Фактор - це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає його характер та результат. Інакше кажучи, фактор - це причина, яка впливає на певний результат (наслідок), а отже, виявлення, вимір i вивчення факторів - важливе завдання економічного аналізу.
Фактори класифікують за певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові i матеріальні фактори. Матеріальні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні i якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні та суб'єктивні, загальні (комплексні) i поодинокі (специфічні), ochobhi та другорядні тощо.
Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні i негативні фактори.3 останніми часто пов'язують резерви виробництва. Отже, фактор - це попередник виникнення резерву виробництва. Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіяти i, врешті - решт, трансформуються у нові речі - матеріальні блага, продукцію. При цьому частина pecypciв залишається невикористаною або витрачається нераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується i звітрюється, залишається у воді. У зв'язку з чим виникає питання про резерви виробництва.
Слід обов'язково усвідомити, що поняття " резерв " має два зовсім різні визначення:
1. Резерв - це запас pecypciв, який свідомо не витрачається i підтримується на певному piвнi як зaci6, що забезпечує надійність i безперервність роботи будь-якої системи;
2. Резерв - це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості, підвищення
У першому визначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Наприклад, валютні резерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави i підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.
Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед, з різними втратами pecypciв (псування, пропажа), оплатою штрафів, пені, неустойок та іншими збитками. Це явні резерви.
5. Кожне підприємство повинно мати економіко-аналітичну групу (ЕАГ). Співробітники групи повинні вміти аналізувати та систематизувати зміни, які відбуваються як у діючому законодавстві, так і на ринку товарів та послуг. На малому підприємстві може працювати один економіст-аналітик, який повинен підтримувати тісний зв’язок з директором та головним бухгалтером. Акціонерне товариство може передбачати для створення економіко-аналітичної групи декілька штатних одиниць.
До складу ЕАГ можуть входити такі спеціалісти: економісти, математики, аудитори, бухгалтери, юристи, інженери.
Існують такі вимоги до спеціалістів ЕАГ:
- уміння працювати з комп’ютером та сучасними засобами зв’язку;
- знання законів ринкової економіки та специфічних особливостей економічної українських підприємств;
- добре знання бухгалтерського обліку, планування, законів про оподаткування та господарську діяльність підприємства,
- уміння мислити caмостійно,
- аналітичний склад розуму,
- сумлінність у роботі,
- схильність до генерування нестандартних рішень, виходу з критичних ситуацій,
- уміння оперативно робити економічні розрахунки.
Робота економіста-аналітика має бути високооплачуваною. Не можна ставити на цю посаду перестрахувальника, від якого не можна чекати цікавих та самостійних рішень.
ЕАГ повинна мати добре налагоджені внутрішні та зовнішні зв’язки: з податковою інспекцією, з постачальниками та оптовими споживачами, з партнерами по бізнесу, з банковими, страховими, аудиторськими та консалтинговими установами тощо.
Основні функції ЕАГ:
1. Cиcтeмaтизaція та аналіз інформації, яка надходить до ЕАГ.
2. Розрахунок та аналіз економічної ефективності роботи підприємства (рентабельність, прибуток, збиток).
3. 3бір та систематизація інформації про постачальників.
4. Аналіз ринкових цін на сировину, матеріали та комплектуючі.
5. Порівняльний аналіз цін на продукцію підприємства та аналогічну продукцію конкурентів.
6. Аналіз відoмocтeй, які надходять від служб маркетингу та збуту (попит, платоспроможність покупців тощо).
7. Аналіз витрат на рекламу, відрядження, міжміські телефонні переговори.
8. Аналіз витрат на утримання управлінського персоналу підприємства.
9. Контакти з податкового інспекцією, з торговою мережею, управлінням статистики.
10. Контроль за прискоренням обороту " Гроші - товар - гроші".
11. Узгодженість роботи з головним бухгалтером при складанні балансу.
12. Аналіз економічних санкцій, які були застосовані для підприємства.
13. Фінансове прогнозування.
14. Розроблення бізнес-плану підприємства.
Метод - це засіб дослідження. Таке визначення методу підходить до будь-якої науки, у тому числі і для “ Економічного аналізу". Як наука економічний аналіз (далі скорочено - ЕА) базується на матеріалістичній діалектиці та економічній теорії ринку.
1. Матеріалістична діалектика виходить з того, що всі явища і процеси необхідно розглядати у постійному розвитку, змінах. Звідси - одна з характерних рис методів ЕА - необхідність постійних порівнянь. Наприклад, фактичні результати роботи порівнюються з результатами минулих років, з планом, з результатами інших підприємств.
2. Матеріалістична діалектика вчить, що кожне явище або процес треба розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси - необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних рис кожного явища, процесу. Наприклад, позитивні риси НТП - зріст продуктивності праці, підвищення рівня рентабельності та інше. А негативні - забруднення навколишнього середовища, розвиток гіподинамії тощо.
3. Матеріалістична діалектика вимагає від методів ЕА системного підходу до вивчення об’єктів. Системний підхід передбачає:
· максимальну деталізацію явищ і процесів на елементи (це і є, власне, аналіз). Деталізація - виділення складових частин для з’ясування найбільш суттєвого і головного в об’єкті. Для такої роботи аналітик повинен мати конкретні знання про суть явища; фактори, що на нього впливають тощо;
· систематизацію елементів, тобто вивчення їх взаємодії, взаємозалежності і підлеглості;
· синтез елементів. Після вивчення окремих сторін економічної діяльності підприємства, їх взаємозв’язку і взаємного впливу треба узагальнити увесь матеріал дослідження, тобто провести синтез. Це дуже відповідальний момент в ЕА: необхідно з усієї множини вивчаємих факторів відокремити типові від випадкових, головні від несуттєвих тощо.
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
1. Традиційні методи обробки інформації:
2. Факторні методи:
· Порівняння і моделювання;
· Елімінування, у т.ч.:
· Графічний; ланцюгові підстановки;
· Групування; абсолютні різниці;
· Балансовий тощо. відносні різниці.
· Інтегральний тощо.
3. Способи оптимізації показників:
· Економіко-математичні;
· Програмування;
· Теорія масового обслуговування;
· Теорія ігор тощо.
Розглянемо деякі з методів.
Порівняння - це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з еталонами: нормами, плановими показниками, середніми даними тощо.
У практиці ЕА найчастіше використовують такі порівняння:
· з поточними і перспективними планами;
· з фактичними показниками за минулий період;
· з показниками споріднених (або конкуруючих) підприємств;
· з найвищими або середніми показниками у галузі;
· з показниками підприємств інших країн тощо.
Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють в уяві аналітиків дійсні предмети або явища. Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) і абстрактні. З-поміж останніх виділяють: описові (словесні), графічні, математичні.
За допомогою моделей досліджують сутність предметів та явищ найбільш простим і дешевим способом, що сприяє швидкому накопиченню необхідних знань.
Балансовий метод - У колишньому СРСР балансовий метод був головним у плануванні. Різновидом балансового методу є сальдовий метод. За його допомогою можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомий вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна зміна результативного показника. (Сальдо - залишок). Цей метод дуже доречний там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або трудомісткий. Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, бо будь-який прорахунок на попередніх етапах призводить автоматично до помилки на останній стадії розрахунку.
Метод елімінування (від лат. eliminare - виключати, усувати) дозволяє при великій кількості факторів оцінити вплив кожного з них на величину результативного показника шляхом виключення, усунення впливу інших, незмінних факторів.
У практиці ЕА застосовують кілька способів елімінування. Розглянемо три з них: ланцюгові підстановки, абсолютні та відносні різниці.
Найбільш універсальним є спосіб ланцюгових підстановок. Він дозволяє виявити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного фактора на його фактичну величину у звітному періоді.
Розглянемо конкретний приклад.
Обсяг валової продукції (далі - ВП) можна представити у вигляді 4-х факторної моделі:
ВП = ЧР * Д * Т * В г, (1)
де ЧР - середньорічна чисельність робочих на підприємстві, люд.;