2. Економічна інформація про всі види діяльності підприємства концентрується в основному у поточному обліку. Крім того, доцільно звернутись і до планово-розрахункових та позаоблікових даних.
Отже, джерела економічної інформації поділяються на:
планово-розрахункові;
облікові;
позаоблікові.
До планово-розрахункових джерел відносять всі типи планів підприємства (перспективні, поточні тощо), нормативні матеріали, кошториси, прейскуранти цін і тарифів, а також конкретні планові розрахунки по:
· виробництву продукції;
· використанню виробничих потужностей;
· технічному розвитку;
· праці та зарплаті;
· собівартості та цінам,
· прибутку та рентабельності.
До облікових джерел належать дані документів бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, всі види звітності та первинна облікова документація. Наприклад, сюди відносять дані:
· оперативно-технічного обліку;
· про щоденний випуск продукції;
· про використання обладнання;
· про використання робочого часу тощо.
До позаоблікових джерел відносять не перелічені вище дані, а також документи, що регулюють господарську діяльність підприємства. Наприклад:
Офіційні документи, якими повинно користуватися підприємство у своїй діяльності: закони держави, накази Президента, постанови Уряду і місцевих органів влади, акти ревізій і перевірок, накази керівників підприємства.
Господарсько-правові документи: угоди, договори, рішення арбітражу і судових органів тощо.
Рішення загальних зборів колективу підприємства, ради трудового колективу, акціонерів тощо.
Технічна і технологічна документація.
Матеріали (зовнішня інформація) вивчення передового досвіду, здобуті з різних джерел (радіо, телебачення, преса тощо), збірники статистичних матеріалів, дані анкетних обстежень споживачів тощо.
Дані особистих спостережень аналітика - виробничі екскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників тощо.
3. Вся підібрана до аналізу інформація має бути ретельно перевірена за формою і за змістом.
При перевірці за формою встановлюється правильність оформлення документів і звітів з точки зору наявності і заповнення всіх реквізитів, таблиць, підписів, арифметичних сум, підсумків; відповідність цифр, перенесених з інших документів та попередніх років; узгодженість цифр і взаємозалежних величин у різних формах звітів.
При перевірці інформації за змістом встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку, а достовірність самого обліку перевіряють його відповідністю реальному стану речей та процесів на підприємстві.
Перевірка має встановити доброякісність інформації, і лише за цієї умови можна розпочати сам аналіз діяльності підприємства.
Але тільки правильно організована аналітична робота може реально вплинути на підвищення ефективності роботи підприємства. Тому існують певні вимоги до організації аналітичної роботи:
· науковий характер аналізу має на увазі використання наукових, у тому числі нових, методів;
· розподіл обов’язків між окремими виконавцями - проведення аналізу повинно стати одним із службових обов’язків кожного спеціаліста, керівників різників рівнів підприємства. При цьому треба виключити можливість багаторазового проведення однакових досліджень різними особами.
· ефективність аналітичних досліджень - глибина аналізу пр мінімальних витратах на його проведення;
· уніфікація аналітичної роботи передбачає створення таких методик, які б використовували обмежену кількість спеціально розроблених таблиць.
Аналітична робота на підприємстві поділяється на такі організаційні етапи:
Попередній етап:
загальне ознайомлення зі станом справ;
попередня оцінка стану справ і обсягу аналітичної роботи;
складання плану аналітичної роботи;
визначення виконавців та вирішення інших організаційних питань;
підготовка макетів таблиць, збір та перевірка головної інформації.
Основний етап:
заповнення усіх таблиць;
вивчення додаткової інформації;
визначення факторів і виконання розрахунків їх впливу на об’єкти аналізу;
пошук і вирахування резервів виробництва.
Заключний етап:
узагальнення наслідків аналізу і вирахування зведених резервів виробництва;
заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства;
розробка заходів з метою поліпшення роботи підприємства.
4. Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснює заступник директора з економічної роботи (головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати керівник планового відділу або головний бухгалтер чи його заступник. Виконавцями аналітичної роботи є економісти, плановики, бухгалтери, а також інші працівники, які мають відповідний досвід і схильність до аналітичних досліджень.
Приблизний розподіл функцій аналізу між підрозділами підприємства:
1. Виробничий відділ - аналізує виконання плану випуску продукції, ритмічність роботи, використання матеріальних ресурсів, впровадження нової техніки тощо.
2. Відділи головного механіка, технолога, енергетика - вивчають стан обладнання, виконання графіків його ремонту, повноту використання обладнання, раціональність використання енергоресурсів.
3. Відділ технічного контролю аналізує якість сировини і готової продукції, втрати від браку тощо.
4. Відділ постачання контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання плану постачань сировини та матеріалів, стан зберігання запасів на складах підприємства, дотримання норм відпуску матеріалів, ТЗВ тощо.
5. Відділ збуту вивчає виконання договірних зобов’язань, зберігання готової продукції, просування її до споживачів тощо.
6. Відділ праці та зарплати аналізує рівень організації праці, забезпечення підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використання фонду зарплати та фонду робочого часу.
7. Бухгалтерія аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку, фінансовий стан, платоспроможність підприємства та інше.
8. Планово-економічний відділ або відділ ЕА виходячи з наявної економічної інформації здійснює складання плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням, методичне забезпечення ЕА, узагальнює результати ЕА, розробляє заходи за підсумками аналізу.
5. Результати ЕА мають бути оформлені у виді таких документів, як:
· пояснювальна записка - звичайно складається, коли результати ЕА направляють у вище поставлену організацію. Її зміст має бути достатньо повним: економічний рівень розвитку підприємства (якщо необхідно, то додаються аналітичні розрахунки, таблиці, графіки тощо), висновки про роботу підприємства, пропозиції за результатами ЕА.
· довідка готується, коли результати ЕА потрібні для внутрішньогосподарського користування.
· висновок (рос. - “ заключение ”) пишеться, коли ЕА проводиться вище поставленими органами управління.
Довідка і висновок мають більш конкретний зміст, ніж пояснювальна записка, акцентований на недоліках або досягненнях, виявлених резервах та способах їх освоєння. У цих документах необов’язково повинна бути загальна характеристика підприємства і умови його діяльності.
Практичну реалізацію результати ЕА отримають після відповідних рішень колективу, наказів керівництва підприємства або вище поставлених органів управління.
1. Аналіз попиту і пропозиції за видами продукції.
2. Аналіз стану ринку: місткість та кон’юнктура ринку. Фактори впливу на обсяг реалізованої продукції.
3. Аналіз обсягу реалізації продукції.
1. Перед початком аналізу виробничої програми підприємства на конкретний період вивчається ринок, на який буде постачатися продукція:
· попит на всі види продукції;
· наявність товарів-конкурентів;
· наявність джерел сировини;
· інфраструктура реалізації тощо.
Складовими частинами ринку є попит, пропозиція ціна і конкуренція. Коли на внутрішньому ринку країни попит перебільшує пропозицію, вводиться відпуск товарів за нормами, карткова і талонна форми задоволення попиту на життєвоважливі продукти - хліб, газ, сірники тощо.
Показниками попиту виступають: держзамовлення, договори з державними та іншими організаціями, заявки та запити підприємств, торгівлі та громадян.
Аналіз попиту та пропозиції дозволяє визначити лишки та дефіцит видів продукції. Розберемо приклад у таблиці 1.
Таблиця 1 - Аналіз попиту і пропозиції за видами продукції у тисячах гривень
| № з/п | Вид продукції | Попит | Пропозиція | Надлишок (+), нестача (-) |
| 1 | А | 438 | 405 | - 33 |
| 2 | Б | 75 | 84 | + 9 |
| 3 | В | 132 | 147 | + 15 |
| 4 | Г | 420 | 401 | - 19 |
Отже, дані таблиці свідчать, що на місцевому ринку виробів а та Г було недостатньо, а виробів Б та В - більше потреби.
Незбалансованість пропозиції з попитом негативно характеризує роботу підприємства, бо це означає його недостатню увагу до вивчення ринку. В свою чергу, обсяг пропозиції залежить від виробництва та конкуренції.
Конкурентоздатність товару - це здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників. Конкурентоздатність товару обумовлюється його суспільною потребою, формами і методами торгівлі, рекламою, умовами і строками поставок тощо. У бізнес-план включають найбільш конкурентоздатні товари.