Сьогодні ми повинні говорити про другий етап розвитку підприємництва в Україні, а власне, про етап його саморозвитку, самофінансування та самозабезпечення. Однак недосконала та недієва політика держави щодо розвитку та підтримки підприємництва та інші чинники, як, до речі, й недостатній рівень науково-теоретичного обґрунтування розвитку цього сектора економіки, примушують говорити ще й про перший, початковий етап становлення підприємництва в Україні. Одним із головних чинників збереження такого становища є недосконале правове регулювання підприємницької діяльності.
Правове регулювання підприємництва здійснюється численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зростання кількості суб " єктів підприємництва і кількості зайнятих свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази розвитку підприємництва, яка повинна бути першоосновою, фундаментом формування та розвитку суб " єктів підприємницької діяльності.
Важливою інституціональною передумовою економічного зростання є наявність у країні розвиненого конкурентного середовища. А існуючий незадовільний стан розвитку підприємництва в Україні є головною причиною низької ефективності конкурентного впливу. Про це свідчать зокрема інтегровані показники стану малого підприємництва в Україні за роки незалежності. Так, кількість малих підприємств на 1 тисячу чоловік наявного населення складає трохи більше ніж чотири одиниці, що в 11 разів менше за аналогічні показники країн ЄС та майже в 20 разів менше, ніж у США. На малих підприємствах України працює 10% зайнятих у галузях економіки, а питома вага обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) становить 11%. Ці показники в 6-8 разів нижчі, ніж у розвинених країнах, і в 1,5-2 рази менші, ніж в окремих країнах СНД.
На жаль, недосконала державна політика, а в багатьох випадках її відсутність не сприяє повномірній реалізації основних соціально-економічних функцій підприємництва, забезпеченню підприємницької безпеки.
Повільність та суперечливість просування України шляхом ринкових реформ значною мірою обумовлюється саме недооцінкою ролі та значення підприємництва, зокрема малого. Це неминуче призводить до виникнення негативних явищ у ході становлення цього сектора економіки. Зокрема мале підприємництво:
• не виконує ролі провідного сектора ринкової економіки України та не є ринкоутворюючим чинником, як це є в інших країнах;
• недостатньо зростає кількісно, а отже, не забезпечує створення додаткових робочих місць в умовах зростання рівня безробіття та за наявності перспективи здійснення в Україні пенсійної реформи;
• не забезпечує запровадження інновацій;
• не формує достатньою мірою нового соціального прошарку підприємців-власників, які повинні стати основою формування середнього класу як соціальної бази ринкових реформ.
Як наслідок, процес становлення малого підприємництва в Україні відбувається вповільнено і нерівномірно.
По-перше, спостерігається вповільнення темпів зростання кількості малих підприємств. Так, наприклад, темпи росту діючих малих підприємств порівняно з попереднім роком склали:
Рік 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Темпи зростання кількості малих підприємств, % 257,7 148,5 106,4 114,7 101,6 146,3 111,1 102,7 110,6 107,2
По-друге, наявна галузева деформація. Мале підприємництво зорієнтовано переважно на діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування (51%), що пов " язано з відносно незначними витратами на створення таких підприємств та швидким обігом вкладеного капіталу. Насторожує той факт, що не спостерігається тенденції до зростання питомої ваги кількості малих підприємств, які спеціалізуються на виробничій діяльності. Частка підприємств промисловості становить 14% від загальної кількості малих підприємств, будівництва - 10%, побутового обслуговування населення - 5%, транспорту та зв " язку - 2%.
Кількість малих промислових підприємств (МПП) і частка їх продукції у загальному промисловому виробництві
Показник Роки
1998 1999 2000 2001 2002
Кількість МПП(од.) 26166 20253 34497 37652 40795,5
Частка продукції МПП(%) 4,5 5,1 3,3 3,3 3,3
По-третє, відбувається нерівномірний розвиток суб " єктів підприємництва на регіональному рівні. Найбільша кількість малих підприємств зосереджена в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Луганській, Запорізькій областях, у місті Києві та в Автономній Республіці Крим. У цих регіонах сконцентровано 65% їх загальної кількості.
По-четверте, не використовуються повною мірою потенційні можливості малого підприємництва щодо створення нових робочих місць та вирішення проблем безробіття. У ряді регіонів, у яких мале підприємництво не набуло належного розвитку (де рівень зайнятості на малих підприємствах нижчий від загальнодержавного), спостерігається високий рівень безробіття. До таких регіонів відносяться Чернігівська, Житомирська, Рівненська та Волинська області. Це є свідченням відсутності дієвої та ефективної регіональної політики стосовно розвитку малого підприємництва, сприятливої для формування підприємницьких структур.
Аналіз стану розвитку підприємництва в Україні доводить, що основними причинами гальмування розвитку цього сектора економіки є:
• відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва, зокрема відсутність єдиної законодавчої стратегії розвитку підприємництва;
• відсутність ефективного механізму реалізації державної політики щодо підтримки суб " єктів підприємництва (така державна політика в основному лише задекларована ).
• нестабільність системи оподаткування та надмірна важкість податкового тягаря, регуляторний тиск, відсутність стартового капіталу, що примушує багатьох суб " єктів підприємництва збочувати в тіньову економіку. Для прикладу: сьогодні в Україні функціонує лише третина малих підприємств із числа зареєстрованих, офіційно зареєстровано лише 1200 тисяч громадян-підприємців, хоча, за експертними оцінками, їх налічується майже 5 млн.;
• низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності (неефективним і логічно незавершеним виявився процес приватизації, через що ми отримали псевдовласника);
• обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів. Вдосконалення державної фінансової підтримки підприємництва потребує розробки та впровадження єдиної податкової та фінансово-кредитної політики, спрямованої на дієву підтримку суб " єктів підприємництва;
• недосконалість системи обліку та статистичної звітності, а також обмеженість інформаційного і консультативного забезпечення;
• недосконалість, а в окремих випадках відсутність системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності.
Реалізація комплексу точно спрямованих дієвих заходів щодо правового регулювання підприємництва сприятиме не лише зміцненню цього сектора, а й загальному економічному зростанню України.
Висновок
В сучасних ринкових умовах господарювання особливо гостро постає питання про розвиток підприємств та підприємництва в Україні. Необхідно знати якими є цілі створення і функціонування підприємств та на яких напрямках діяльності вони засновані.
В своїй роботі я намагався розкрити сутність підприємства як базового господарюючого суб’єкта, його місію та її соціально-економічне значення. На основі загальної місії підприємства розробляються і встановлюються загальнофірмові цілі (завдання які постають перед фірмою і носять конкретний характер).
Базовими напрямками діяльності підприємства є вивчення ринку товарів, інноваційна діяльність, виробнича діяльність, комерційна діяльність, післяпродажний сервіс, економічна та соціальна діяльність.
Також я розглянув чинники зростання ефективності діяльності підприємства, їх класифікацію та напрямки впливу. Такими чинниками є технологія, устаткування, матеріали та енергія, самі продукти праці, працівники, організація та методи роботи, стиль управління, державна економічна й соціальна політика, інфраструктура, зміни в суспільстві тощо.
Перспективними вважаються такі напрямки діяльності сучасного підприємства: спеціалізація окремих підприємств (навіть регіонів) на виробництві певного виду товарів, розвиток і застосування високих технологій, використання гнучких виробничих технологій, впровадженням систем комп " ютерного проектування і комп " ютеризованого виробництва. Відбуваються важливі зміни в організації, управлінні та стратегії діяльності підприємств.
На сучасному етапі проблема розвитку та регулювання підприємницької діяльності в економіці України, належить до категорії особливо актуальних. Поки що, на жаль, статистичні данні говорять про нерівномірний розвиток суб " єктів підприємництва на регіональному та галузевому рівні. Не використані повною мірою потенційні можливості малого підприємництва щодо створення нових робочих місць та вирішення проблем безробіття.
Використана література:
1. Горняк О.В. Напрямки та чинники розвитку сучасного підприємства //Актуальні проблеми економіки.-2002.-№6.-с.35-40.
2. Захарій В.С. Економіко-правові проблеми розвитку підприємництва в Україні //Пріоритети.-2003.-№6.-с.23-29.
3. Економіка підприємства: Навч.посіб./А.В.Шегда, Т.М.Литвиненко, М.П.Нахаба та ін.; За ред.А.В.Шегди. – 3-тє вид., випр. – К.:Знання – Прес, 2003 – 335с.
4. Економіка підприємства: Навч.-метод.посібник для самост.вивч.дисц./Г.О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний,С.М.Клименко та ін.,-К.:КНЕУ,2000. – 248с.
5. Економіка підприємства: Підручник/За ред.С.Ф.Покропивного.-Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.:КНЕУ,2001.-528с., іл.
6. Зубовський В.М.Економіка підприємства: Опорний курс лекцій.-К.:Вид-во Європ.ун-ту,2000. - 64с.
7. Бойчик Н. Економіка підприємства. Навч. Посібник. К: Атіка, 2001-298с.