Четвертий розділ визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю.
Цим розділом визначено орган, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю
(зараз цю роботу виконує Міністерство фінансів України), і встановлено його права та
функції. У цьому розділі наведено порядок ліцензування страхової діяльності, що
забезпечує правове регулювання роботи страховиків на страховому ринку. Закон
конкретизує, зокрема, особливості ліквідації, реорганізації та санації страховиків, що дає
змогу контролювати їх після того, як вони припинять свою діяльність.
Завершальний, п 'ятий, розділ передбачає регулювання таких загальних моментів, як
урахування міжнародного права, порядок та етапи застосування певних норм і т. ін.
Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема
постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.
Так, окремою постановою Уряду визначено порядок регулювання системи
перестрахування в Україні. Зокрема, передбачається, що страховик, перестраховуючи в
нерезидента свої зобов'язання, має зважати на певні обмеження, а саме: він може
здійснювати таке перестрахування лише за наявності в нерезидента ліцензії від свого
вітчизняного органу страхового нагляду, за відсутності порушень протягом певного часу
та в разі виконання низки інших вимог.
Прийнято також постанову Уряду стосовно правового регулювання діяльності
посередників — брокерів та агентів на страховому ринку. Насамперед передбачаються
певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема щодо
можливості прийому коштів страхувальника на власний рахунок, термінів укладання
договору страхування з боку посередників, деяких інших моментів.
Окремою постановою Уряду визначено особливості функціонування товариств
взаємного страхування.
Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового
страхування. Окремою постановою визначаються граничні розміри витрат на ведення
справи в разі здійснення обов'язкового страхування, а також регулюються питання щодо
створення державних і національних страхових компаній та обов'язкових об'єднань
страховиків.
Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення
експериментів у галузі страхування. З допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й
окремі питання регулювання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить
законам України.
Нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями,
методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції, деталізуються ті чи інші
законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери
регулювання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення
бухгалтерської та статистичної звітності страховиків, здійснення з боку митних або
правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими
актами затверджуються методики розрахунку страхових тарифів. Спільними актами
встановлюється й порядок реєстрації страховиків у системі різних відомств.
Нормативні акти, що їх видає орган, уповноважений здійснювати контроль за
страховою діяльністю, є обов'язковими для страховиків. Цими актами (наказами,
розпорядженнями, рішеннями колегії) установлюються, по-перше, інструкції та методики
щодо здійснення окремих видів діяльності; по-друге, заходи впливу на страховиків за
виявлені порушення — приписи, зупинки, обмеження та відкликання ліцензії; по-третє,
вимоги до звітності й обліку; по-четверте, порядок реєстрації, ліцензування, вилучення з
реєстру, ліквідації та реорганізації; по-п'яте, порядок здійснення навчання, підготовки та
перепідготовки кадрів для страхового ринку.
Так, до найважливіших чинних нормативних актів колишнього Укрстрахнагляду
належать Методика розрахунку резервів у разі страхування життя, інструкція з
ліцензування страховиків, положення про філії та відокремлені представництва
страховиків, положення з регулювання розміщення страхових резервів та деякі інші
документи.
Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади, як правило, мають розпорядчий
характер, окреслюючи, в межах певних адміністративних одиниць особливості виконання
заходів, визначених урядовими або відомчими документами. Це можуть бути роз'яснення
щодо проведення будь-яких експериментів, особливостей муніципального страхування. У
зв'язку з віднесенням більшості питань з регулювання страхової діяльності на
загальнодержавний рівень роль правових актів місцевої влади у страховій галузі незначна.
2. СТРУКТУРА, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ
ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Законом України «Про страхування» було визначено єдиний орган державної
виконавчої влади, що здійснює відповідний нагляд: Комітет у справах нагляду за
страховою діяльністю — Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року.
Укрстрахнагляд був центральним органом державної виконавчої влади, який
підпорядковувався Кабінетові Міністрів України. За своїм статусом Комітет мав ранг
Державного комітету України.
Законом України «Про страхування» були визначені такі основні функції органу
нагляду:
ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та
державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;
контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними
страхових зобов'язань перед страхувальниками;
установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;
проведення перевірок страховиків та страхових посередників щодо
дотримання ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.
розробка нормативних і методичних документів з питань страхової
діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції органу нагляду за страховою
діяльністю;
узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в
установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства
України про страхову діяльність;
участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів
для страхової діяльності;
участь у міжнародному співробітництві і сфері страхування та
перестрахування.
У рамках цих основних функцій орган нагляду за страховою діяльністю має такі
конкретні завдання:
1. видача ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та
перевірка щодо додержання ними видів страхування і перестрахування, передбачених
ліцензіями;
планові, тематичні та комплексні перевірки щодо правильності застосування
страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;
методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків;
розробка проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та
рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників;
прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;
аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства;
контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими
зобов'язаннями;
забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової
діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду;
установлення правил формування й розміщення страхових резервів, а також
(за погодженням з Мінстатом) правил їх обліку та показників звітності;
розробка та контроль за дотриманням єдиних методологічних засад
бухгалтерського обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків;
аналіз стану та тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні,
узагальнення практичного досвіду страховиків;
організація заходів щодо професійної підготовки та перепідготовки фахівців
зі страхової діяльності, а також роботи круглих столів, нарад, семінарів, конференцій з
питань страхової діяльності;
налагодження міжнародного співробітництва в галузі страхової діяльності,
вивчення, узагальнення й поширення світового досвіду в цій справі, виконання
міжнародних договорів України з питань страхування;
інформаційно-роз'яснювальна робота через пресу, телебачення та інші
засоби масової інформації з питань страхової діяльності;
розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що належать до його
компетенції;
управління майном, яке перебуває в загальнодержавній власності і належить
підприємствам, установам й організаціям, яків ходять до сфери його управління;
інші функції з управління майном, передбачені чинним законодавством.
Законом України «Про страхування» визначено основні права органу страхового
нагляду:
у межах своєї компетенції одержувати від страховиків установлену звітність
про страхову діяльність, інформацію про їхній фінансовий стан, а також інформацію від
підприємств, установ і організацій, у тому числі банків і громадян, необхідну для
виконання власних функцій;
перевіряти правильність застосування страховиками законодавства України
про страхову діяльність, достовірність їхньої звітності за показниками, що
характеризують виконання договорів страхування; не частіш як один раз на рік
призначати (з визначенням аудитора) додаткову обов'язкову аудиторську перевірку;
у разі виявлення порушень страховиками чинного законодавства України
про страхову діяльність видавати їм приписи про усунення цих порушень, а в разі
невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до
усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та
виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання
ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Дія ліцензії після її відкликання поновлюється
в порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону «Про страхування»;
звертатися до арбітражного (нині господарського) суду з позовом про
скасування державної реєстрації страховика як
суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8