Взаємовідносини страховика і держави. Страховик не відповідає за
зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями страховика. Виняток становить
обов'язкове державне страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань
перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду
страхування.
Не допускається (за винятком обов'язкового страхування, а також страхування
життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників) будь-
яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів
страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов
укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони
не суперечать законодавству України.
Гарантії прав та законних інтересів страховиків. Держава гарантує дотримання і
захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції
у здійсненні страхової діяльності.
Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів
забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють
державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.
Законодавство України передбачає при потребі можливість проведення ліквідації,
реорганізації та санації страховика. Орган нагляду за страховою діяльністю має право
провести примусову санацію страховика в разі.
невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом більш
як трьох місяців;
недосягнення ним визначеного законодавством України розміру
статутного фонду;
інших випадках, визначених чинним законодавством України.
Примусова санація передбачає:
проведення комплексної перевірки фінансово-господарської
діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
установлення заборони на вільне користування майном страховика та
прийняття страхових зобов'язань без дозволу органу, що здійснює нагляд за страховою
діяльністю;
установлення обов'язкового для виконання графіка здійснення
розрахунків зі страхувальниками;
прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.
Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Реорганізація страховика за рішенням органу нагляду за страховою діяльністю
передбачає:
реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів,
що регулюють діяльність страхових посередників;
об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передання
страхових зобов'язань за умови, що на це погоджуються власники страховиків;
залучення до кола учасників страховика іноземних страховиків за умови
проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, термін
сплати яких уже настав. У разі ліквідації страховика, коли його учасники прийняли таке
рішення і він не має зобов'язань перед страхувальниками, орган нагляду за страховою
діяльністю приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру
страховиків(перестраховиків).
Місцеві органи влади виключають страховика з державного реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності через його ліквідацію або реорганізацію лише після внесення
відповідних змін до єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення)
проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням
особливостей із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування,
установлених органом нагляду за страховою діяльністю.
3. СТРАХОВИЙ НАГЛЯД У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Нагляд за страховою діяльністю здійснюється в усіх країнах з ринковою
економікою. Страхуванню тут приділяється особлива увага. Держава та її громадяни
надто зацікавлені в соціально орієнтованому розвитку страхової справи, який, у свою
чергу, залежить від стану економіки.
Страхування є невідчутним і непомітним товаром, через що в людини
непідготовленої створюються певні проблеми з його сприйняттям. Потрібно, щоб у
суб'єктів народного господарства та окремих громадян формувалася довіра до страховиків
(це особливо актуально для України). Банкрутство або несумлінна поведінка одного
страховика, про яку стало відомо громадськості, здатні підірвати довіру до інших
компаній.
І, нарешті, народногосподарське значення страхування. За обсягами капіталів
страхове господарство в розвинених країнах поступається лише банківському, а інколи й
випереджає його.
Беручи до уваги, що у країнах Європейського союзу (ЄС) завершується активний
процес уніфікації державного регулювання страхової справи, розглянемо умови здійснення
державного нагляду за страховою діяльністю на прикладі Німеччини — однієї з
найпотужніших за економічним розвитком країни ЄС.
Правові основи й головна мета нагляду. У Німеччині страховий нагляд базується,
передусім, на Законі про страховий нагляд (далі — ЗСН).
Згідно із ЗСН головна мета страхового нагляду — забезпечувати достатній захист
інтересів застрахованих і гарантії того, що майбутні зобов'язання страхової компанії
можуть бути виконані в будь-який момент.
Для забезпечення інтересів страхувальників відомство нагляду стежить:
за тим, щоб коректно було сформульовано умови страхування, які описують
самий продукт, а також права й обов'язки сторін, що домовляються. Це стосується
передусім приватних клієнтів, котрі стосовно страхової компанії завжди найменш
поінформовані, а тому потребують особливого захисту. Бажаними для споживача є не
лише вимоги ЗСН щодо повноти та ясності опису продуктів, а й їх уніфікація, передусім у
масовому страхуванні, оскільки саме це дає змогу потенційним страхувальникам скласти
уявлення про пропозицію страховиків. Проте європейські законодавці побачили у
превентивному контролі за умовами й тарифами занадто явне втручання у вільний
розвиток страхування і заборонили країнам—членам ЄС здійснювати такий попередній
контроль, тобто видавати дозволи на умови страхування або тарифи;
щоб споживач перед укладенням договору страхування був докладно
поінформований про предмет і умови страхування, а отже, і міг оцінити пропонований
продукт, ЗСН змушує страхові компанії виконувати цю вимогу згідно з європейськими
інструкціями зі страхування. Крім того, у рамках закону про договір страхування
страхувальникові надається право розірвати договір протягом двох тижнів після
укладення. Якщо страхова компанія надає клієнтові необхідну інформацію лише після
укладення договору, наприклад тоді, коли висилає поліс, клієнт має можливість
заперечити договір також протягом двох тижнів.
Особливо для забезпечення постійного виконання майбутніх зобов'язань страхової
компанії відомство нагляду має стежити за тим, щоб компанія вела свої справи
належним чином, отримувала відповідні премії за надані страхові послуги і створювала
належні резерви, мала достатньо вільних коштів для покриття несподіваних збитків і мала
адекватне перестрахування, належним чином звітувала про свою діяльність, тобто
складала баланси та розрахунки на підставі єдиних принципів і правильно оцінювала своє