Економічна ефективність виробництва молока характеризується системою показників, основними з який є надій молока на одну корову, вихід телят на 100 корів, витрату кормів на 1ц молока, витрати праці на 1ц продукції (трудомісткість), собівартість одиниці продукції, прибуток від реалізації молока і рівень рентабельності виробництва.
Економічна ефективність виробництва молока, його якість залежать від породних і індивідуальних спадкоємних особливостей корів. Для їхнього визначення проводять бонитировку. Під бонитировкой розуміють визначення племінної цінності тварин шляхом оцінки їхній з комплексу ознак і призначення на подальше використання.
Визначення економічної ефективності виробництва молока здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні властивості цих галузей. Це визначення приведено у таблиці 3.3.1
Таблиця 3.3.1
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ДГ ”КОМУНАР”
| Показники | Молоко | 2002р. в% до 2001р. | ||
| 2000 | 2001 | 2002 | 2002 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1. Надії молока від 1 корови, кг | 1470 | 1440 | 1460 | 101,4 |
| 3. Трудоємкість, люд. - год/ц | 17,8 | 19,4 | 18,9 | 97,4 |
| 4. Затрати кормів, ц к. од. /ц | 2, 20 | 2,62 | 2,49 | 95,0 |
| 5. Повна собівартість1ц, грн | 68,39 | 82,82 | 97,00 | 117,1 |
| 6. Ціна реалізації 1 ц, грн | 51,77 | 66,37 | 68,85 | 103,7 |
| 7. Прибуток (+), збиток(-) | ||||
| а) на 1 ц, грн (6-5) | -16,62 | -16,45 | -28,16 | - |
| б) на 1 гол, грн (1/100*7а) | -244,31 | -236,88 | -411,14 | - |
| 8. Рівень товарності,% | 74,0 | 81,5 | 85,03 | 104,3 |
| 9. Рівень рентабельності,((7а/5) *100) | -24,30 | -19,86 | -29,03 | - |
Аналізуючи дані таблиці, можна зробити загальний висновок, що при досягнутому рівні продуктивності худоби, високій собівартості продукції і існуючому рівні цін в господарстві виробництво молока є нерентабельним, що завдає великих збитків підприємству і має суттєвий негативний вплив на його фінансовий стан.
Для підвищення економічної ефективності галузі необхідна інтенсифікація. Більшість економістів-аграрників розуміють під інтенсифікацією форму розширеного відтворення, при якій на основі додаткових вкладень відбувається збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному підвищенні його економічної ефективності. У силу цього інтенсифікація тваринництва повинна характеризуватися додатковими вкладеннями. Одним з основних показників рівня інтенсивності в скотарстві є витрата кормів на одну корову. Як правило, господарства з більш інтенсивним рівнем годівлі вкладають більше засобів у розрахунку на одну корову й одержують більш високу їхню продуктивність. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства варто починати зі зміцнення й удосконалювання кормової бази. Мається на увазі поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним перетравлюваним протеїном, мінеральними речовинами і мікроелементами. Однак ріст економічної ефективності спостерігається не при всякім підвищенні рівня годівлі, а тільки в тих випадках, коли ріст продуктивності худоби значно випереджає додаткова витрата кормів
Важливий показник ефективності використання кормів-оплата їхньою продукцією. Весь корм, згодований тварині понад підтримуючий, йде на підвищення продуктивності (продуктивний корм). Чим вище рівень годівлі, тим краще оплата корму продукцією, якщо інші фактори не лімітують цей процес. Таким чином, перерозподіл витрат між підтримуючим і продуктивним кормом убік збільшення останнього – найбільш ефективний вид економії у тваринництві, й навпаки, будь-яке скорочення раціону йде за рахунок його продуктивної частини. Крім того, абсолютні витрати корму в розрахунку на одиницю продукції в зв'язку з підвищенням рівня і якості годівлі, а також з ростом продуктивності знижуються.
Рівень інтенсивності скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі в розрахунку на одну корову. Збільшення витрат, як правило, дозволяє збільшити споживання ресурсів і інших факторів виробництва, що роблять найбільш істотним вплив на рівень молочної продуктивності. Однак приріст продукції в грошовому вираженні повинний випереджати величину витрат, що обумовили цей процес. Інакше кажучи, даний процес повинний забезпечувати зниження собівартості виробництва одиниці продукції. У цьому випадку процес інтенсифікації буде супроводжуватися ростом економічної ефективності.
Розмір і структуру затрат на виробництво 1 ц молока розглянемо у таблиці 3.3.2
Таблиця 3.3.2
РОЗМІР І СТРУКТУРА ЗАТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО 1 Ц МОЛОКА
| Елементи і статті затрат | Розмір, тис. грн. | Структура,% | Відхилення в%2002р. до 2000р. | |||
| 2000р. | 2002р. | 2000р. | 2002р. | розмір | структ. | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. Оплата праці з відрахуванням на соц. заходи | 174,8 | 216,0 | 20,47 | 24,12 | 123,6 | 117,8 |
| 2. Матеріальні затрати | 476,35 | 490,6 | 55,79 | 54,77 | 102,9 | 98,2 |
| В т. ч.: - корма | 359,25 | 351,2 | 42,08 | 39,21 | 97,8 | 93,2 |
| - підстилка | 0,5 | 0,5 | 0,06 | 0,06 | 100 | 100 |
| - нафтопродукти | 54,7 | 53,1 | 6,41 | 5,93 | 97,1 | 92,5 |
| - електроенергія | 33,5 | 59,5 | 3,92 | 6,64 | 177,6 | 169,4 |
| - матеріали для ремонту | 21,9 | 20,3 | 2,57 | 2,27 | 92,7 | 88,3 |
| Оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та ін. матеріальні затрати | 6,5 | 6,0 | 0,76 | 0,67 | 92,3 | 88,2 |
| 3. Амортизація | 199,1 | 188,2 | 23,32 | 21,01 | 94,5 | 90,1 |
| 4. Інші затрати | 3,55 | 0,9 | 0,42 | 0,1 | 25,4 | 23,8 |
| Всього затрат | 853,8 | 895,7 | 100 | 100 | 104,9 | 100 |
Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що елементи та статті затрат в 2002р. збільшили свої розміри, крім кормів. В структурі затрат на виробництво 1 ц молока найбільшу питому вагу займають оплата праці та відрахування на соціальні заходи (24,12%) та корми (39,21%).
Рівень інтенсивності молочного скотарства тісно зв'язаний із сезонністю виробництва молока. Чим менше виявляється сезонність, тим інтенсивніше працює галузь. Усунення різко вираженої сезонності надходження молока протягом року є одним з важливих резервів збільшення виробництва молока в країні. Сезонність у закупівлях молока породжує додаткові вкладення в збільшення потужностей молочних заводів у розрахунку на безперебійне приймання молока в період максимального надходження, знижує рівень використання основних фондів промисловості. Рівномірне одержання молока протягом року досягається гарною годівлею корів, змістом їх у сприятливих приміщеннях і правильній організації отелень по місяцях року. При екстенсивному молочному скотарстві різниця між виробництвом молока в літні і зимові місяці дуже значна. Основна кількість молока одержують у літній період. Узимку в таких господарствах відчувається недолік кормів і приходиться забезпечувати корів підтримуючим кормом до нового пасовищного сезону.
Сезонність виробництва молока в основному залежить від двох факторів: розподілу отелень і організації годівлі корів. Для рівномірного одержання продукції протягом року отелення рекомендується проводити в основному в осінньо-зимовий період. Корови, в цей час, мають більш високу продуктивність. збільшується середня жирність молока. Перші місяці їхньої лактації проходять узимку. Повноцінна годівля, гарний зміст забезпечують високу молочну продуктивність корів у ці місяці. В останні місяці лактації, коли в зв'язку з тільністю продуктивність звичайно значно знижується, корови переходять на пасовища і тому зберігають високі удої (стимулююча дія зелених
кормів). У корів, отелившихся у весняно-літній період, перші місяці лактації проходять під час пасовищного змісту, і в цей час вони дають найбільшу кількість молока. До кінця лактації, коли корова одержує стійлові корми, спостерігається різке падіння продуктивності. У результаті удої за лактацію в цьому випадку виявляються набагато нижче, ніж у корів, що отелилися в осінньо-зимовий період. Переклад корів на цілорічні отелення зі зрушенням на осінньо-зимовий період благотворно відбивається на розвитку молодняку. Телята, що народилися в осінньо-зимовий період, більш міцні. Вони при повноцінній годівлі добре розвиваються. Післямолочний період їхнього вигодовування збігається з пасовищним змістом, що забезпечує повноцінне харчування й одержання високих приростів живої маси. Скотарство - одна із самих трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Рівень продуктивності праці в цій галузі залежить головним чином від навантаження на працівника ферми і рівня продуктивності тварин. Норма закріплення тварин за працівниками молочних ферм встановлюється в залежності від рівня механізації основних технологічних процесів, прийнятої технології змісту худоби, організації праці і ряду інших факторів. Одне з важливих умов підвищення продуктивності праці в галузі – упровадження комплексної механізації з використанням новітньої техніки. Слід особливо зазначити, що на економічну ефективність галузі істотно впливає технологія виробництва. У молочному скотарстві прогресивною є поточно-цехова технологія. Вона базується на роздільно-груповому змісті корів з обліком їхнього фізіологічного стану і продуктивності. Череда по фізіологічному стані групують у чотири цехи, у які по черзі надходять корови на певний строк: цех сухостійних корів (підготовка корів до отелення) – 50-60 днів; цех отелення (корови надходять за 8-10 днів до очікуваного отелення) – 25 днів; цех роздою і запліднення – до 90 днів; цех виробництва молока (корови надходять після роздою і запліднення) – близько 200 днів. На невеликих і середніх фермах доцільно використаний, трьох цеховий варіант потокової системи виробництва молока. В цьому випадку цехи роздою і запліднення і виробничий поєднують, корів після отелення на весь період лактації закріплюють за оператором машинного доїння.