Система відносних фінансових коефіцієнтів по економічному змісті може бути підрозділена на ряд характерних груп: показники оцінки рентабельності підприємства; показники оцінки ефективності керування або прибутковості продукції; показники оцінки ділової активності або капиталовіддачи; показники оцінки ринкової стійкості; показники оцінки ліквідності активів балансу як основи платоспроможності.
Розглянемо основні з кожної групи фінансові коефіцієнти і розрахунок їх по звітності підприємства (див. додат. 1-8).
1. Оцінка рентабельності підприємства
1.1. Загальна рентабельність підприємства= (валова(балансова) прибуток/ середня вартість майна )· 100%
1.2. Чиста рентабельність підприємства= (чистий прибуток / середня вартість майна)(100%=
1.3. Чиста рентабельність власного капіталу= (чистий прибуток/ середній розмір власного капіталу)·100%
1.4. Загальна рентабельність виробничих фондів=(балансовий прибуток/ середня вартість основних виробничих і оборотних матеріальних активів)·100%
У українській практиці особливе значення має останній показник. Показник 1.2 характеризує економічну рентабельність усього використовуваного капіталу (власного і позикового), а показник 1.3 - фінансову рентабельність, тобто рентабельність власного капіталу. Показники рентабельності є найбільше узагальненою характеристикою ефективності господарської діяльності. На них впливають показник рентабельності продукції (його прийнято називати ефективністю керування) і показник капиталовіддачи (його прийнято називати діловою активністю).
2. Оцінка ліквідності активів підприємства Розглянутий вище загальний показник ліквідності балансу виражає спроможність підприємства здійснювати розрахунки по усіх видах зобов'язань - як по найближчим, так і по віддаленим. Цей показник не дає уявлення про можливості підприємства в плані погашення саме короткострокових зобов'язань. Тому для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показники ліквідності, що різняться набором ліквідних засобів, аналізованих у якості покриття короткострокових зобов'язань. Нормальні обмеження показників ліквідності, що призводяться нижче отримані на основі статистичного опрацювання емпіричних даних," експертних опитуваннь, математичного моделювання і т.д. і відповідають в основному господарської практику закордонних фірм. У якості орієнтирів вони можуть служити і при аналізі фінансового стану вітчизняних підприємств.
2.1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) Даний коефіцієнт дорівнює відношенню розміру найбільше ліквідних активів до суми найбільше термінових зобов'язань і короткострокових пасивів. Під найбільше ліквідними активами, як і при угрупованні балансових статей для аналізу ліквідності балансу, припускаються кошти підприємства і короткострокові цінні папери. Короткострокові зобов'язання підприємства, подані сумою найбільше термінових зобов'язань і короткострокових пасивів, включають: кредиторську заборгованість та інші пасиви (з урахуванням зауваження до коефіцієнта кредиторської заборгованості й інших пасивів; це зауваження ставиться також до коефіцієнта короткострокової заборгованості); позички, не погашені в термін; короткострокові кредити і позикові засоби.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Нормальне обмеження даного показника таке:
Кал>= 0,2-0,5.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату упорядкування балансу.
2.2. Для обчислення коефіцієнта критичної ліквідності (Ккл) (Інша назва - проміжний коефіцієнт покриття) до складу ліквідних засобів у чисельник відносного показника включаються дебіторська заборгованість та інші активи. Таким чином, розмір ліквідних засобів у чисельнику дорівнює результату розділу III активу балансу за відрахуванням іммобілізації оборотних коштів по статтях даного розділу (тобто витрат, не перекритих засобами фондів і цільового фінансування, і т.д.). Коефіцієнт ліквідності відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків із дебіторами.
Оцінка нижньої нормальної межі коефіцієнта ліквідності виглядає так:
Ккл>=1
Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.
2.3. Нарешті, якщо до складу ліквідних засобів включаються також запаси і витрати (за відрахуванням витрат майбутніх періодів), те утворюється коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл), або коефіцієнт покриття. Він дорівнює відношенню вартості всіх оборотних (мобільних) засобів підприємства до розміру короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків із дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але і продажі у випадку потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів.
Рівень коефіцієнта покриття залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат і ряду інших чинників. Нормальним для нього рахується обмеження
Кпл>=2
Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів. Різноманітні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику стійкості фінансового стану підприємства при різному ступені урахування ліквідних засобів, але і відповідають інтересам різноманітних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Так, для постачальників сировини і матеріалів найбільше цікавий коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що кредитує дане підприємство, більше уваги приділяє коефіцієнту критичної ліквідності. Покупці і власники акцій і облігацій підприємства в більшій мірі оцінюють фінансову стійкість підприємства по коефіцієнті поточної ліквідності.
З розрахунків і аналізу фінансових коефіцієнтів випливає висновок, що кожна група коефіцієнтів відбиває визначену сторону фінансового стану підприємства. Не можна забувати, що відносні фінансові показники є тільки орієнтованими індикаторами фінансового положення підприємства і його платоспроможності. Сигнальним показником фінансового стану підприємства є його платоспроможність, що характеризується абсолютними даними, розглянутими в балансі неплатежів і їхніх причин.
З урахуванням наявних неплатежів, à також порушень внутрішній фінансової дисципліни і внутрішніх неплатежів фінансовий стан підприємства може бути схарактеризована таким чином:
абсолютна і нормальна стійкість фінансового яка характеризується відсутністю неплатежів і причин їхній виникнення, тобто робота високо або нормально рентабельна, відсутні порушення внутрішньої і зовнішньої фінансової дисципліни;
нестійкий фінансовий стан характеризується наявністю порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасово вільних -власних засобів резервного фонду і фондів економічного стимулювання й ін.), перебоями в надходженні грошей на розрахункові рахунки і платежах, хитливою рентабельністю, невиконанням фінансового плану, у тому числі по прибутку;
кризовий фінансовий стан характеризується, крім вищевказаних ознак хитливого фінансового положення, наявністю регулярних неплатежів, по яких кризовий стан може класифікуватися: перший ступінь (наявність прострочених позичок банкам); другий ступінь (наявність, крім того, простроченої заборгованості постачальникам за товари); третій ступінь (наявність, крім того, недоїмок у бюджети), що граничить із банкрутством.
Однієї з категорій ринкового господарювання є банкрутство або неспроможність суб'єктів, що хазяюють.
Під банкрутством підприємства розуміється його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання. Банкрутство є слідством розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу підприємства, результатом його неефективної ціновий, інвестиційної і фінансової політики. Масове банкрутство підприємств може викликати серйозні негативні соціальні наслідки, тому в країнах ринкової економіки вироблений визначений механізм попередження і захисти підприємств від повного краху. Основними елементами цього механізму є: правове регулювання банкрутства; наявність організаційного, економічного і нормативно-методичного забезпечення процесів прийняття рішень при реалізації актів про неспроможність (банкрутстві) підприємств; міри державної фінансової підтримки неплатоспроможним підприємствам із метою зберігання перспективних товаровиробників; фінансування реорганізаційних і ліквідаційних заходів;