Суспільне виробництво й система економічних законів (стр. 1 из 5)

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА В. ЛАЗАРЯНА

Кафедра Економічної теорії

Контрольна робота

з дисципліни: Політична економія

на тему:

Суспільне виробництво й система економічних законів.

Дніпропетровськ

2010

Зміст

1. Суспільне виробництво й система економічних законів.

1.1. Поняття виробництва. Фактори виробництва………………………….3

1.2. Виробничі відносини…………………………………………………….5

1.3. Спосіб виробництва та формації……………………………………….10

2. Економічні категорії та економічні закони.

2.1. Економічні категорії…………………………………………………….13

2.2. Економічні законита характер їхньої дії……………………………....13

2.3. Системаекономічнихзаконів…………………………………………..14

2.4. Способи прояву економічних законів………………………………….17

2.5. Форми прояву економічних законів……………………………………19

2.6. Використанняекономічнихзаконів…………………………………….22

3. Суспільний продукт і його форми.

3.1. Суспільне виробництво………………………………………………….23

3.2. Суспільний продукт……………………………………………………...24

3.3. Форми суспільного продукту……………………………………………25

Висновок………………………………………………………………………………...29

Додаток………………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури………………………………………………………31

1. Суспільне виробництво й система економічних законів.

1.1 . Поняття виробництва. Фактори виробництва.

Що ж ми розуміємо під виробництвом? Спробуємо уявити життя людей без їжі, одягу, взуття, житла. Це неможливо, бо саме за допомогою цих речей підтримується життя людей. Але piзнipeчi, з допомогою яких люди підтримують своєіснування, в готовому вигляді як манна небесна, з неба не падають. Ці речі, як економісти назвали матеріальними благами, люди повинні створювати caмi.Людсъка діяльність, спрямована на створення матеріальних благ (засобів існування) - це іє виробництво.

Фактори виробництва.Виробництво благ, призначених для задоволення потреб людей, пройшло тривалий icторичний шлях розвитку: від добування їжі задопомогою елементарних знарядь первісної людини до сучасного рівня перетворювальної діяльності суспільства. Та все ж будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Воно має восновієдині три компоненти (фактори): робочу силу людини, предмети працi,засоби праці.

Робоча сила - це здатність людини до праці. Предмет праці-те, на що скерована діяльшсть людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага.Hapeшті засоби праці - це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину), виробляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.

Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна творча продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва.В результаті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти тi чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (продукту, послуг i т. ін), виступає як продуктивна сила.

Кількісне відношення обсягу (маси) виробленого продукту (послуг) до затрат праці, затрачених на їx виготовлення, характеризує продуктивністъ праці.

Продуктивні сили.Засоби виробництва (речовий фактор) caмi по co6i - це купа мертвих речей. Для того, щоб почався процес виробництва, їx необхідно поєднати з робочою силою (особистий фактор). Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих i перетворити в діючі засоби виробництва. А це означає, що виршальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії фактоpiв виробництва виникає нова категорія - продуктивні сили.

Продуктивні сили суспільства - це сукупністъ особистих i речових факторів виробництва іїx взаємодії та взаємозв'язку. Продуктивні сили - це одне з основних понять політичної економії. Icтopiя розвитку людства являє собою процес зміни, розвитку i вдосконалення зacoбiв праці, людей, їx виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій i найбільш змістовний показник суспільного прогрессу. Звідси випливає дуже важливий практичний висновок: перехід відодного етапу розвитку суспільства до наступного не перериває розвитку й не вимагає знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново. Навпаки, новi суспільні сили, як приходять до влади, можуть остаточно довести свої переваги, якщо вони максимально використають створені в старому суспільстві (на попередньому етапі розвитку) продуктивні сили та забезпечать їxпіднесення на якісно більш високий piвень.На жаль, цей висновок люди не завжди успішно реалізують у своїй практичній діяльності. Принцип "ми старий світ зруйнуємо,а потім..." виявляється, був притаманний не тільки революційним епохам. I тепер, у період еволюційної зміни суспільного ладу в Україні, деякі деструктивні сили намагаються знищити не лише політичні структури старого ладу, а й ущент зруйнувати економіку для того, щоб, як обіцяється, на новому мiсці збудувати нове життя. До чого це привело, констатував Президент Л.Кучма у вересш 1995р., виступаючи на Всеукраїнській нараді економістів: "Економіка України набула рис колоніальноїi все більше стає сировинним придатком провідних країн Заходу, постачальником дешевої робочої сили, ринком збуту залежаних товарів та застарілих технологій".

Продуктивні сили - це не просто сукупність людей, що володіють певним виробничим досвідом та засобами виробництва. Вони, в першу чергу, відображають відношення суспільства до природи. Людина - це біосоціальна істота. Тобто, з одного боку, вона є породженням природи й не може існувати без природного середовища, яке є для неї джерелом матеріального існування. Ще А.Сміт говорив, що праця є батьком багатства, а земля (природа) його матір'ю. А з іншого боку, людина може жити, діяти й розвиватися лише будучи включеною в суспільний зв'язок з іншими людьми, тобто в певне соціалъне середовище.

Ця двоїстість людини зумовлює той факт, що вона, з одного боку, щоб забезпечити coбi матеріальне ісування, вступає в певні відношення з природою, використовує природний матеріал, переробляє його й створює необхідні для життя матеріальні блага. Саме ці відносини між людиною та природою, які характеризують виробничий, технологічний зв'язок у суспільному виробництві, складають основний зміст продуктивних сил.

Функціональна структура продуктивних сил

1.2. Виробничі відносини.

3 іншого боку, люди ніколи не працюютьвідокремлено один від одного. Так чи інакшевони пов'язані в своїй виробничій діяльності.Навіть Робінзон на своєму безлюдному острові користувався знаряддями праці (сокира, рушниця, лопата і т. ін.), перенесеними з затопленого корабля, тобто виготовленими іншими людьми. Як дотепно зазначив німецький письменник минулого століття Карл Берне, багато без чого людина може обійтися, але не без собі подібних. Тому створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше "суспільним виробництвом", економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки (стадії): безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

У даному випадку виробництво розглянуто в його найголовнішій іпостасі - як основа життєдіяльності людей. Але ж виробництво, доставляючи засоби існування людям, обслуговує й само себе. Тому в кожній з названих стадій виконуються й чисто виробничі функції. Так, на стадії виробництва ми бачимо виробництво не лише предметів споживання, а й засобів виробництва. В процесі розподілу розподіляється, окрім продукту, робоча сила та засоби виробництва між різними сферами, галузями й підприємствами соціально-економічної системи. Виробнича функція стадії обігу проявляється в обміні діяльністю, а на стадії споживання паралельно з особистим діє виробниче споживання.

Стадії суспільного виробництва