Розподіл чистого прибутку дає змогу підприємству розширювати діяльність за рахунок власних, відносно дешевих джерел фінансування. При цьому значно знижуються витрати на залучення додаткових позикових джерел, на випуск нових акцій, що зберігає систему контролю за діяльністю підприємства, оскільки кількість власників не збільшується.
Розподіл чистого прибутку, зокрема в акціонерних товариствах, є основним питанням його дивідендної політики. Цим регулюється курс акцій, розміри, структура та темпи зростання капіталу товариства.
Згідно П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал” можливі наступні шляхи використання чистого прибутку:
– розподіл прибутку між учасниками (дивіденди, інші виплати);
– поповнення статутного капіталу;
– поповнення резервного капіталу.
В установчих документах підприємства можуть бути передбачені також інші напрями розподілу чистого прибутку.
Методика аналізу розподілу чистого прибутку полягає у порівнянні фактичних даних з прогнозними за минулі періоди за основними напрямами розподілу прибутку. На підставі такого аналізу визначаються відхилення і їх причини. Підлягає оцінці питома вага кожного напряму розподілу прибутку в загальній його сумі.
Джерелами інформації є форма № 3 “Звіт про фінансові результати”, форма № 4 “Звіт про власний капітал”, фінансовий план, розрахунки використання чистого прибутку.
За результатами проведеного аналізу розробляються рекомендації щодо змін пропорцій у розподілі прибутку та найбільш раціональному його використанні.
Висновки.
Чистий прибуток – один з найважливіших показників, який характеризує економічної діяльності підприємства, він відображає як ефективно функціонує підприємство. Чистий прибуток – це той прибуток, який підприємство може використовувати на власний розсуд.
Курсова робота була присвячена використанню прибутку на прикладі ОП «Сузір’я». В роботі були використані звітні дані з підприємства і проведений загальний аналіз підприємства, а також аналіз фінансової стійкості та платоспроможності.
Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність – обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.
Проаналізувавши баланс можна зробити деякі висновки по діяльності підприємства. У звітному періоді порівняно з попереднім збільшився об’єм виробництва готової продукції (на 45 тис. грн.), що свідчить про ефективне використання основних фондів та ресурсів. Також, при незначному підвищені виробництва, збільшилося запаси готової продукції на складах на 115 тис. грн. Поряд із збільшенням виробництва, збільшилися і адміністративні витрати, а також амортизація. Все це вплинуло на зменшення чистого прибутку підприємства на 56 тис. грн., що є негативним для підприємства так як свідчать про відсутність джерела поповнення власних засобів.
В загальному аналіз фінансового стану ОП «Сузір’я» має тенденцію до поліпшення ряд наступних показників:
-платоспроможності
-ліквідності балансу
-оборотності оборотних коштів
Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:
-зростання кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги — з 55 тис.грн. до 69 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості на 14 тис.грн
Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заборгованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.
Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання його валової рентабельності, тобто прибутковість – на 9,77%. Чиста рентабельність (прибутковість) виучки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – на 2.01%.
Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства:
1. Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що застоюється на складах. Реалізацією і просуванням продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу (який на підприємстві ще не організований в окремий відділ). Саме цей відділ повинен забезпечити просування товару не тільки у власний магазин, а також вести пошук інших ринків збуту. Введення сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв’язок цього відділу з всіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їх ефективну роботу.
2. Знищення собівартості продукції – дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.
3. Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.
4. Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів.
Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показниках, воно знаходиться в нестійкому фінансовому стані через нестачу грошових коштів. Великі обсяги готової продукції на складі свідчать про те, що дана продукція не дуже користується попитом через високу ціну, яка, в свою чергу, обумовлена великою собівартістю.
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьомупроцесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств.
Список використаної літератури.
1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. із змінами і доповненнями.
2. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91р. із змінами і доповненнями.
3. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року
4. Панасюк Б. “Формування направлень розвитку економіки в ринкових умовах” Економіка України №3 1992 р.
5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – к.: АТІКА, 2002. – 480с.
6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. Друге видання, виправлене і доповнене. – К.: “Каравелла”; Львів: Новий світ. – 200, - 298 с. В.М. Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. Ткаченко. Економіка підприємства: Уведення у спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра ек. Наук, проф. В.А. Ткаченка. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
7. В.М. Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. Ткаченко. Економіка підприємства: Уведення у спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра ек. Наук, проф. В.А. Ткаченка. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.
8. Завадський Й.С., Осовська Г.В., Юшкевич О. О. Словник економічних термінів: менеджмент, маркетинг, підприємництво. Навч. – метод. посібник – Житомир: ЖІТІ, 1999. – 444 с.
9. Зятковський І.В. Фінанси підприємства: Навч. Посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор, 2003.- 364 с.
10. Економіка підприємства: Підручник/ М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.П. Наливайко та інші; за ред. С.Ф. По кропивного. – 2-ге вид., перероблене і доповнене. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
11. Економіка підприємства: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дісц. / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний, С.М. Клименко та ін. – К.:КНЕУ, 2000. – 284 с.
12. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2 – ге вид., стер. – К.: Знання – Прес, 2002. – 335 с.
13. Економічний словник – довідник: За ред. проф. С.В. Мочерного / Худож. оформ. В.М. Шторина. – К.: Феміна, 1995. – 368 с.
14. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2004. – 216 с.
15. Мельник Л.Г., Карінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посіб. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 412 с
16. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.
17. Філімоненко О.С. Фінанси підприємства: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 363 с.
18. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол.і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. –К.: КНЕУ, 2000, 480 с.
19. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. с.
20. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. Посібник. – 2-ге вид., перероб., доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 300 с.