Отже ми бачимо, що по основним культурам план було не виконано, як і в цілому по галузі рослинництва, на 66,3 тис. грн. Що стосується продукції тваринництва, то тут також не був виконаний план на 274,9 тис. грн.
Підводячи підсумок по даному розділу слід сказати, що результати виробничої діяльності підприємства, в основному, фактично являються нижчими, ніж ті, які було заплановано. І можна стверджувати що відсоток виконання бізнес-плану на підприємстві дуже низький.
Складною проблемою є підвищення надоїв молока. Встановлено, що витрати кормів на 1ц молока при надої 2000 кг складають 1,3 – 1,35ц кормових одиниць, при 3000 кг – 1,1-1,5ц, при 4000 кг – 1,00-1,05ц, при надої 5000 кг – 0,9-0,95ц кормових одиниць. Таким чином, з підвищенням надоїв з 2000 кг до 3000 кг витрати кормів на 1ц молока зменшуються на 18-20%, а продуктивність праці зростає приблизно в 1,5 рази. Собівартість 1ц молока при цьому зменшується на 15-20%. Слід відмітити, що світова практика ведення молочного скотарства також показує, що розвиток цій галузі в більшості країн йде по шляху інтенсифікації її за рахунок підвищення молочної продуктивності корів [3, 8].
Дослідженнями ряду авторів [4, 8] встановлено, що рентабельність виробництва молока може бути досягнута за умов, коли продуктивність молочного стада становить не менше 3400-3500 кг молока на рік. Тут поряд із створенням відповідної кормової бази, відновленням селекційно-племінної роботи в скотарстві, застосуванням організаційно-технологічних заходів на місцях необхідна державна підтримка розвитку галузі, насамперед надання товаровиробникам пільгових кредитів для нарощування поголів'я великої рогатої худоби, генетичного поліпшення породного складу молочного стада.
Одним із варіантів удосконалення взаємовідносин між виробниками молока і переробними підприємствами в нинішніх умовах може бути також створення асоціацій на акціонерній основі з організацією фірмової торгівлі. Це дає змогу дещо знизити роздрібні ціни на молочну продукцію, збільшити її оборот, уникнути залежність від банківських кредитів. Можлива також переробка молока на давальницьких засадах, коли виробник як власник кінцевої продукції може використовувати її за власним бажанням.
Цінова система в молочнопродуктовому підкомплексі потребує кардинального поліпшення. В перспективі ціни в усіх його структурних підрозділах повинні будуватись на базі ціни виробництва (нормативна собівартість плюс нормативний рівень прибутку до фондів). На першому етапі необхідно здійснити запровадження гарантованих мінімальних цін, які б відшкодовували нормативні витрати і забезпечували певний рівень рентабельності. Різницю між цінами реалізації молока і гарантованими покривають за рахунок спеціального бюджетного фонду. Цей порядок поширюється на господарства, що поставляють за договорами молоко на переробні підприємства.
Таким чином, стабілізація і дальше нарощування виробництва молока пов’язані із забезпеченням економічного стимулювання виробників усіх форм власності в розвитку молочного скотарства; посиленням державного регулювання економічними процесами розвитку галузі; підвищенням використання продуктивного використання землі, збільшенням виробництва високоякісних кормів; поліпшенням використання генетичного потенціалу продуктивності худоби: впровадженням комплексної механізації на фермах і енергозберігаючих технологій; поліпшенням умов праці і підвищенням платоспроможного попиту населення. Доцільно також створювати асоціації на акціонерній основі з організацією власної фірмової торгівлі. До складу таких асоціацій мають входити постачальники молочної сировини, переробні підприємства і підприємства інфраструктури. Для збільшення молокопродуктів, крім зростання виробництва молочної сировини, необхідно поліпшити якість молока; розширити виробництво продуктів із вторинної молочної сировини; розширити виробництво замінників цільного молока для молока тварин; підвищити роль приватного сектора у формуванні товарних ресурсів молока [5].
Основними джерелами резервів підвищення виробництва продукції в тваринництві є зростання поголів’я та продуктивності тварин. Резерви росту поголів’я визначаються в процесі аналізу виконання плану по обороту стада. Це зменшення яловості маточного поголів’я, падіння тварин і реалізація їх на м’ясокомбінат високою масою. Основними джерелами росту продуктивності тварин є підвищення рівня їх годування і ефективності використання кормів, зменшення яловості корів, поліпшення вікового та породного складу стада, а також догляду за тваринами.
Резерв підвищення виробництва молока за рахунок поліпшення вікового складу стада корів можливо підрахувати наступним чином: з фактичної питомої ваги відняти планову або можливу по оптимальному варіанту, а одержану різницю помножити на фактичну продуктивність тварин і результати підсумувати (табл. .5.2.1)
Таблиця 5.2.1
РЕЗЕРВ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА РАХУНОК ПОЛІПШЕННЯ ВІКОВОГО СКЛАДУ СТАДА КОРІВ
| Лактація | Продуктивність 1 голови, ц | Структура поголів'я,% | Зміна середнього рівня продуктивності, кг | ||
| фактична | можлива | +, - | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1-а | 16,3 | 17,55 | 20,58 | +3,03 | +49,39 |
| 2-а | 16,9 | 13,78 | 14,08 | +0,3 | +5,07 |
| 3-а | 17,4 | 14,08 | 14,45 | +0,37 | +6,44 |
| 4-а | 17,7 | 9,37 | 10,15 | +0,78 | +13,81 |
| 5-а | 17,8 | 8,77 | 9,01 | +0,24 | +4,27 |
| 6-а | 17,9 | 8,09 | 8,52 | +0,43 | +7,70 |
| 7-а | 17,6 | 7,31 | 7,34 | +0,03 | +0,53 |
| 8-а | 16,6 | 7,23 | 7,3 | +0,07 | +1,16 |
| 9-а | 16,4 | 5,42 | 5,0 | -0,42 | -6,89 |
| 10-а | 15,2 | 3,9 | 3,57 | -0,33 | -5,02 |
| 11-а | 11,3 | 2,90 | - | -2,90 | -32,77 |
| 12-а | 10,2 | 1,6 | - | -1,6 | -16,32 |
| Всього | Х | 100 | 100 | - | +27,37 |
Розглядаючи дані табл. .5.2.2 бачимо, що зміна структури стада по віковій ознаці веде до збільшення середньорічного надою молока від однієї корови на 27,37 кг. а від усього поголів'я – на 93,06 ц.
Великі втрати продукції мають сільськогосподарські підприємства в результаті яловості корів, продуктивність яких нижче приблизно на 50%. При визначенні резервів збільшення виробництва молока по даним зоотехнічного обліку необхідно встановити втрати молока в середньому на одну ялову корову і помножити на надпланову кількість або можливе зменшення ялових корів. В ДГ "Комунар" кількість яловок складає 23 голови. Середньорічна продуктивність їх нижче на 6,9 ц. Отже, виробництво молока по цій причині зменшилось на 158,7 ц (таблиця 5.2.2). Це значний резерв підвищення виробництва продукції.
Таблиця 5.2.2
РЕЗЕРВ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА РАХУНОК ЛІКВІДАЦІЇ ЯЛОВОСТІ МАТОЧНОГО ПОГОЛІВ’Я КОРІВ
| Поголів’я | Залишились яловими, гол. | Одиниці виміру | Втрата молока на одну корову, ц | Резерв молока, ц |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Корови | 23 | ц | 6,9 | 158,7 |
Росту продуктивності тварин і виходу продукції суттєво сприяють гарні умови утримання тварин, належний догляд, правильний режим годування, добросовісне ставлення робітників до свого діла. Ці резерви виявляємо на основі порівняльного аналізу роботи різних господарств, ферм, і вивчення передового досвіду.
Важливим резервом збільшення виробництва продукції тваринництва є зменшення її втрат. Значні втрати продукції пов'язані з хворобами тварин, порушенням технологічної дисципліни. Результат цього – падіння тварин, змушений убій, зниження приросту живої маси, виходу приплоду і молока. В досліджуваному господарстві по цій причині загинуло 19 телят, жива маса яких склала 13 ц. Це значні втрати продукції.