Середній рівень доходу за певний проміжок часу визначається як
середньоарифметичне:
R = — (7.2)
п
де R — середній рівень доходу заn періодів;
n — кількість періодів, за які визначається середній рівень доходу.
Про ступінь ризиковості інвестицій у цінні папери судять за показником варіації
рівня доходу, який визначається за формулою:
п
V = — (7.3)
п-1
де V — варіація рівня доходу;
Rt — рівень доходу, отриманий у періоді t;
R — середній рівень доходу, отриманий за другою формулою;
n — кількість періодів, за які проводять розрахунки.
Якщо рівень доходу в різні періоди залишається незмінним, це свідчить, що рівень
варіації доходу = 0. Варіація завжди виражається додатним числом.
Розмірність варіації — відсотки в квадраті. У цьому складність інтерпретації цього
показника. Тому найчастіше застосовують на практиці показник стандартного відхилення
рівня доходу. Він визначається за формулою:
S = yfv , або V = S2 (7.4)
Де:
S — стандартне відхилення рівня доходу;
W — корінь квадратний із варіації доходу.
Розмірність стандартного відхилення рівня доходу — відсотки. Цей показник
виражається завжди додатною величиною. Чим вищий показник, тим вищий ступінь
ризику інвестицій у ці акції ( цінні папери).
І, зрештою, важливим показником для прийняття інвестиційних рішень має показник
мінливості акцій, який називають коефіцієнтом варіації і визначають за формулою:
с
Vz== (7.5)
R
Де:
S — стандартне відхилення рівня доходу, що визначається за формулою (7.4);
R — середній рівень доходу, що визначається за формулою (7.2).
Коефіцієнт варіації показує, яка частка загального ризику відповідає одиниці
середнього доходу за даними цінними паперами. Чим менший показник, тим вигідніше
інвестувати капітал у цінні папери. Показник може бути від'ємний, додатний та
дорівнювати нулю. Якщо рівень доходу від'ємний (збиток), то і коефіцієнт від'ємний. Цей
показник застосовують для додатного рівня доходу.
Безумовно, звернення інвестора до страховика за страховою послугою
супроводжується, з одного боку, зменшенням його власного ризику, а з іншого —
зменшенням його прибутку внаслідок сплати ним страхової премії. У зв'язку з цим
виникає питання: чи варто інвесторам або іншим суб'єктам фондового ринку звертатись
до послуг професійних страховиків, якщо інвестор наперед знає, на який ризик він іде і
заради якого прибутку? Адже інвестор може обмежити свій ризик, як уже було розглянуто
раніше, й іншим шляхом: хеджувати свою угоду або вкласти свій капітал у менш ризикові
цінні папери.
Шукаючи відповіді на ці запитання, слід звернути увагу на дві деталі: по-перше,
на достатньо розвиненому фондовому ринку з великим розмаїттям цінних паперів з
достатньою точністю можна визначити ризик, пов'язаний з їх придбанням. В умовах
нерозвинутого фондового ринку, який ще тільки формується, такі можливості, звичайно,
нереальні. І в цих умовах інвестор має необхідність у подібному страховому захисті. І по-
друге, стосовно страхування відповідальності інвестиційних консультантів та брокерів,
слід звернути увагу на таку можливу ситуацію. Збитки, зумовлені допущеними
помилками, можуть бути настільки значними, що виявиться неможливим відшкодувати їх,
або весь зароблений доход впродовж десятків років доведеться використовувати на
відшкодування. Тому консультанти та брокери зацікавлені в такому виді страхування.
Але є й інший аспект проблеми: чи вигідно страховику брати на себе зобов'язання у
випадках з досить високим ступенем невизначеності ризику?
Ствердну відповідь можна аргументувати таким чином. По-перше, страхова
діяльність грунтується на невизначеності щодо настання страхових випадків
(невизначеність фондового ринку досить схожа на непередбачуваність стихії). По-друге,
якщо страховик має широке страхове поле, то він здійснює виплати потерпілим за
рахунок застрахованих, які не попали в страхову ситуацію. Головне для нього —
диверсифікація діяльності та страхового портфеля. По-третє, страховик може
розпорошити взяті на себе ризики через перестрахування. І, зрештою, він може
відмовитись від страхування найризикованіших операцій. Приміром, страхові компанії, як
правило, відмовляються страхувати ризики, пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів
із спекулятивною метою.
Отже, ми розглянули страхування фінансових інвестицій. Але, як уже відзначено, є
ще й підприємницькі інвестиції. Страхування їх являє собою угоду, за якою інвестор
купує страховий поліс страховика, котрий не бере участі в даному інвестиційному
проекті. У страховій справі цей вид страхування поширюється тільки на інвестиційний
процес, тобто процес інвестування та освоєння засобів і не охоплює об'єктів, створених в
результаті підприємницьких інвестицій. До таких видів страхування відносять:
страхування будівництва;
страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час
будівництва;
страхування кредитів, що йдуть назабезпечення інвестицій тощо.
Але є такі види ризику, які не можуть бути охоплені страховими компаніями. Це
ризики, пов'язані з нестабільністю внутріполітичного життя країни, куди спрямовують
інвестиції.
До них відносять:
можливі втрати, пов'язані з конфіскацією, громадянською війною, зміною
політичного курсу уряду, зміною суспільо-політичного устрою і т.ін.
Страхування подібних ризиків передбачає створення державних гарантійних фондів,
які мають забезпечити певні гарантії інвестицій приватних осіб в економіку тієї чи іншої
країни.
СИСТЕМИ ОЦІНОК ТА МЕТОДИ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКІВ ІНОЗЕМНИХ
ІНВЕСТИЦІЙ
Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний (і національний) інвестор з погляду своїх
|
інтересів, називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку; внутрішньо-економічна ситуація та її перспективи; зовнішньо-економічна діяльність та її перспективи. Як приклад, наведемо інформацію стосовно кількісної оцінки рівня соціально- | Ранжування від 1 до 10 | Ваговий | оцінка на 1.04.95р. | |
| коефіцієнт | оцінка | значення | ||
| 1. Загроза | 1 - немає | 0,06 | 4,24 | 0,254 |
| стабільності зовні | 10 - надзвичайно висока | |||
| 2. Стабільність | 1 - без змін | 0,15 | 7,81 | 1,172 |
| уряду | 10 - під загрозою зміни | |||
| 3. Характеристика | 1 - конструктивна | 0,06 | 6,19 | 0,371 |
| офіційної опозиції | 10 - деструктивна | |||
| 4. Вплив | 1 - не має | 0,03 | 3,29 | 0,099 |
| нелегальної | 10 - загроза революції | |||
| опозиції | ||||
| 5. Оцінка | 1 - стабільність | 0,10 | 6,19 | 0,619 |
| соціальної | 10 - крайня напруженість | |||
| с6т. аВбіідлньонсоиснтіи | 1 - співробітництво | 0,04 | 5,71 | 0,228 |
| робочої сили з | 10 - часті страйки | |||
| управлінським | ||||
| апаратом | ||||
| 7. Оцінка рівня | 1 - безробіття нема | 0,13 | 7,62 | 0,991 |
| безробіття | 10 -перевищує 25% від | |||
| 8. Оцінка розподілу | 1 - рівномірний | 0,07 | 8,38 | 0,587 |
| сукупного доходу | 10 - різке розшарування | |||
| 9. Ставлення влади | 1 - стимулювання та | 0,10 | 5,86 | 0,586 |
| до зарубіжних | гарантії | |||
| інвестицій | 10 - жорсткі обмеження | |||
| 10. Ризик | 1 - практично немає | 0,02 | 4,62 | 0,092 |
| націоналізації без | 10 - досить високий | |||
| повної компенсації | ||||
| 11. Ставлення | 1 - сприятливе таефективне10 - корумповане іпротидіюче | 0,10 | 7,48 | 0,748 |
| 12. Втручання | 1 - мінімальне | 0,07 | 7,33 | 0,513 |
| 13. Державна | 1 - дуже обмежена | 0,07 | 7,28 | 0,510 |
| 82 | 6,770 |
Наведені в таблиці 3 дані свідчать: найбільшу небезпеку для іноземного інвестора в
Україні станом на 1.04.1995 р. в структурі соціально-політичної обстановки становили
ризики, пов'язані з різким розшаруванням у суспільстві, що зумовило нестабільність
уряду. Загальний рівень соціально-політичного ризику становить 6,77, а це свідчить про
незначну привабливість України для іноземних інвесторів.