Суспільне виробництво й система економічних законів (стр. 5 из 5)
3.3. Форми суспільного продукту.
Однією з форм суспільного продукту є валовий суспільний продукт(ВСП). Статистичніоргани розраховують його як суму виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. При визначенні величини ВСП до його складу завжди включається повторний рахунок виробничих затрат окремих галузей. Річ у тім, що до його вартості включається не лише вартість готового, а й вартість проміжного продукту (сировина, паливо, матеріали), який для відповідних галузей (добувної промисловості) виступає як готовий продукт. Повтор цей може бути багаторазовим, що суттєво збільшує вартість ВСП. Наприклад, вартість добутої нафти спочатку включається у валову продукцію нафтодобувної промисловості. Потім, при виготовленні бензину, - у вартість продукції нафтопереробної промисловості. Далі - у вартість автотранспортних перевезень і т.д. Тому ВСП не дає точного уявлення про ту реальну суму благ, яка створюється протягом року в країні. В зв'язку з цим виникає потреба розраховувати кінцевий суспільний продукт (КСП).Він являє собою всю масу виробленої за певний період часу готової продукції. Тобто, це продукція, яка надходить в особисте або виробничеспоживання, на відновлення спожитих засобів праці та нагромадження в готовому вигляді.Отже, КСП є лише частиною ВСП, яка виключає повторний рахунок.
Для чого ж тоді потрібні розрахунки ВСП, якщо він не дає реальної картини кінцевої діяльності виробництва? Річ у тім, що ВСП виражає складні госпрозрахункові відносини між підприємствами та галузями економіки. Тому його розрахунки потрібні: а)для госпрозрахункової комерційної діяльності підприємств (фірм); б)суспільство завжди повинно знати, скільки необхідно проміжного продукту, щоб одержати певну кількість готових до споживання благ. Обчислюється КСП шляхом вилучення з валового продукту повторного рахунку, тобто обороту предметів праці (МЗ) і додавання вартості спожитих засобів праці, що є фондом амортизації (А): КСП - ВСП - МЗ + А, де
ВСП і КСП - це показники матеріального виробництва.
Алеж, як було з'ясовано вище, суспільне виробництво включає в себе не лише галузі матеріального, а й галузі нематеріального виробництва. Тому необхідно обраховувати весь результат господарської діяльності.Здійснюється це за допомогою такого показника, як валовий національний продукт (ВНП).
ВНП обчислюється не за виробничим принципом (як попередні показники), а як сума кінцевих доходів, які отримують підприємства, організації, установи й окремі громадяни в усіх галузях і сферах народного господарства.Його складовими частинами є: а)вартість спожитих населенням предметів споживання та послуг; б)вартість державних закупок; в)капітальні вкладення; г)сальдо платіжного балансу1241.
Цей показник широко використовується при аналізі соціально-економічного розвитку країни та при міжнародних порівняннях. Це зумовлено тим, що він відображає кінцеві результати господарської діяльності країни, той продукт і послуги, які йдуть на споживчі потреби, інвестиційну діяльність, експорт та інші цілі. ВНП - один з найпоширеніших показників, який застосовується на Заході при визначенні рівня соціально-економічного розвитку країни.
При всіх позитивних якостях цей показник має теж певні недоліки: а)він не показує джерело доходів; б)штучно завищує доходи, бо включає повторні рахунки; в)не відображає реальний стан виробництва, бо безпосередньо з ним не пов'язаний. Прикладом може бути сучасна Україна. Доходи певної категорії людей неймовірно зростають при катастрофічному скороченні виробництва.
Найважливішим результативним показником розвитку економіки країни є чистий продукт(ЧП). Він являє собою частину ВСП або нову створену вартість за рік, тому, що є результатом живої праці, затраченої в даний період. Це реальний доход, який суспільство може використовувати для особистого споживання, а також для розвитку виробництва. В політичній економії і сучасній обліково-статистичній практиці ЧП отримав назву національного доходу.
Кількісно ЧП - це різниця між ВСП і вартістю спожитих засобів виробництва (ЗВ).
ЧП=ВСП-ЗВ.
Форми суспільного продукту
Необхідний і додатковий продукт. Економічна теорія (політекономія) й сучасна господарська практика використовують усі названі виміри суспільного продукту. Проте з точки зору результативності суспільного виробництва, його динаміки, головне значення має величина ЧП (національного доходу), тому що саме він, як реальний результат функціонування суспільного виробництва, визначає рівень матеріального добробуту населення країни на даному етапі й можливості його зростання в майбутньому. Така важлива роль ЧП передбачає поділ його на дві частини: необхідний продукт і додатковий продукт.
Необхідний продукт(НП) - це та частина ЧП, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили, тобто для підтримання її працездатності, включаючи й підготовку нового покоління працівників. За рахунок НП повинні покриватися витрати на харчування й одяг, утримання житла, здобуття освіти, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи.
Мінімальна величинаНП визначається життєвим мінімумом, потрібним виробникові для відтворення своєї робочої сили й нормального її функціонування.
Максимальна- розмірами ЧП. Останній варіант може існувати лише як епізод. Бо якщо НП буде постійно поглинати весь ЧП, то це, з одного боку, при незмінній кількості населення породжуватиме застій життєвого рівня населення, а з іншого - при зростанні населення - його зниження. Тому суспільство завжди повинно
виробляти значно більше, ніж воно споживає, тобто воно повинно виробляти й додатковий продукт.
Додатковий продукт(ДП) - це частина ЧП, яка виступає як надлишок над НП.
ДП=ЧП-НП.
ДП виникає лише на певному ступені розвитку людського суспільства, при досягненні ним певного рівня розвитку продуктивних сил. Тобто, лише тоді, коли виробник здобув можливість своєю працею створювати більше продукту, ніж йому необхідно для життя. Отже, поява ДП стала результатом і в той же час могутнім рушійним мотивом технічного прогресу.
Соціальним наслідком цього процесу стало те, що поява ДП породила економічну доцільність експлуатаціїлюдини людиною, яка до того була просто неможливою. Бо утримувати будь-яку людину, яка не може не те що створити певний надлишок, а й прогодувати себе, економічно недоцільно. Поява економічної доцільності експлуатації привела до поділу суспільства на протилежні класи експлуататорів і експлуатованих. Отже, соціальні наслідки технічного прогресу обертаються, як правило, до певного часу проти людини, породжуючи все нові форми та методи експлуатації. Людство ж намагається звільнитися від цієї приреченості, обернути технічний прогрес на свою користь. Як це практично виглядало й виглядає, ми дізнаємося, вивчаючи політекономію.
Відношення ДП до НП називається нормою ДП. Норма ДП визначається за формулою:
Н=ДП/НП*І00,де
Н - норма ДП; ДП - додатковий продукт; НП - необхідний продукт.
Висновок.
Зроблений аналіз суті й структури суспільноговиробництва дає змогу більш повно й розгорнутодати відповідь на запитання: що ж вивчає політекономія і що це за наука?Політекономія вивчає виробничі відносини в їх єдності та взаємозв'язку з продуктивними силами й надбудовою. Вона з'ясовує закони, які лежать в основі функціонування виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ, тобто всього соціально-економічного розвитку суспільства.
У цьому визначенні виділяються два моменти. Перший - виробничі відносини розглядаються не як автономна, ізольована система, а в тісній взаємодії з продуктивними силами та надбудовою. Другий - у процесі цієї взаємодії формуються так звані приграничні або стикові відносини й категорії, які суттєво впливають на розвиток продуктивних сил і надбудови. Це викликає необхідність їх вивчення політекономією. Що мається на увазі?
Довгий час такі поняття, як "суспільне виробництво", "народне господарство", "народногосподарська система", "економічна система", практично збігалися. Проте за останні 40-50 років ситуація докорінно змінилася. На периферії того, що ми визначаємо як суспільне виробництво, почали створюватися могутні структури, які якоюсь частиною належать до економіки, але в цілому знаходяться за її межами. Це такі структури, як "економіка та наука", "економіка та освіта", "економіка та соціальна інфраструктура", "економіка та оборона", "економіка та екологія" і т. ін. За цих умов структура економічної (народногосподарської) системи суттєво ускладнюється.
А це означає, що вивчаючи виробничі відносини як суспільну форму розвитку продуктивних сил, політекономія повинна до їх складу включати також ті відносини, які складаються в цих структурах тому, що вони суттєво впливають на характер функціонування й розвиток продуктивних сил суспільства.
Додаток 1
Виробництво взуття за регіонами
| 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | |
| Україна | 20343 | 21700 | 20500 | 21211 | 22475 |
| Автономна Республіка Крим | 61,5 | 55,4 | 26,5 | 21,1 | 27,6 |
| області | |||||
| Вінницька | 1 | 1,7 | 1 | 1 | 2,9 |
| Волинська | 49,4 | 42,5 | 1 | 62,6 | 1 |
| Дніпропетровська | 453 | 433 | 298 | 150 | 160 |
| Донецька | 376 | 652 | 667 | 671 | 686 |
| Житомирська | 4028 | 3832 | 4165 | 4601 | 4838 |
| Закарпатська | 275 | 477 | 185 | 293 | 303 |
| Запорізька | 85,4 | 42,4 | 107 | 210 | 198 |
| Івано-Франківська | 3,1 | 1,1 | 0,9 | 1 | 1 |
| Київська | 203 | 504 | 575 | 937 | 1404 |
| Кіровоградська | 152 | 207 | 69,3 | 109 | 17,8 |
| Луганська | 386 | 354 | 284 | 348 | 105 |
| Львівська | 1905 | 1293 | 1382 | 817 | 864 |
| Миколаївська | 35,6 | 61,1 | 66,7 | 64,2 | 41,0 |
| Одеська | 89,4 | 379 | 73,7 | 44,9 | 1523 |
| Полтавська | 222 | 87,6 | 283 | 326 | 161 |
| Рівненська | 0,6 | 2,0 | 0,5 | 1 | 1 |
| Сумська | 1355 | 1152 | 1206 | 1635 | 1669 |
| Тернопільська | 164 | 427 | 392 | 291 | 18,0 |
| Харківська | 401 | 432 | 410 | 597 | 573 |
| Херсонська | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| Хмельницька | 2185 | 3370 | 3926 | 3846 | 4415 |
| Черкаська | 69,7 | 63,7 | 97,5 | 79,3 | 156 |
| Чернівецька | 3578 | 4232 | 2986 | 2731 | 2823 |
| Чернігівська | 512 | 625 | 707 | 877 | 938 |
| міста | |||||
| Київ | 3741 | 2960 | 2524 | 2488 | 1466 |
| Севастополь | ― | 1 | 1 | 1 | 1 |
(тис.пар)
З наведених даних видно, що виробництво взуття з кожним роком збільшується. У 2007 році було зроблено 22475 тис. парвзуття, це на 2132 тис. пар більше ніж у 2003 році. Із областей у 2007 році найбільше взуття виробила Житомирська область – 4838тис. пар, за нею йде Хмельницька – 4415 тис. пар та Чернівецька - 2823тис. пар. Найменше виробила взуття Рівненська, Івано-Франківська, Херсонська, Волинська - 1 тис. пар.
Місто Київ зменшило кількість випуску взуття: у 2003 – 3741 тис. пар, а вже у 2007 число значно зменшилось і становить 1466тис. пар.
Список використаної літератури.
1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Київ: «Ніка Центр», 2002 рік.
2. Україна в цифрах 2007 рік.
3. Правова бібліотека України – (http://www.uapravo.net)