Миколаївська
2,39
954,73
Одеська
2,41
965,62
Полтавська
2,40
960,80
Рівненська
2,22
887,73
Сумська
2,14
856,55
Тернопільська
1,82
727,27
Харківська
2,43
973,77
Херсонська
2,00
800,01
Хмельницька
1,98
792,42
Черкаська
2,11
845,63
Чернівецька
2,02
818,59
Чернігівська
1,97
789,60
м. Київ
4,32
1729,11
м.Севастополь
2,51
1004,53
Таким чином, аналіз вищенаведених статистичних показників дозволяє зробити висновок про те, що у 2006 р. загалом збережено позитивні тенденції динамічного зростання рівнів середньої заробітної плати та реальних доходів населення. Водночас відбулося зниження темпів приросту всіх видів доходів населення по зрівнянню з 2005 роком: номінальних доходів – на 10,2 в.п; наявних доходів – на 9,8 в.п.; реального наявного доходу – на 4 в.п. Збереглися основні структурні диспропорції в оплаті праці за галузевою та регіональною ознаками. Оплата праці значної частини працівників залишається нижчою за прожитковий мінімум. За даними офіційної статистики, в Україні частка населення із середньодушовими витратами, нижчими за рівень прожиткового мінімуму, які мають право на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, становить приблизно 7,8 %.
Протягом 2005 та 2006 років в Україні була збережена тенденція випереджаючого зростання мінімальної зарплати по відношенню до мінімальної пенсії. У 2006 році темп зростання мінімальної заробтної плати (20,4 %) удвічі перевищував темп зростання мінімальної пенсії (10,2 %). Проте, попри збереження досить високих темпів зростання мінімальної зарплати, вона все ще не сягає рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У 2005 році мінімальна зарплата становила лише 73,3 % від прожиткового мінімуму, у 2006 році – підвищилася до 79,2 %, що все ще не відповідає європейським стандартам.
При цьому у 2006 році дещо погіршилося співвідношення мінімальної та середньої зарплат. Якщо у 2004 році мінімальна зарплата становила 40,2 % середньої по країні, у 2005 році – 41,2 %, то в 2006 році цей показник знизився до 38 %. Це все ще перевищує мінімальну норму, встановлену хартією, але не відповідає стандартам, встановлених рекомендаціями МОП, згідно яких мінімальна зарплата має бути не нижчою 40-60 % середньої зарплати.
Вищенаведене доводить, що зростання рівня соціальних гарантій залишається важливою умовою підвищення рівня життя значної частини населення України. Ця задача набуває особливої актуальності після приєднання України в 2006 році до Європейської соціальної хартії.
Таким чином, враховуючи досягнуті позитивні результати у 2006 році, реалізація державної соціальної політики потребує подальшого підвищення рівня та якості життя населення, удосконалення політики доходів, реформування системи соціального захисту, подолання регіональної та галузевої диспропорцій, подальшого зростання соціальних гарантій та наближення їх до європейського рівня. Практичними заходами у цьому напрямку мають стати:
- поетапне приведення розміру мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму;
- впровадження нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати;
- врахування регіональної диференціації та розробка механізмів практичної реалізації регіонального прожиткового мінімуму.
Вирішення основних соціальних проблем в країні є ключовими для забезпечення стабільності і мінімізації соціального ризику, що в цілому дасть змогу знизити соціальну напруженість.
Відділ економічної та соціальної стратегії
http://www.niss.gov.ua/Monitor/Marrch/11.htm