Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють наступні види рентабельності:
1) Рентабельність продукції – характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цей показник характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут.
Рпр = Пр/Сзаг ×100%, (1.4)
де, Пр – прибуток від реалізації за певний період;
Сзаг – повна собівартість реалізованої продукції.
2) Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності. Вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації. підприємства і розраховується за формулою:
Рп = Пр/В×100%, (1.5)
де, Пр – прибуток від реалізації за певний період ;
В – виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну продукції.
3) Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.
Ра = Пч/Ка×100%, (1.6)
де, Пч – чистий прибуток;
Ка — середня сума активів балансу підприємства.
4) Рентабельність власного (акціонерного) капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
Рв = Пч/Кв×100%, (1.7)
де, Кв – сума власного капіталу.
Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів [13, c. 444].
5) У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу обчислюється за формулою:
Рі = (Ці – Сі)/Сі×100%, (1.8)
де, Рі – рентабельність і-го виробу;
Ці – ціна і-го виробу;
Сі – повна собівартість і-го виробу [38, c.445]
Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.
1.3 Світовий досвід зростання дохідності діяльності підприємства
Практика світового досвіду зростання дохідності діяльносіті підприємств застосовує загальні критерії збільшення прибутковості, а саме через:
· підвищення обсягів виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
· розширення асортименту, підвищення якісті продукції оцінюючи конкурентний ринок;
· зменшення витрати на виробництво;
· здійснення заходів по підвищенню продуктивності праці працівників;
· установлення реальної залежності рівня цін від якості виробленої продукції, її конкурентоспроможності, попиту та пропозиції аналогічної продукції іншими виробниками;
· впровадження заходів науково-технічного прогресу
Одним із резервів росту прибутку підприємства є збільшення об’єму реалізації товарної продукції. Між прибутком та об’ємом реалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання плану по реалізації зменшує прибуток. Таким чином, різноманітність продукції, що реалізовується підприємством має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.
Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє налагоджена організація роботи відділів збуту промислових підприємств.
Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Для збільшення отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних
довготривалих господарських зв’язків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні [40, c.88-90].
Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприєство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.
Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання є контроль за станом запасів і за управлінням ними. Робота служби постачання повинна сприяти економічному і раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів [40, c.91].
Значний вплив на збільшення прибутковості має оновлення основних фондів. Технічне перезброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.
Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив на підвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.
Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють значний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.
Резервом росту прибутку є підвищення якості виробляємої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції, особливо в ряді галузей промислових підприємств пов’язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато зарубіжних підприємств випускають продукцію з гарантією.
Резервом росту прибутку підприємств є підвищення цін.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару використовується спеціальна методика розрахунку вихідної ціни.
У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит [48, c.56].
У світовій практиці велика увага приділяється розвитку інших видів діяльності підприємств (посередницької, кредитної, інвестиційної тощо), які забезпечують отримання позареалізаційних доходів від їх здійснення. Тому основними резервами отримання доходів від позареалізаційних операцій є:
1. Проведення експертизи проектів і вибір для пайової участі в діяльності підприємств галузей і сфер економіки, які мають високі перспективи росту і високу рентабельність капіталу;
2. Вкладання вільних фінансових ресурсів у ризикові (венчурні) підприємства, наукові дослідження, пов'язані з розробкою якісно нових видів продукції;
3. Цілеспрямований вибір цінних паперів, які купуються фірмою, оцінка рейтингу їх емітенту та інвестиційної привабливості здійснюваних фінансових інвестицій, формування портфеля цінних паперів, забезпечуючого максимізацію отриманого прибутку при мінімальному рівні ризику.
Збільшення прибутку дає можливість підприємству заробити засоби на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства [48, c.54].
Резерви зростання прибутку практично невичерпні, оскільки не зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва.
Висновки до розділу 1
Проведене теоретичне дослідження дало змогу вияснити економічну сутність доходів підприємства. Розглянуто питання про структуру формування доходу підприємства, їх склад та джерела утворення, а також вплив факторів на зміну обсягу доходу
Доход – це гроші, що продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції. Виручка від продажу є основним джерелом надходження доходів підприємств. Доходи є узагальнюючим показником роботи підприємства, що виражає результати його виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності.
Кінцевим позитивним фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Значення прибутку полягає у тому, що він є основним джерелом економічного розвитку підприємства та об’єктом оподаткування. Максимізація прибутку в зв'язку з цим є першочерговою задачею підприємства.
Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються.
Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток, тому для ефективного функціонування суб’єктів господарювання найбільше значення має виявлення резервів збільшення дохідності діяльності.