Проблеми макроекономічного регулювання економіки України (стр. 7 из 7)
У сучасному агропромисловому комплексі України заміщення живої праці має супроводжуватись одночасним упровадженням системи машин і механізмів, що допомогло б комплексно механізувати всі технологічні процеси в землеробстві і тваринництві. Нині ця система складається більш як з п'яти тисяч найменувань техніки, з яких промисловість освоїла випуск близько трьох тисяч.
До того ж економічні реформи, що розпочалися на селі, передусім трансформація власності, організація фермерських господарств, потребують структурної перебудови тракторного та сільськогосподарського машинобудування, його поступової переорієнтації на випуск малогабаритної техніки.
У малому підприємництві в умовах існуючої фінансово-кредитної системи, підвищення рівня інфляції, зменшення обсягів матеріального виробництва малі і середні підприємства практично не в змозі, не порушуючи закону, самостійно нагромадити достатні кошти для розвитку власного бізнесу на сучасному цивілізованому рівні.
Як наслідок, більшість МП займаються торговельно-посередницькою діяльністю, перепродажем товарів, вироблених державними підприємствами або куплених за кордоном, переводять кошти в тіньову економіку з метою уникнення сплати податків. За даними МВС України, чесно сплачують податки державі лише 25 % комерційних структур.
Ринкова інфраструктура має багато недоліків і невирішених питань, тому державні органи повинні більше уваги приділяти формуванню її основних елементів і виробленню належної законодавчої бази.
Фінансово-кредитну і податкову політику щодо підтримки МП слід реформувати. Суттєву роль у фінансовій підтримці малого бізнесу має відіграти Український національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції.
Однією з найактуальніших проблем розвитку і підтримки малого підприємництва є залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у різних формах і за напрямками вкладення. В Україні зареєстровано понад 3 тис. одиниць спільних підприємств (СП) за участю іноземного капіталу (з них працює менше половини).
Структура експорту СП в основному дублює структуру експорту країни: за кордон вивозяться сировина, метал, паливо, товари народного споживання. Основу імпорту становлять товари народного споживання, машини, засоби обчислювальної та організаційної техніки. Більшість СП працюють у Києві, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові. Вони спеціалізуються в основному на торговельно-посередницьких операціях.
Щоб створити належні умови для динамічного розвитку підприємницьких структур незалежно від їх форм власності, треба сформувати систему державного регулювання і підтримки малого підприємництва в Україні.
Щодо макроекономічного регулювання інноваційної діяльності, науки і науково-технічного прогресу, то Україна має обрати такі напрямки розробки "високих" технологій, для реалізації яких у державі вже створено реальні передумови та наявний відповідний науково-технічний потенціал виходу на передові позиції світової науки і техніки. Механізм створення та поширення нововведень має три загальні складові, характерні майже для всіх країн:
1) систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень;
2) різні форми та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень;
3) підтримку малого інноваційного підприємництва.
Заходи державного регулювання інноваційної діяльності мають бути спрямовані на всебічне заохочення підприємництва та приватної ініціативи.
Україна має розв'язати невідкладні завдання у сфері розвитку інноваційної та науково-технічної діяльності. їх реалізація позитивно впливатиме як на досягнення економічної стабілізації, так і на забезпечення економічного розвитку на новій технологічній і технічній основі.
Зовнішньоекономічні зв'язки України як незалежної держави необхідно реалізувати в повному обсязі виходячи з потреб і можливостей національної економіки, а також завдань зовнішньої політики України (зовнішня торгівля, участь у міжнародному поділі праці, будівництво об'єктів за кордоном силами України та через співробітництво з іншими країнами і т. ін.).
При цьому держава має посилити контроль за зовнішньою торгівлею з метою підвищення ефективності експорту й імпорту.
Суворому державному регулюванню підлягає порядок перевезення та транспортування, у тому числі транзитних вантажів, зокрема експортних, а також перекачування водних ресурсів, нафти, газу і передача електроенергії. Дедалі більшого значення набуває такий спосіб стримування міжнародної торгівлі, як встановлення державою квот на імпорт товарів. Запровадження ліцензування дає змогу обмежити обсяги імпорту.
Дуже важливим практичним завданням держави є створення обґрунтованої гнучкої системи тарифного регулювання імпорту, яка виконувала б триєдині функції:
4) раціоналізацію імпорту;
5) регулювання конкуренції;
6) забезпечення інтересів бюджету.
Для цього уряд має визначати, які життєво важливі галузі економіки потрібно захистити, в яких галузях іноземна конкуренція має бути регульована та в яких сферах економіки необхідно створити режим повної відкритості для підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2007, № 30, ст. 148
2. Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір" // Урядовий кур'єр. — 2002. — 4 червня. — № 100. — С. 5—12.
3. Послання Президента до Верховної Ради України: поступ у XXI століття (Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 pp.) // Урядовий кур'єр. — 2000. — 28 січня.
4. Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту" схвалена постановою ВР України від 6 квітня 2000 р. № 1618 -111.
5. Албегова И. М., Емцов Р. Г., Холопов А. В. Государственная экономическая политика: опыт перехода к рынку. — М.: Дело и сервис, 1988. — 320 с.
6. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. — 2004. — № 3. — С. 47—52.
7. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. — 2004. — № 3. — С. 47—52.
8. Бесєдін В. Створення, становлення і трансформування системи планування в Україні // Економіка України. — 2002. — №5. — С 8—12.
9. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання // Економіка України. — 2003. — № 7. — С 48—53.
10. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Економіка України. — 2003. — № 10. — С 62—70.
11. Волков A.M. Швеция: социально-экономическая модель: Справочник. — М.: Мысль, 1991. — 188 с.
12. Глівенко С. В., Соколов М. О., Теліженко О. М. Економічне прогнозування: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2001. — 207 с.
13. Гунський Б. Європейський вектор інтеграційної політики України // Економіка України. — 2003. — № 5. — С 19—27.
14. Гусєв В. Державна інноваційна політика: аспект інтернаціоналізації // Економіка України. — 2003. — №6. — С. 77—84.
15. ГэлбрейтДж. Новое индустриальное общество. — М.: Прогресс, 1969. — 526 с.
16. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроэкономика: Учебник. - К.: О-во „Знання", КОО, 2004. - С 9-24.
17. Зайцева Л., Польська І. Тенденції соціального розвитку регіонів України // Економіка України. — 2003. — № 5. — С. 67—73.
18. Круш П. В., Тульчинська С. О., Шевчук Н. А. Основи економічної теорії: Навч.-мет. посібн. - К.: НТУУ „КПІ", 2004. - 70 с
19. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. — 1999. — № 5. — С. 8—11.
20. Панчишин С Макроекономіка. — К.: Либідь, 2001. — 616 с.
21. Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. - К.: Таксон, 2004. - С 9-20.
22. Солонінко К. С. Макроекономіка: Навч. пос. для студентів спец, вищих навч. закладів. - К.: ЦУЛ, 2002. - С. 6—28.
23. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2000. — 176 с.
24. Турне Б. Державне управління. — К.: Основи, 1993. — 165 с.
25. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. — К.: Либідь, 2002. — 470 с.
26. Чистов С. М. Державне регулювання економіки: Навч.-метод, посіб. — К.: КНЕУ, 2002. — 208 с.
Додаток А
Додаток Б
| Орган влади | Підпорядкованість | Найважливіші функції |
| Національний банк України | 1. Проводить єдину політику в сфері грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці 2. Організує міжбанківські розрахунки 3 Координує діяльність банківської системи 4. Визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн 5. Забезпечує випуск грошей та грошових знаків 6. Здійснює контроль за дотриманням банківського законодавства, економічних нормативів, запобігання банкрутству | |
| Державна податкова адміністрація України | Президент України | 1. Здійснює облік платників податку та інших обов'язкових платежів до бюджетів і держфондів 2. Проводить контроль за правильністю, повнотою і своєчасністю платежів 3. Здійснює контроль за достовірністю податкового обліку і звітності |
| Антимонопольний комітет України | Кабінет Міністрів України | 1. Забезпечує державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства 2. Здійснює захист інтересів підприємців і споживачів |
| Державна контрольно-ревізійна служба | Міністерство фінансів України | 1. Контролює витрачання бюджетних і позабюджетних коштів усіх рівнів 2. Здійснює контроль за збереженням держмайна у бюджетних установах 3. Проводить контроль достовірності обліку і звітності у бюджетних установах |
| Фонд державного майна України | Верховна Рада України | 1. Здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна 2. Виступає орендодавцем майнових комплексів, що перебувають у державній власності |
| Пенсійний фонд України | Кабінет Міністрів України | 1. Забезпечує стягнення та акумуляцію внесків для пенсійного забезпечення і допомог 2. Організовує забезпечення фінансування витрат Пенсійного фонду 3. Здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до Пенсійного фонду |
| Рахункова палата | Верховна Рада України | Здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету |
Табл. Б.1. Найважливіші економічні функції органів влади, наділених спеціальними правам