Удосконалення фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів (стр. 4 из 5)

Розрахуємо тепер чистий приведений дохід, який генерується інноваційним проектом. Протягом етапу впровадження інноваційного проекту буде отримано чистий приведений дохід в розмірі

, (3.28)

де

- дисконтна ставка. Враховуючи формулу для суми геометричної прогресії

, (3.29)

отримаємо наступний вираз для чистого приведеного доходу, отриманого на етапі впровадження інноваційного проекту

. (3.30)

Протягом етапу використання інновації буде отриманий чистий приведений дохід у розмірі

. (3.31)

Після ліквідації проекту буде отримано чистий приведений дохід в розмірі

. (3.32)

Тоді чистий приведений дохід

інноваційного проекту

. (3.33)

Отриманий нами в аналітичному вигляді вираз (3.33) для чистого приведеного доходу інноваційного проекту дає нам можливість з’ясувати основні особливості, притаманні фінансуванню інноваційних проектів за рахунок власних коштів підприємств. Для цього проаналізуємо детально залежність величини чистого приведеного доходу

від обсягу власних коштів підприємства , економічної ефективності інновації та частини власних коштів, яка спрямовується на фінансування інноваційного проекту . Зауважимо, що вище перелічені залежності є нелінійними, оскільки у вираз для і у вирази для інших економічних показників ефективності у степеневому вигляді входить тривалість етапу впровадження інноваційного проекту , яка, в свою чергу, також залежна від параметрів , і . Тому розглянемо спочатку тривалість етапу впровадження інноваційного проекту в звітних періодах в залежності від співвідношення між загальним обсягом інвестицій, необхідних для реалізації інноваційного проекту та початковим обсягом власних коштів за умов річних, , (рис.3.2). Економічна ефективність інновації змінюється в межах від (суцільна лінія) до річних (коротка штрихова лінія).

Аналіз наведеної залежності показує, що реінвестування власних коштів підприємства у фінансування інноваційного проекту значно скорочує терміни впровадження інновацій на підприємстві, зокрема, якщо загальний обсяг інвестицій, необхідних для реалізації проекту в 100 раз перевищує наявні власні кошти

, то для завершення проекту потрібно від 35 до 60 звітних періодів (в залежності від економічної ефективності інновації ) в той час, як при відсутності реінвестування для цього було б потрібно 100 звітних періодів.

Рис.3.2 Тривалість етапу впровадження в залежності від співвідношення між загальним обсягом інвестицій та початковим обсягом власних коштів у випадку самофінансування

Розглянемо тепер залежність чистого приведеного доходу проекту

від загальної тривалості життя проекту для річних, , , , (рис.3.3). Економічна ефективність інновації змінюється в межах від (суцільна лінія) до річних (коротка штрихова лінія).

Рис.3.3 Чистий приведений дохід в залежності від тривалості проекту у випадку самофінансування

Зростання загальної тривалості проекту, а значить, і тривалості фази використання інновації, як і очікувалось, приводить до зростання показника

проекту, оскільки у цьому випадку збільшується період, протягом якого впровадженні технологічні новинки приносять дохід. Однак при подальшому збільшенні фази експлуатації інновації подальший ріст показника чистого приведеного доходу припиняється, що пояснюється впливом дисконтування. Справді, чим далі в майбутньому ми отримуємо дохід від реалізації, тим менший вплив він має на величину критерію , а отже, інвестування у інноваційні проекти, які мають тривалі терміни життя не приводить до значного зростання ефективності такого інвестування. Одночасно зростання економічної ефективності інновації приводить до зростання темпів зростання показника .

Графік

перетинає вісь абсцис в точці, де тривалість проекту рівна дисконтованому періоду окупності проекту. Як видно із рисунка 3.3, зростання економічної ефективності інновації приводить до зменшення періоду окупності, але при рівномірному зростанні показника термін окупності проекту зменшується кожного разу на меншу величину, в той час, як величина чистого приведеного доходу зростає пропорційно до зростання величини ефективності інновації. Таким чином, застосування періоду окупності інвестицій для оцінки інноваційних проектів з високою ефективністю, які фінансуються за рахунок власних коштів, поруч із застосуванням показника чистого приведеного доходу є невиправданим.

Розглянемо тепер залежність чистого приведеного доходу проекту

від дисконтної ставки для , , , , (рис.3.4). Економічна ефективність інновації змінюється в межах від (суцільна лінія) до річних (коротка штрихова лінія).

Як і очікувалось, зростання дисконтної ставки приводить до зменшення величини чистого приведеного доходу аж до

. Графік перетинає вісь абсцис у точці, де дисконтна ставка рівна внутрішній нормі дохідності . Зростання економічної ефективності інновації приводить до зростання внутрішньої норми дохідності . Важливо, що чистий приведений дохід монотонно спадає при підвищенні дисконтної ставки , а отже, рівняння для знаходження внутрішньої норми дохідності інвестицій може мати тільки один розв’язок, незважаючи на те, що основним недоліком показника вважають його неоднозначність. Тому показник внутрішньої норми дохідності інвестицій може успішно застосовуватись для аналізу інноваційних проектів, які фінансуються власними коштами [20].