Тема: Види
зовнішньоекономічної діяльності
Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв”язків і взаємопереплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.
Зовнішньоекономічна діяльність може протікати в різни видах і формах.
Рівні зовнішньоекономічної діяльності бувають такими:
· макроекономічний (державний рівень);
· мікроекономічний (міжфірменний - ТНК).
Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити МЕРКОСУР (1991 рік - Асунсьонскоа угода) до складу якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є - зниження бюджетного дефіциту, подолання кризи.
Перешкоди на шляху взаємо обміну та співпраці країн, що розвиваються:
1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що стримує процес інтеграції;
2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;
3.Не розвинута інфраструктура;
4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;
5.Політична нестабільність.
Міжнародна зовнішньоекономічна діяльність – це об”єктивний процес обміну та зближення країн світу, їхніх суб”єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародні стосунки включають міжнародну економічну, політичну, культурну інтеграцію та обмін.
Міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.
Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідацією бар”єрів у торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення єдиного спільного ринку.
Фактори розвитку зовнішніх економічних зв’язків:
1.Поглиблення МПП.
2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.
3.Розаиток НТП.
4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.
5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.
6.Тривалий період співробітництва.
7.Спільні кордони і умови розвитку.
8.Розвиток комунікаційних можливостей.
9.Спільність культурних та історичних традицій.
10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.
11.Об”єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.
Головні учасники і організатори зовнішньоекономічної діяльності:
1.Держави. 3.Партії.
2.ТНК. 4.Громадські організації.
Форми зовнішньоекономічної діяльності
У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.
Зона вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).
Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.
Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.
Спільний ринок – це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.
Економічний союз – це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.
1Економічний союз - виникає на етапі високого економічного розвитку. Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.
2. Валютний союз - форма економічного союзу й одночасно велика
складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:
- погоджене (спільне) плавання національних валют;
- установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;
- створення єдиної регіональної валюти;
- формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.
Цілі і значення зовнішньоекономічної діяльності:
1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.
2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.
3.Насичення ринку товарами.
4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки.
Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції
для економічного розвитку країн-учасниць.
Переваги:
· Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн
с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність визначення оптимального розміру підприємства.
· Зростає конкуренція між країнами.
· Забезпечення кращих умов торгівлі.
· Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.
· Поширення передової технології.
Негативні наслідки:
· Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів
виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.
· Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення цін.
· Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної
концентрації.
Література:
І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “Чернівці “Рута” 1996 ст.187-195.
В.В.Козик Л.А.Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні відносини” ст. 63-73.
О.В. Гаврилюк А.П. Румянцев “Економічна інтеграція в сучасному світі” Київ 1995.