Правові основи функціонування підприемств (стр. 3 из 8)

2. За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції та розміру останньої Господарський Кодекс розрізняє:

іноземні підприємства (в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить 100%)[4].

3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств:

усі інші підприємства вважаються середніми (середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік від 50 до 1000 осіб; обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік у межах гривневого еквівалента суми від 500 тис. євро до 5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні)[5].

Залежно від способу утворення (заснування), формування статутного фонду та порядку управління підприємством розрізняють унітарні підприємства та корпоративні підприємства:

корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб[6].

Підприємства, що використовують закріплене за ними майно на праві господарського відання чи оперативного використання, є залежними від власникамайна (засновника) підприємства. Проте і підприємства-власники попри наявність у них майна на праві власності, можуть опинятися в організаційній та/абоекономічній залежності від іншого суб'єкта. Зазначена обставина зумовила ще одну класифікацію підприємств: за критерієм залежності від іншого суб'єкта господарювання або можливості впливу на інше підприємство розрізняють асоційовані підприємства двох видів:

Разом з тим слід зазначити, що в Господарському кодексі не згадуються деякі види підприємств, зокрема:

2. Особливості правового статусу окремих видів підприємств

2.1. Підприємства державної форми власності

Підприємства державної форми власності були основним суб'єктом господарювання за планово-розподільчої економіки, і в ринкових умовах господарювання (з притаманною ринковим відносинам конкуренцією) їх частка серед суб'єктів господарювання залишається досить значною попри приватизаційні процеси (Рис. 1.2). Це пов'язано з необхідністю залишення в державній власності об'єктів загальнодержавного значення, що забезпечують:

• виконання державою своїх функцій, обороноздатність та економічну самостійність української держави (підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, сортовипробувальні станції, підприємства, що забезпечують випуск і зберігання грошових знаків і цінних паперів тощо);

• соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей (об'єкти Національного космічного агентства при Кабінеті Міністрів України; архіви; майнові комплекси установ Національної академії наук України та ін.);

• життєдіяльність держави в цілому (підприємства авіаційної промисловості; підприємства залізничного транспорту; метрополітен; хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення та зберігання мобілізаційних запасів, та ін.);

• контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв (підприємства з виготовлення усіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних сил України, Служби безпеки України; підприємства з випуску наркотичних, біологічних, бактеріологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек), підприємства, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин, та ін.).[4]

Необхідність виконання державою своїх функцій

Забезпечення соціального розвитку, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей

Необхідність забезпечення життєдіяльності держави в цілому

Необхідність контролю за діяльністю підприємств з небезпечним виробництвом з боку держави з метою захисту громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв

Нормативно-правові:Ст.4 Закону України від 07.02.1991 р. «Про підприємництво»: визначає види діяльності, що є державною монополією та відповідно – можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми власності; ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» та Законом України від 07.07.1999 р. «Про перелік об`єктів правадержавної власності, що не підлягають приватизації»

Підприємство державної форми власності – це статутна господарська організація унітарного чи корпоративного типу, що функціонує на базі державного майна, створюється та/або контролюється державою і безпосередньо здійснює господарську діяльність, володіючи необхідним обсягом правосуб`єктності – залежно від виду та форми підприємства, а також правового титулу закріпленого за ним майна

Економічні,

соціальні,політичні

Чинники, що забезпе-чують функціонування підприємств державної форми власності

Форми

Види (за ознакою мети діяльності)

Унітарне підприємство

Корпоративне підприємство- зазвичай, у формі акціо-нерного това-риства

Комерційне підприємство (мета діяльності – отримання прибутку від реалізації продукції, що виготовляється підприємством)

Казенне підприєм-ство (мета діяльності – задо-волення певних державних або соціальних потреб; мета отримання прибутку відсутня)

Рис. 1.2 «Підприємство державної форми власності»

Види діяльності, що є державною монополією та, відповідно, можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми власності, визначаються ст. 4 Закону України від 07.02.1991 р. «Про підприємництво», а перелік підприємств, майно яких має державне значення і не підлягає приватизації, - ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.1992 р. (в ред. Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» та Законом України від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Правове становище підприємств державної форми власності регулюється Господарським кодексом України (статті 73-77 – щодо державних комерційних і казенних підприємств, статті 167-172 – щодо корпоративних прав держави, яких вона набуває при створенні державних/національних акціонерних товариств і державних холдингових компаній, а також участі в так званих змішаних товариствах – за участю суб'єктів різних форм власності).

Підприємства державної форми власності можуть бути як унітарного, так і корпоративного типу. До перших (унітарного типу) належать державне комерційне підприємство і казенне підприємство, до других (корпоративного типу) - державне (національне) акціонерне товариство.

Державне унітарне підприємство – це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому порядку компетентним органом держави і входить до сфери управління зазначеного органу.

Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (характерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси:

• господарська організація унітарного типу;

• підприємство-невласник, що зумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і погодження з ним основних питань діяльності;

• функціонування на базі державного майна, яке закріплюється за державним унітарним підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління;

• функції власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо державного унітарного підприємства виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності якого входить підприємство, або державне господарське об'єднання, до складу якого включено підприємство;