Підприємницька діяльність в умовах ринку (не залежно від сфери діяльності) завжди здійснюється для реалізації свого власного інтересу. При цьому цілі і задачі окремо взятого підприємства можуть бути самими різноманітними (виживання, самореалізація, отримання високих стабільних доходів, зміцнення своїх ринкових позицій).
Підприємство прагне максимізувати прибуток, оскільки:
1. Прибуток виступає основним показником результативності і ефективності бізнесу.
2. Прагнення максимізувати прибуток дозволяє пояснювати і прогнозувати економічну поведінку діючих на ринку підприємств-конкурентів.
3. В існуючій конкурентній боротьбі виживають підприємства, продукція яких є конкурентноздатною, одержуючи при цьому максимум прибутку при ефективному використанні ресурсів.
Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни інших факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.
Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:
1) збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву є результати аналізу випуску та реалізації продукції;
2) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;
3) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.
Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає можливість виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.
Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти, де було справжнє стихійне лихо, а де звичайна недбалість, безгосподарність.
У зв’язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного показника ефективності діяльності – прибутку – можна визначити й резерви зростання відносного показника – рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичними дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.
Таким чином, мета максимізувати прибуток орієнтує ринок на досягнення певної рівноваги між попитом і пропозицією при оптимальному поєднанні обсягів реалізації і ціни на продукцію. Прагнення підприємств максимізувати прибуток сприяє економічному і соціальному росту; науково-технічному прогресу (через використання у виробничому процесі інновацій та залучення інвестицій).[4]
Розділ V Сутність і оцінка ефективності господарської діяльності підприємства.
Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.
Водночас, абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.
Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
Р = П / В (А, К) * 100,
де Р – рентабельність, %;
П – прибуток;
В (А, К) – витрати (активи, капітал).
Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.
Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 гривні.
Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо.
Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, додатковими – форма № 1 “Баланс”, фінансовий план підприємства тощо.
Витратні показники рентабельності (табл. 1.3.1) характеризують доходність понесених витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних тощо) у процесі діяльності.
Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво і реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції, собівартістю одиниці продукції тощо. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:
Р = П / В * 100,
де Р – рентабельність, %;
П – прибуток;
В – витрати.
Прибуток підприємства для розрахунку показників ефективності його господарської діяльності може визначатися за величиною:
а) чистого прибутку – прибуток, що залишається підприємству для самостійного використання його власниками;
б) створеного прибутку – прибуток без урахування витрат на виплату податків та процентів за кредит;
в) прибутку за наслідками господарської (звичайної та надзвичайної) діяльності.
Абсолютний показник, який найповніше характеризує ефективність роботи підприємства для власника, – це сума чистого прибутку (прибуток-нетто),який визначається як різниця між фінансовим результатом від звичайної та надзвичайної діяльності та податком на прибуток, який зменшує створений прибуток.
Показники прибутковості господарської діяльності можна визначити на підставі даних прибутку-брутто. У цьому випадку вони будуть характеризувати ефективність господарювання прибутком, який залишається власнику, враховуючи діючу систему оподаткування в тій частині, джерелом покриття якої є прибуток.
Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства, насамперед, розраховують співвідношення за показниками чистий доход, собівартість реалізованої продукції та валовий прибуток.
Показник рентабельності, розраховані за даним підходом, характеризують ефективність використання засобів, спожитих у процесі виробництва або здійснення інших видів діяльності, а саме, скільки підприємство отримує прибутку (ефекту) з кожної гривні, витраченої на здійснення певного виду діяльності. Використовуючи витратний підхід, розраховується і рентабельність інвестиційних проектів як відношення очікуваного прибутку та суми інвестицій у даний проект.
Таблиця 5.1. Показники рівня ефективності господарської діяльності підприємства.
| Показники | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | Відхилення “+”, “-”. |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. Валова рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 15,16 | 27,65 | 12.49 |
| 2. Чиста рентабельність (прибутковість) виучки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | 9,39 | 11,40 | 2.01 |
| 3. Рентабельність активів | 1,80 | 1,21 | -0.59 |
| 4. Коефіцієнт покриття виробничих витрат | 0,85 | 0,72 | -0.13 |
| 5. Коефіцієнт окупності виробничих витрат | 1,18 | 1,38 | 0.2 |
| 6. Коефіцієнт покриття витрат операційної діяльності | 0,90 | 0,93 | 0.03 |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 7. Коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності | 1,12 | 1,08 | -0.04 |
| 8. Коефіцієнт покриття адміністративних витрат | 0,05 | 0,10 | 0.05 |
| 9. Коефіцієнт окупності адміністративних | 20 | 10 | -10 |
| 10. Коефіцієнт покриття активів | 5,20 | 9,45 | 4.45 |
| 11. Коефіцієнт окупності активів | 0,19 | 0,11 | -0.08 |
| 12. Валова рентабельність (прибутковість) виробничих витрат | 17,88 | 27,65 | 9,77 |
Для оцінки ефективної господарської діяльності підприємства, насамперед, розраховують співвідношення за показниками чистий дохід, собівартість реалізованої продукції та валовий прибуток.
Коефіцієнти співвідношень між валовим прибутком і собівартістю реалізованої продукції та чистим доходом характеризують відповідно валову рентабельність виробничих витрат та валовий прибуток.
Основним показником, який характеризує валовий прибуток, є валова рентабельність. Цей показник визначає рівень, який на підприємство може збільшити операційний прибуток шляхом зниження адміністративних витрат і витрат на збут.