Іноді застосовують сукупний метод, який є окремим випадком методу ДВ. але за
відсутності розподілу на елементи попередньої і майбутньої трудової діяльності в РСВ,
особливий акцент ставиться на розподіл надлишку або дефіциту за результатами
попередньої служби (як однакового відсотка від відповідного заробітку протягом
майбутнього трудового життя діючих учасників програми).
Сукупний метод є рідковживаним. Перевага віддається поділу витрат за
минулою/майбутньою службою, який пропонує метод ДВ.
Як відомо, актуарні значення активів і пасивів не можуть бути рівними. На практиці
відбувається відхилення фактичного досвіду від передбачуваного. Порівняння активів і
пасивів залежить від багатьох чинників, більшість з яких у короткостроковому плані
розвивається незалежно один від одного. Крім того, актуарні методи або припущення
можуть змінюватися, і це призводить до появи розбіжностей значень активів і пасивів від
тих, що передбачувалися спочатку.
Для відображення розходжень між значенням активів, використовуваних для оцінки
(ССВ), і актуарних зобов'язань використовуються різні способи модифікації. Поки
актуарні значення активів і пасивів не рівні, в РСВ включається теоретична поправка. На
практиці нерідко зустрічається перенесення вперед невеликих надлишків або дефіцитів
при виборі ССВ як фактично прийнятої ставки. Надлишок або дефіцит може
розподілятися різними способами для одержання поправочної складової, що вводиться в
РСВ.
Негайне вкладення готівки, рівне дефіциту або відшкодуванню надлишку, може
здійснюватися роботодавцем за бажанням. Однак більшість роботодавців не мають
можливості або бажання робити такого роду спеціальну одноразову виплату.
Оскільки зобов'язання програми пов'язані з окладом, можливим є співвіднесення
поправки внесків з окладами членів (наприклад, як відсоток загальної суми виплаченої
заробітної плати).
Застосовується також метод розподілу за темпами фінансування. Відомо, що спосіб
здійснення розподілу впливає на темпи фінансування і гарантію виплат учасникам. Деякі
способи розподілу мають більший вплив у перші роки функціонування схеми. У такий
спосіб прискорюють процес переміщення до планового рівня фонду або планового рівня
внеску. В разі дефіциту платежі можуть концентруватися на початку для прискорення
темпів фінансування і збільшення його рівня.
Іншою можливістю є зміна актуарних припущень. Це цілком виправдано з огляду
на необхідність переходу до більш реалістичних припущень. Однак зміна
припущень для того, щоб фінансове становище виглядало більш збалансованим,
аналогічне ситуації, коли в майбутньому допускається перенесення надлишку чи
дефіциту.
Підсумовуючи огляд методів, треба зазначити, що спосіб виділення коштів,
прийнятий для фінансування пенсійної програми, повинен:
а) бути націлений на надання мінімальних рівнів гарантій:
б) враховувати інтереси вкладників;
в) включати як мету розв'язання проблеми фінансуваннядефіциту;
г) не призводити до надлишкових рівнів фінансування. Які цілі можуть
досягатися при створенні фонду?
Фонд повинен забезпечувати відповідність зобов'язань заслугам пенсіонера. Ця мета
досягається при використанні методу ПЕ. Однак на практиці можливі певні флуктуації, і
така стратегія в «чистому» вигляді вимагала б негайного вкладення готівки або прибутку
від активного сальдо. Ця стратегія не сприяє стабільності надходження внесків.
Інший стратегічний підхід націлений на стійку ставку внеску, якщо схема закрита
для вступу нових учасників.
Така стратегія вимагає застосування методів фінансування за ВВ або ДВ.
Результуючий внесок, проте, можливо, доведеться істотно збільшити для покриття нестач
за минулою вислугою в тому випадку, якщо інший метод застосовувався до того, як
програма стала закрита для вступу нових учасників.
З іншого боку, орієнтація на стійку ставку внеску (якщо програма відкрита для
вступу нових учасників) є природним прагненням більшості фінансуючих компаній із
відкритою схемою, тому що вона задовольняє основній масі критеріїв фінансування.
Методи ПЕ, ВВ, ДВ і ТІ так чи інакше призводять до "стійкої" ставки внеску. Рівень
гарантованості покриття виплат за минулою вислугою і ССВ буде змінюватися, адже чим
вищий "стійкий'' фонд, тим нижча "стійка" ставка внеску (у будь-якому випадку,
теоретично).
Можна визначити стратегічною метою досягнення фондом рівної відповідальності за
минулою вислугою, наприклад, через 10 років. Це більш практичний варіант зазначеного
вище методу, що включає використання методу ПЕ поряд з поступовим розв'язанням
будь-яких проблем дефіциту або надлишку.
Така стратегія може бути модифікована під використання методів ВВ або ТІ за
умови відповідної модифікації планового фонду. Термін (у даному випадку - 10 років) є
перемінним числом. Подовження цього терміну сприяє збільшенню стабільності.
Використання фіксованого терміну стає непридатним, якщо схема закрита для вступу
нових членів. У цьому випадку самим тривалим ("розумним") терміном могла б бути
тривалість майбутнього трудового стажу наявних у компанії службовців.
Порівнюючи ССВ із різними іншими методами фінансування, треба зазначити, що
приведені далі приклади схем і методів фінансування засновані на "звичайній" оціночній
|
базі, відповідно до якої передбачається, що інвестиційний прибуток у довгостроковому | ВВ | ДВ | ТІ | ПЕ |
| вік вступу | фактичний вік | фактичний вік | фактичний вік | |
| Майбутня | уся | уся | 1 рік | 1 рік |
| Майбутні | прогнозовані | прогнозовані | поточні | прогнозовані |
| ALA/AL0 | немає | немає | так | немає |
З факторів, наведених у таблиці, випливає:
а) якщо фактичний вік перевищує вік вступу, це призводить допідвищення ССВ;
б) облік усієї майбутньої вислуги призводить до більшвисокого ССВ, ніж
у разі обліку тільки за одним роком;
в) прогнозування окладів за НПВ (нормальним пенсійнимвіком) або за
раннім вибуванням або смертю, призводить добільш високого ССВ, ніж за поточними
окладами;
г) ССВТЕ включає збільшення актуарних зобов'язань завдякизбільшенню
виплати на майбутній рік (показано вскороченому позначенні ALA і ALO ).
При порівнянні ССВ при різних методах необхідно, щоб кожна характеристика
давала ССВ за одним методом не менш високу, ніж ССВ за іншим методом. У цьому
випадку можна робити категоричний висновок про те, що одна ССВ більша, ніж інша.
Характер різних пенсійних схем впливає згодом на зміну ставок внесків.
На практиці передбачається, що надлишки і дефіцити погашаються протягом
установленого періоду, припустимо, 10 років (майбутнього терміну служби), а розмір
окладів протягом 10 років розраховується в припущенні, що нові учасники поповнюють
контингент схеми, за винятком випадку, коли це очевидно неприйнятно (наприклад, у
випадку закритої схеми).