Удосконалення фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів (стр. 1 из 5)

Удосконалення фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів

В сучасних умовах основним інструментом інноваційної діяльності суб’єктів господарювання є інноваційні проекти. Оскільки, одним із основних факторів, який стримує розвиток інноваційної діяльності, є дефіцит вільних фінансових ресурсів, проблема вибору проектів, які змогли б забезпечити високу ефективність вкладень капіталу, є надзвичайно актуальною.

Станом на сьогодні існує велика кількість критеріїв та методів оцінки ефективності фінансування нововведень, однак, на нашу думку, не можна виділити один, найбільш досконалий, оскільки кожен із них має свої переваги та недоліки, які визначають доцільність і можливість застосування в конкретному випадку. Існування такої кількості оціночних показників з одного боку можна трактувати як позитивний момент, бо в ринкових умовах кожне підприємство, виходячи з ієрархії власних інтересів, повинно самостійно формувати оптимальну систему оціночних показників, яка повною мірою буде відображати сутність мотиваційного підходу до здійснення інноваційної діяльності. З іншого боку, таке різноманіття оціночних показників обумовлює появу відчутних труднощів, пов’язаних із складністю узгодження одержаних з їх допомогою результатів, що отримало у проектному аналізі назву “конфлікту критеріїв”.

Проведений у роботі аналіз фінансових ресурсів інноваційної діяльності показав, що переважним джерелом фінансового забезпечення для промислових підприємств є власні кошти, оскільки їх використання має низку переваг перед зовнішнім фінансуванням: простота і швидкість залучення; висока норма прибутку інвестованого капіталу, оскільки не вимагається сплата позикового процента в будь-яких його формах; істотне зниження ризику неплатоспроможності і банкрутства підприємства при їх використанні; повне збереження управління в руках засновників компанії . Використання інших джерел фінансування обмежується цілим рядом факторів. Тому особливої актуальності набуває дослідження методології оцінки та обґрунтування інноваційних проектів з внутрішніми джерелами фінансування.

Оскільки інноваційні проекти по своїй суті є інвестиційними, то часто для аналізу економічних результатів реалізації інноваційних проектів традиційно використовують показники оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів. Показники, які використовуються в аналізі інвестиційної діяльності підприємств, поділяють на дві групи - критерії, які ґрунтуються на облікових оцінках і не враховують фактор часу, та критерії, що ґрунтуються на дисконтованих оцінках і враховують фактор часу. Найбільш точними є методи, які спираються на дисконтні оцінки. Існує декілька методів оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей. Організація Об’єднаних націй по промисловому розвитку для оцінки інвестиційних проектів рекомендує використовувати показники чистий приведений дохід (“Net Present Value” -

), внутрішня норма дохідності (“Internal Rate of Return” - ), індекс прибутковості (“Profitability Index” - ) та дисконтований період окупності (“Discounted Payback Period” - ). Проте пряме застосування вище згаданих показників для оцінки ефективності інноваційних проектів, що фінансуються за рахунок власних коштів, зустрічається із певними труднощами.

Зокрема, в умовах обмеженості власних коштів реалізація інноваційних проектів може набувати затяжного характеру, тобто вкладення коштів в проект відбувається не миттєво на початковому етапі, а розтягується на декілька етапів реалізації проекту, в той час як традиційні методичні підходи до оцінки динамічних показників ефективності передбачає вкладення капіталу на початку реалізації проекту, що приводить до проектування капітальних вкладень на момент початку реалізації проекту, а значить, до завищення дисконтованого грошового потоку інвестиційних витрат і до заниження показників ефективності відповідно. Тому застосування дисконтних показників ефективності інноваційних проектів, фінансованих за власні кошти, потребує додаткових досліджень.

Розглянемо ключові ідеї, покладені в основу методів оцінювання інноваційних проектів, в яких використовуються вище згадані критерії. Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій базується на концепції часової вартості грошей і побудована на наступних принципах:

· ефективність використання вкладених коштів оцінюється шляхом співставлення грошового потоку (cash flow), який буде зґенерований в процесі реалізації проекту з початковими інвестиціями. При цьому проект визнається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій та дохідність для інвестора;

· кошти, що інвестуються, як і грошовий потік, приводяться до теперішнього моменту часу чи до певного розрахункового року, використовуючи деяку ставку дисконтування

;

· процес дисконтування капітальних інвестицій і грошових потоків здійснюється за різними дисконтними ставками, які визначаються в залежності від особливостей інвестиційних проектів.

Зауважимо, що відповідно до різних поглядів щодо причини зміни вартості грошей у часі, існують різні підходи щодо оцінки ставки дисконту. Ряд економістів схильні вважати, що дисконтна ставка повинна містити такі складові: ставка без урахування ризику; поправка на інфляцію; премія за ризик. Інші вчені до вище приведеного переліку додають такі елементи: премію за низьку ліквідність; премію за якість менеджменту; премію за територіальну та виробничу диверсифікацію; премію за диверсифікацію клієнтури; премію за структуру капіталу.

Традиційно тривалість проекту вимірюється у звітних періодах (як правило, у роках), і звичайно позначається як

. Величина інвестицій у проект у періоді позначається як , а чисті грошові надходження, згенеровані проектом в періоді - як .

Чистий приведений дохід

– це дисконтована сума перевищення чистих грошових надходжень над інвестиціями протягом всього життєвого циклу проекту

, (3.1)

де

- ставка дисконтування.

Величина чистого приведеного доходу дозволяє зробити висновок про доцільність прийняття

чи відхилення даного проекту. До переваг даного показника варто віднести такі риси:

· можливість оцінки приросту вартості капіталу фірми;

· адитивність, що дає можливість використовувати показник при оцінці економічного ефекту інноваційного портфеля;

· можливість використання при аналізі проектів з нерівномірними грошовими потоками.

Недоліками цього показника є суттєва залежність від часових параметрів проекту та від масштабів капітальних вкладень.

Внутрішня норма дохідності

чисельно рівна такій дисконтній ставці , при якій і знаходиться з умови

. (3.2)

Чим більшою є величина

, тим вищою є ефективність інноваційного проекту. Економічний зміст критерію полягає у тому, що підприємство може реалізовувати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу (“Cost of Capital” - ), де під останнім слід розуміти вартість цільового джерела або середньозважену вартість капіталу.

Якщо показник

більший за вартість капіталу , то проект є ефективним, менший – проект відхиляють. Іншими словами, інноваційного проекту – це мінімально припустимий розмір чистого прибутку, який інвестор має одержати з кожної гривні інвестицій. В міжнародній практиці розрахунок часто використовують в якості першого кроку при кількісному аналізі інвестицій.

До переваг описаного критерію відносять те, що він не залежить від абсолютного розміру інвестицій в інноваційний проект, може використовуватися для оцінки міри стійкості проекту та не потребує попереднього встановлення ставки дисконту.