізнес лише в незначній частині його діяльності. Навіть введення в дію норм спрощеного оподаткування малих підприємств ніяк не позначилось на діяльності більшості з них. Діючі спрощені системи оподаткування малих підприємств, у зв'язку з покладеним в їхню основу оборотним принципом оподаткування, придатні в основному лише для сфери послуг і малопридатні або взагалі непридатні для виробництва, торгівлі та інших галузей з великим оборотом матеріальних ресурсів, тобто для більшої і основної частини економіки взагалі і малого бізнесу зокрема.
Досить очевидно, що і в подальшому спеціальне регулювання малого бізнесу матиме обмежене застосування. Більша частина діяльності цього сектора економіки регулюється і буде регулюватись нормативними актами загального спрямування, дія яких розповсюджується на всі сектори економіки.
В нормативних актах загального спрямування малий бізнес практично ніяк не виділяється, на нього розповсюджуються ті ж норми, що і на великі підприємства важкої промисловості, енергетики тощо. Зрозуміло, що таке уніфіковане регулювання зорієнтоване саме на великі підприємства, а на малий бізнес розповсюджується за залишковим методом. Цей підхід створює нерівні умови для розвитку малого і великого бізнесу, ясно, не на користь першого. При цьому ігноруються економічна природа і специфічні особливості малого бізнесу, породжуються болісні проблеми в цьому секторі економіки.
Наприклад, одна із специфічних особливостей малого бізнесу полягає в його кадровому забезпеченні. Відповідно до своїх розмірів та цілей функціонування малі підприємства, як правило, не мають можливостей для залучення висококваліфікованих і високооплачуваних найманих менеджерів та бухгалтерів. Водночас, існуюча система обліку та звітності історично орієнтована на великі підприємства, у зв'язку з чим є досить складною і потребує високої кваліфікації виконавців.
Отже, основним напрямом вдосконалення законодавчого забезпечення розвитку малого бізнесу є врахування у нормативних актах загальноекономічного спрямування специфічних особливостей цього сектора економіки. Дії в цьому напрямі забезпечать не лише поліпшення ситуації в малому бізнесі. Вирівнювання умов діяльності в малому бізнесі з умовами діяльності в інших секторах економіки забезпечить гармонізацію загальноекономічної структури з точки зору співвідношення в ній малого, середнього і великого бізнесу.
Формування державної політики розвитку малого бізнесу і створення цілісної системи його державної підтримки в контексті задач загальноекономічного розвитку і оптимізації економічної структури - складний і тривалий процес. Проте, вже сьогодні можливо і необхідно здійснити певні практичні заходи по формуванню економічних та організаційно-правових засад відповідної державної політики та введенню в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть розвитку малого бізнесу і, тим самим, - розвитку економіки в цілому.
МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ: ВІД СТРАТЕГІЇ ЗРОСТАННЯ ДО СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
Гнатцов Олег Георгійович, Керівник Управління стратегії сталого розвитку Апарату РНБОУ
Процес становлення в Україні малого і середнього бізнесу завершився створенням нормативно-правової бази державної регуляторної політики, яка в цілому відповідає встановленим міжнародним нормам у даній сфері. Не в останню чергу деяке економічне зростання останніх років забезпечено в результаті підвищення активності саме малих і середніх суб'єктів підприємницької діяльності.
Водночас слід зауважити, що ці форми насамперед зайняли ніші, які в командно-адміністративній системі були незаповнені, внаслідок чого спостерігався відчутний дефіцит у задоволенні споживчого попиту. Отже, й сьогодні малий і середній бізнес розвивається екстенсивним шляхом, що, з одного боку, підвищує конкуренцію на споживчому ринку, а, з іншого - створює обмеження для його якісного розвитку.
Є багато чинників, які негативно впливають на підприємницьке середовище, пригнічуючи виробництво та заганяючи діяльність у "тінь". Серед них: надмірний податковий тиск, утиски з боку місцевої влади та контролюючих органів тощо. Є питання, від вирішення яких залежить гармонійний розвиток малого та середнього бізнесу в Україні.
Під таким розвитком слід розуміти перш за все своєчасну з боку держави орієнтацію підприємців на структурні зміни в економіці та економічних відносинах. В даному контексті виникає питання: що має в стратегічному плані стати економічним пріоритетом - зростання чи розвиток?
Відповідь слід шукати в соціально-економічних тенденціях сучасного світу. Визначальною з них є становлення нового постіндустріального, або інформаційного суспільства. Основним фактором економічного зростання в ньому виступають інформаційні ресурси, створення яких неможливе без існування потужного інформаційно-промислового комплексу. Економічне зростання в інформаційному суспільстві докорінним чином відрізняється від зростання в індустріальному суспільстві, орієнтованому на масове споживання. Останньому притаманні великі форми організації серійного виробництва, що сьогодні спостерігається в Україні. Зародження постіндустріального суспільства викликало нові форми організації ведення бізнесу: венчурні фірми, які залучали кошти дрібних інвесторів для розвитку високих технологій; технопарки; аутсорсинг тощо. Розвинені країни приділяють велику увагу розвитку таких форм, забезпечуючи вагому державну підтримку малого та середнього бізнесу за цими напрямами. Адже середні та малі компанії не володіють необхідними ресурсами для перебудови своєї діяльності відповідно до вимог постіндустріальної економіки.
Особливо цікавою для нашої країни є форма аутсорсингу, яка дозволяє залучати економічні суб'єкти до вирішення завдань непрофільного характеру. Вона застосовується у відносинах як між великими та середніми і малими підприємствами, так і між державою та приватними компаніями. Аутсорсинг стає основним принципом корпоративного управління "новою економікою", його поширення та ефективність використання забезпечуються розвитком інформаційних мереж, зокрема "Інтернету". Політика аутсорсингу дозволяє суттєво розширити сферу діяльності малого та середнього бізнесу, створити умови розвитку економічної бази для формування середнього класу.