До системи податкових і митних пільг входять «податкові канікули», зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування у певні галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій та ноу – хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів. Спеціальні економічні зони передбачають ще розвиненішу систему податкових та митних пільг, спрощення адміністративних пільг :рисунок 2.
· Встановлення додаткових пільг для заохочення іноземних інвестицій у приоритетні галузі економіки
· Визначення територій, на яких діяльність іноземних інвесторів забороняється або обмежується
· Надання гарантії використання доходів та інших коштів, отриманих від інвестиційної діяльності
· Надання гарантій від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та урядових осіб
· Використання компенсацій та відшкодування збитків іноземним інвесторам, включаючи втрачений прибуток і моральну шкоду
Надання гарантій трансферту та інших прибутків у зв’язку з інвестуванням Підприємці США вважають, що інвестиції у країни з високим рівнем політичних, географічних, валютних, фінансових, інвестиційних та інфляційних ризиків повинні мати мінімальну норму прибутку – щонайменше 25%. В Україні ця норма, за нашими розрахунками, майже вдвічі нижча, до того ж мас великий термін окупності капіталу. Згідно з оцінками західних досліджувачів, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6 %, строк окупності – 6 років, а в Україні ці показники дорівнюють відповідно 21 % і 11 років.
Крім того, існують й інші негативні моменти: насамперед це бюрократичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку (здебільшого через вивезення продукції видобувних та сировинних галузей, що має попит на світових ринках).
В Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого входять понад 100 різних правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій та ін). До них належить також прийнятий у квітні 1996 р. Закон України «Про режим іноземного інвестування». У ньому є позитивні моменти, пов’язані з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої діяльності. Зазначається, що інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Висновок
Законодавча база має примітні два основних недоліки: по – перше, ненадійність; по – друге, відсутність комплектності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо – господарську та фінансову діяльність об’єктів інвестування. Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.
Як свідчить досвід інших країн, до формування системи регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності на національному рівні застосовується два підходи: перший – прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий – регулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності сукупністю правових актів.
Вибір одного з цих підходів зумовлюється позицією, яку та чи інша країна займає на світовому ринку капіталів. Якщо країна є активним експортером капіталу, то, як правило, використовується другий підхід до формування законодавчої влади щодо участі іноземних інвесторів у національному господарстві. Країни, які переважно імпортують капітал, прагнуть прийняти єдиний законодавчий акт щодо міжнародної підприємницької діяльності.
Список використаної літератури:
1. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – 2 – Ге вид., переробл. – К.: МАУП, 2002.
2. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. - К.: МАУП, 2002.
3. Дідівська Л.І. , Головко Л.С. Державне регулювання економіки. – К., 2002.
Міністерство освіти і науки України
Міжрегіональна Академія Управління Персоналом
Контрольна робота
З дисципліни«Державне регулювання економіки»
На тему:«Механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України»
Виконавець роботи:
Кучмій В. В.
Студентки 4 – го курсу
Групи Т5 – 04 – 03 СзОАІІ(З,Оз)
Киев 2004
