Тема. Міжнародні відносини та зовнішня політика
України у світовій спільноті
Міжнародні відносини – система міждержавних взаємодій, суб’єктами яких є держави і міждержавні організації, партії, приватні особи. У сферу міжнародних відносин включаються військово-політичні, економічні, екологічні, гуманітарні та інші проблеми світового співтовариства.
Зовнішня політика – діяльність держави на міжнародній арені, що регулює відносини з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, всесвітніми і регіональними міждержавними організаціями. Через зовнішню політику держава прагне забезпечити реалізацію свого національного інтересу в міжнародних відносинах.
Дипломатія – офіційна діяльність держав та урядів, міністерств закордонних справ, дипломатичних представництв за кордоном, захист справ та інтересів держави та її громадян за кордоном.
Історія міжнародної політики західноєвропейського регіону нараховує щонайменше 2,5 тисячі років.
Принципи міжнародної політики – фундаментальні норми міжнародного права, відбиття суттєвісного змісту міжнародних відносин («Декларація про принципи міжнародного права», 1970 р., «Декларація про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав», 1981 р., Статут ООН та ін.).
Світова політика – частина системи міжнародних відносин, діяльність держав по пануючому забезпеченню їх інтересів при вирішенні проблем у сфері міжнародних відносин.
Особливості сучасної ситуації у світі:
· вступ людства у мирний етап розвитку;
· посилення взаємозалежності держав;
· посилення тенденції багатополюсності, поліцентризму, регіональної інтеграції у світовому розвитку;
· збереження старих та виникнення нових вогнищ військових конфліктів.
Україна стала суб’єктом міжнародної політики після проголошення Акта про незалежність 24 серпня 1994 р.
Зовнішня політика України базується на загальновизнаних принципах міжнародного права.
У Декларації про державний суверенітет України записано, що Україна, як суб`єкт міжнародного права, здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, бере участь у діяльності міжнародних організацій у обсязі, який є необхідним для ефективного забезпечення національних інтересів республіки у політичній, економічній, інформаційних та інших сферах.
Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.
Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами державного права.
Україна урочисто проголошує про свій намір стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках та дотримується трьох без’ядерних принципів: не використовувати, не виробляти та не купувати ядерної зброї. (Див. Декларацию о государственном суверенитете Украины // Правда Украины.-1990-17 июля).
Основні напрямки зовнішньої політики України були доповнені у Зверненні Верховної Ради України «До парламентів та народів світу». У ньому говориться : «Україна будує демократичну правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав та свобод людини. З цією метою Україна буде дотримуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими міжнародними документами» (Правда Украины.-1991.-7 дек.).
Геополітичні акценти зовнішньої політики України такі:
· Україна – європейська держава, тому вона повинна зміцнювати, розширювати всебічні зв'язки, відносини із державами Європи.
· Україна – колишня республіка колишнього СРСР, була тісно пов'язана з усіма його колишніми республіками, що потребує збереження та подальшого розвитку взаємовигідних відносин з ними.
· Україна – морська держава, що зумовлює необхідність розвитку взаємовигідних відносин із країнами Чорноморського та Середземноморського басейнів.
· Україна не може забезпечити себе власними сировинними ресурсами (нафта, вугілля, золото, діаманти та ін.). Це примушує закуповувати їх за кордоном – у Росії, Туркменії, Ірані та ін.
Національні інтереси України такі:
· гарантування суверенітету держави;
· підтримання територіальної цілісності і непорушності кордонів;
· досягнення безпеки в усіх її вимірах: військово-політичному, економічному тощо;
· подолання економічної кризи;
· створення правової демократичної держави;
· забезпечення національної згоди;
· політичної і соціальної стабільності, гарантій прав людини;
· налагодження добросусідських відносин з країнами близького і далекого зарубіжжя;
Центральним напрямком є плідна робота в Організації Об’єднаних Націй і її спеціалізованих установах.
Другий напрямок – зовнішньополітична дипломатична діяльність. Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, не втручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.
Третім напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за виключенням країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.
Четвертий напрямок – участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу.
Наступний напрямок – збереження та подальше зміцнення добросусідських відносин з колишніми республіками СРСР та участь у вирішенні складних та невідкладних військово-політичних проблем.
Література
1. Цыганков А. Мировой политический процесс: содержание и особенности // Социально-политический журнал, 1995, №4.
2. ”Цивилизованная модель” международных отношений и её импликация // Полис, 1995, №1.
3. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? // Полис, 1994, №1.
4. Тихонова Л.А. Міжнародні відносини та зовнішня політика держави. Україна у світовій спільноті. Конспект лекцій. // Харків: ХТУРЕ, 1998.
5. Цыганков А.П., Цыганков П.А. Плюрализм или обособление цивилизаций? Тезис Хантингтона о будущем мировой политики в воприятии российского внешнеполитического сообщества // Вопросы философии, 1998, №2.
6. Відомості Верховної Ради України, 1992, № 8. – С. 199 – 200.
7. За «круглим столом». Зовнішня політика. Соціальний пріоритет // Політика і час, 1993, №7.
8. Кудряченко А. Головні засади зовнішньої політики України // Віче, 1996, №4.