На початковій стадії роботодавець, який фінансує та засновує схему, і призначає перших
довірених осіб. Він установлює рівні майбутніх виплат, вимоги до внесків учасників і
критерії участі у тій чи іншій схемі.
Коли заснування схеми відбулося, роботодавець, який фінансує схему, зобов'язаний
виконувати свої зобов'язання. Йому необхідно обмінюватися інформацією з наявними і
перспективними учасниками, прагнути надання достатньої інформації про дану схему.
Додатково до цього роботодавець повинен давати необхідну інформацію для здійснення
адміністрування, проведення ревізій і для цілей актуарної оцінки.
4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ
Крім адміністративно-правових процедур, особи, що засновують фонд або прагнуть
іншим чином здійснювати пенсійне забезпечення, повинні визначитися з механізмами
функціонування пенсійної системи, включаючи резервування і виплату пенсій із поточних
надходжень від працюючих. Існують різні способи фінансування, наприклад, можливі
декілька варіантів оплати витрат пенсійного забезпечення. Зокрема створювати фонд -
відкладати кошти для виплат до того, як наступає термін їх виплати. Альтернативою є
якомога пізніше створення фонду з проведенням до цього часу виплат пенсій із поточних
прибутків і внесення регулярних внесків.
У будь-якому разі виплати здійснюються тільки тоді, коли наступає термін цих
виплат. Тому платежі у фонд безпосередньо пов'язані з виплатами і залежать здебільшого
від регулярності внесків.
Регулярність внесків забезпечує можливість регулярних виплат. Розмір внесків часто
являє собою відсоток від посадового окладу учасників схеми, тож передбачається, що до
виходу людини на пенсію вони утворять фонд, достатній для того, щоб забезпечити в
майбутньому належну пенсію учаснику схеми та/або його утриманцям.
Регулярні внески можуть варіюватися з тим, щоб при використанні цього методу
існував широкий спектр можливостей для швидкого формування фондів. У зв'язку з цим
широковживаним є вираз«темпи утворення фондів» - важливий показник їх надійності і
стабільності.
Основною причиною завчасного створення того чи іншого фонду є забезпечення
гарантування виплат. Якщо фонд утворений, то поява несприятливих тенденцій не
означатиме загрозу того, що накопичені до визначеного часу кошти не будуть виплачені,
як це очікувалося. Завчасне створення фонду зможе захистити накопичені пенсії у
випадку банкрутства роботодавця або у випадку нездатності або небажання роботодавця
здійснювати фондові платежі у майбутньому. Ступінь надійності буде залежати не тільки
від регулярності внесків, але також від їхньої достатності.
Як правило, роботодавець шукає такий спосіб утворення фонду, що дозволив би
уникнути випадкових флуктуацій у практиці функціонування пенсійної схеми. Це означає,
що регулярні внески залишаться відносно незмінними, незважаючи на зміну чинників, що
впливають на схему: інвестиційний прибуток, інфляція посадових окладів, смертність,
вихід із схеми і вступ у неї нових членів тощо. Засновники і учасники фонду повинні
дотримуватися реалістичних критеріїв довгострокових витрат, які залежать від
"конструкції" фонду.
Конкретний спосіб створення фонду може дати або не дати реалістичний критерій на
щорічній основі визначення довгострокових витрат на майбутні пенсійні виплати.
Регулярність платежів для покриття вартості пенсійної допомоги при їх накопиченні
також може дати більш реалістичне уявлення про майбутні витрати схеми, аніж інші
способи планування "життєвого циклу" фондів.
Планування має передбачати і таку суттєву обставину, як вплив збільшення
середнього віку (тривалість життя) учасників пенсійної схеми.
Це може мати місце, якщо роботодавець не приймає на роботу нових службовців або
якщо участь у схемі закрита для вступу (навіть якщо з'являються нові службовці -
претенденти на пенсійне забезпечення).
У ідеальному випадку план створення фонду повинен бути таким, щоб ця подія не
призвела до істотного збільшення внесків, необхідних за схемою, тобто створення фонду
має плануватися як тривале. Наприклад, ставка внеску, виражена у відсотках від
посадового окладу учасників, не повинна надмірно збільшитися навіть у разі збільшення
середнього віку учасників. Крім того, як будь-яка фінансова інституція, фонд повинен
бути ліквідним, тобто план створення фонду не повинен припускати наявності проблем з
рухом готівки.
Стабільність фонду як обов'язкову умову вимагає здійснення виплат із поточних
прибутків. Отже, не задовольняється жоден із критеріїв (крім критерію збільшення віку),
адже обов'язкові платежі з фонду не повинні впливати на відсутність нових учасників, що
вступають у схему, а отже, і збільшення віку. Однак мала кількість осіб, які прагнуть
вступу, може пояснюватися як відсутністю нових учасників, так і тим, що даний бізнес
переживає важкі часи. Зміна кон'юнктури може зажадати великих платежів саме тоді,
коли компанія найменше може собі це дозволити, і це треба завчасно планувати при
обранні принципів і методів сплати регулярних унесків.
Існує широкий спектр можливостей для швидкості створення фондів у рамках
вибору методів сплати регулярних унесків. Надійність ("міцність") фонду забезпечується,
наприклад, за умови, що внески встановлюються на достатньому рівні, а створення фонду
дає учасникам схеми гарантію виплати пенсії. Стабільність ставки внесків (вираженої як
відсоток від окладу учасників схеми) залежить від припущень, підтверджених практикою.
Зокрема припущення про наявність учасників, які вступають у схему, має критичне
значення.
Усі методи сплати внесків, з погляду стабільності, можуть подолати звичайні
флуктуації в практиці функціонування схеми: стосовно інвестиційного прибутку, інфляції
окладів, рівня смертності тощо. У цілому позитивний досвід може дати можливість
знизити ставку внесків і навпаки, але тільки за умови, що флуктуації не перевищать норму
і ставка внесків залишиться стабільною.
Метод регулярних внесків дозволяє зробити очевидною вартість пенсій, що
накопичуються, що залежить від прийнятого того або іншого стандарту створення фонду.
Деякі з цих стандартів відрізняються більшою реалістичністю, інші є досить
ризикованими.
У всякому випадку, утворення фонду за допомогою регулярних внесків може бути
відносно стійким до збільшення середнього віку учасників схеми. До того ж спосіб
утворення фонду за допомогою регулярних внесків розподіляє витрати на виплати
пенсійної схеми і таким чином зменшує проблеми ліквідності, що виникли.
Однак створення фонду не є єдино можливим варіантом гарантування пенсійного
забезпечення. Компанії, що пропонують своїм службовцям пенсійну допомогу, можуть
замість того, щоб відкладати фактичну готівку, резервувати кошти на рахунках компанії
для майбутньої виплати пенсійної допомоги. У балансі компанії пенсійна допомога
показується як витрати компанії, що включає необхідність реально зберігати готівку.
Спеціальні активи не бронюються для виплати пенсійної допомоги.
Ефективність резервування дуже сильно залежить від пріоритету пенсійних виплат у
випадку ліквідації компанії. Якщо пенсійні виплати мають низький пріоритет, то цей захід
на практиці може дати незначний ступінь надійності. З іншого боку, якщо пріоритет
пенсійних виплат високий, такий підхід може виявитися дуже ефективним у плані
надійності.
Резервування, аналогічно завчасному створенню фонду, має певні переваги, що
виражаються у тому, що вартість накопичуваних пенсій є реальною протягом періоду
свого формування.
Замість створення фонду роботодавець може спробувати застрахуватися від ризику
неплатоспроможності. Виплати, зроблені страховиком у випадку настання
неплатоспроможності роботодавця, можуть згодом бути використані для фінансування
пенсійної допомоги.
На практиці таке страхування не є широкодоступним на тривалі терміни, які
вимагаються для розв'язання проблем гарантованості пенсійних виплат. Проте такі
системи існують у Німеччині, де вони використовуються в сполученні з методом
резервування для надання допомоги.
Нижче наводиться порівняння методів, які припускають завчасне створення фонду,
виплату пенсій із поточних прибутків і відповідне резервування.
Акумулювання активів у завчасно створеному фонді, відділеному від інших активів
роботодавця, може гарантувати виплату пенсійної допомоги, якщо фонд забезпечує
покриття зобов'язань. Рівень надійності залежить від плану створення фонду. Темпи
акумулювання фонду є головним критерієм надійності, що підтверджує правильність
обраного методу утворення фонду. Надійність, забезпечувана тим чи іншим фондом,
також залежить від інвестиційної політики. Інвестування, що припускає високий ризик,
знижує надійність.
Виплата пенсій із поточних зборів сама по собі не забезпечує надійності. Як
правило, вона має місце, якщо компанія, що обіцяє виплату пенсії, впевнена в
продовженні свого існування, однак ця надійність може бути ослаблена, якщо виплати
перевищують надходження від внесків.
Теоретично резервування може дати повний рівень надійності, якщо пенсійні
резерви розглядаються як зобов'язання компанії в таких випадках, як
неплатоспроможність. Ступінь запропонованої надійності залежить від пріоритетності
пенсійних виплат і від реалізованої вартості активів компанії.