Обсяг реалізації залежить від зміни обсягу виробництва продукції та зміни залишків продукції в часі.
Реалізованою вважається продукція, гроші за яку одержані на поточний рахунок підприємства або продукція, яка відпущена і документально оформлена до сплати.
Обсяг реалізованої продукції поряд із зниженням її собівартості є основним фактором, що визначає фінансовий результат діяльності підприємства та рівень його рентабельності. Від нього залежить швидкість обертання обігових коштів і грошових коштів підприємства, а також показники фінансового стану. Для аналізу обсягу реалізації продукції використовують балансовий метод. Аналіз випущеної продукції та причини її відхилень від запланованих показників розглянуто в пп. 2-5.
За місцем знаходження залишки продукції можуть бути:
- на складі;
- в товарах відвантажених, зокрема термін сплати яких не наступив (строкова дебіторська заборгованість) і не сплачених в строк (прострочена дебіторська заборгованість).
Для детального дослідження визначають коефіцієнт оборотності і термін обороту дебіторської заборгованості:
Коб ДЗ = (кількість обертів)
=
ДЗ – дебіторська заборгованість
ТДЗ = (днів)
Для детального аналізу дебіторської заборгованості її групують за термінами погашення і окремими покупцями.
Баланс випущеної реалізованої продукції тис. грн.
| Показники | План | Факт | Відхилення | Вплив на обсяг реалізації |
| 1. Залишки продукції на початок періоду: - на складах - в товарах відвантажених | 300 100 200 | 360 120 240 | +60 +20 +40 | +60 +20 +40 |
| 2. Випуск продукції | 1320 | 1323 | +3 | +3 |
| 3. Реалізація продукції | 1290 | 1243 | -47 | X |
| 4. Залишки на кінець періоду: - на складах - в товарах відвантажених | 330 80 250 | 440 140 300 | +110 60 50 | -110 -60 -50 |
| 5. Зміна залишків продукції за період (4р. – 1р.) | 30 | 80 | +50 | -50 |
Заключний етап обсягу реалізації – визначення і оцінка впливу факторів, які можна поділити на п’ять груп:
1. Виробничі фактори (виконання виробничої програми, якість і асортимент продукції, ритмічність виробництва).
2. Фактори, що пов’язані з роботою відділу збуту і складів (забезпеченість складськими приміщеннями, величина портфеля замовлень, забезпеченість тарою та упаковкою, наявність договорів на поставку та їх дотримання, загальний рівень організації маркетингової діяльності).
3. Фактори, пов’язані з транспортуванням продукції (в тому числі забезпеченість транспортними засобами, ритмічність подачі, дотримання умов транспортування).
4. Фактори, пов’язані з фінансовим станом та контролем розрахунків (вибір форм розрахунків, своєчасність та якість оформлення санкцій за припинення договірних зобов’язань).
5. Інші фактори (терміни документообороту, якість опрацювання документів установами банку, зміна цін і кон’юктури ринку, зміна діючих митних правил і загального законодавства).
Для аналізу маркетингової діяльності підприємства на основі форм звітності доцільно проаналізувати показники:
1. Чистий дохід від реалізації (обсяг реалізації) = Виручка від реалізації продукції – ПДВ – Акциз – Інші вирахування
2. Собівартість реалізованої продукції
3. Валовий прибуток (1 - 2)
4. Операційний прибуток
5. Середній товарний запас
6. Інтенсивність обороту товарного запасу (1 : 5)
7. Рентабельність продукції (3 : 2 * 100%)
8. Рентабельність продаж (4 : 2 * 100% або 4 : 1 * 100%)
9. Чистий прибуток підприємства (форма №2)
10. Частка чистого прибутку до обсягу реалізації (9 : 1)
Аналіз організаційно-технічного рівня підприємства
1. Задачі і джерела аналізу організаційно-технічного рівня.
Високий технічний і організаційний рівень виробництва – головна умова ефективного використання всіх видів ресурсів, підвищення конкурентноздатності продукції та рейтингу підприємства на ринку.
Аналіз організаційно-технічного рівня є необхідним етапом управління науково-технічним прогресом, інноваційною та інвестиційною діяльністю підприємства.
Метою аналізу організаційно-технічного рівня є підвищення ефективності, впровадження, поширення і освоєння науково-технічних досягнень на підприємстві.
Показники стану організаційно-технічного рівня можна поділити на:
- науково-технічний:
- науковий потенціал;
- рівень та прогресивність техніки та технології;
- рівень технічної оснащеності праці (механізації, автоматизації та комп’ютеризації робіт).
- організаційні:
- показники ритмічності;
- сезонності виробництва;
- спеціалізації та кооперації;
- організації праці та управління.
Основними задачами аналізу організаційно-технічного рівня є:
1. Оцінка дійсного стану та відхилень від запланованих, індикативних, проектних значень.
2. Оцінка виконання плану технічного розвитку (інноваційного плану та визначення його впливу на результати виробничо-господарської діяльності).
3. Визначення напрямків і можливостей підвищення організаційно-технічного рівня та ефективності виробництва в цілому.
Для визначення і аналізу організаційно-технічного рівня використовують методичні прийоми економічного аналізу:
1. Групування та вибірка
2. Порівняння
3. Елімінування
4. Факторний аналіз
5. Деталізація
6. Експертна оцінка та інші інтуїтивні методи
7. Економіко-математичні методи
Основою методики аналізу організаційно-технічного рівня є раціональний аналіз, тобто використання ряду коефіцієнтів організаційно-технічного рівня, їх порівняння в динаміці за ряд років, прогнозна оцінка на перспективу. В результаті аналізу розраховують зростання продуктивності праці, рентабельності виробництва, зменшення виробничих та інших витрат та зміну фінансових результатів.
Джерелами аналізу є:
1. Виробнича програма, план інноваційного розвитку, план інвестиційної діяльності та перспективний (стратегічний) план розвитку підприємства.
2. Звітна та облікова інформація по підприємству (фінансова звітність: форми №1, 2, 3, 4 і дані первинного бухгалтерського обліку. Технічна документація, дані оперативного обліку).
3. Позаоблікові матеріали (Акти впровадження нової техніки, дослідження ринку техніки, устаткування та технологій, науково-технічна документація).
2. Аналіз науково-технічного рівня виробництва та праці.
Після збору первинної інформації та деталізації інформації по підприємству переходять до тематичного аналізу науково-технічного рівня виробництва та технічного рівня праці на підприємстві. Для цього оцінюють критерії ефективності науково-технічного прогресу:
1. Економічні (економія праці, динаміка продуктивності праці, економія матеріально-технічних ресурсів, додатковий прибуток, що отриманий від впровадження науково-технічних заходів).
2. Соціальні (покращання і нормалізація умов праці, безпечності та зниження травматизму, підвищення кваліфікації кадрів, загального рівня соціально-виробничої культури).
3. Екологічні (заходи, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища).
Наступний етап аналізу технічного рівня - визначення показників якості продукції та напрямків її підвищення.
При аналізі технічного рівня виробництва визначають показники:
1. Питома вага прогресивного устаткування.
2. Частка продукції, що випущена на цьому устаткуванні в загальному обсязі.
3. Коефіцієнт механізації виробництва.
Кмех =
Кмех =
4. Коефіцієнт автоматизації.
Кавтом. =
5. Коефіцієнт оновленого і модернізованого устаткування в загальній його вартості.
Конов. =
6. Коефіцієнт оновлення продукції та питома вага нової продукції в загальному обсязі (новою вважається продукція, що випускається на протязі 3-5 років).
Показники технічного рівня праці:
1. Фондоозброєність
ФО = (тис.грн./чол.)
2. Технічна озброєність
ТО = (тис.грн./чол.)
3. Енергоозброєність
ЕнО = (тис.кВт/час)
4. Електроозброєність
Ело = (кВт год/чол)
Доцільно проаналізувати забезпеченість робітників виробничою площею та питому вагу прогресивних технологічних процесів.
Технічний рівень праці і виробництва оцінюють за допомогою показника ступеня охоплення робітників механізованою працею.
Ст.охоп.мех.працею = *100 = *100
Аналіз технічного рівня виробництва і праці пов’язаний з такими напрямками аналітичної роботи:
- аналіз основних засобів;
- матеріальних ресурсів;
- трудових ресурсів,
які деталізують і поглиблюють аналіз організаційно-технічного рівня.
3. Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва, праці та управління.