Організаційний рівень на підприємстві визначається сукупністю показників організації виробництва, праці та управління підприємством.
Рівень організації виробництва характеризують показники:
1. Коефіцієнт ритмічності виробництва
2. Коефіцієнт безперервності виробництва визначається відношенням технологічної трудомісткості всіх видів продукції до тривалості виробничого циклу цієї продукції. На нього впливають зміни в спеціалізації виробництва. Впровадження нових потокових ліній, удосконалення техніки та технології.
3. Тривалість виробничого циклу – сумарні витрати часу на проведення технологічного процесу (технологічний процес – це час, протягом якого відбувається безпосередній процес обробки предметів праці, тривалість процесів дозрівання сировини, тривалість транспортування, технічного контролю та перерв з виробничих причин).
4. Коефіцієнт потоковості виробництва – це відношення трудомісткості продукції, що вироблена на потокових лініях до трудомісткості всієї продукції. За відсутності даних по трудомісткості можна використати показник виробничої собівартості.
5. Багато підприємств харчової промисловості (цукрова, олійна, спиртова) мають виражений сезонний характер, що визначається особливостями переробки сировини або попиту. Для аналізу характеру сезонності виробництва використовують 3 способи:
- коефіцієнт сезонності визначається як відношення випуску кожного періоду до загальновиробничого випуску. Таким чином в основі лежить вертикальний аналіз структури випуску продукції;
- коефіцієнт сезонності визначається відношенням випуску кожного періоду до середнього значення випуску за цей період;
- коефіцієнт сезонності характеризується відношенням мінімального випуску до максимального.
Аналіз сезонності доцільний у вартісному та натуральному виразі продукції або найважливіших її видів.
Висновками з аналізу є вияв причин сезонності та пропозиції щодо її пом’якшення, що дасть можливість більш повного використання виробничих потужностей і підвищення організації виробничого процесу.
6. Коефіцієнт спеціалізації виробництва. Рівень спеціалізації визначають як питому вагу основної (профілюючої) продукції в загальному обсязі продукції підприємства. Коефіцієнт спеціалізації досліджується в динаміці за ряд років.
Рівень організації праці характеризують показники:
1. Коефіцієнт використання робочого часу:
Квик. роб. часу =
Теф – ефективний (корисний) фонд робочого часу, люд-дні/год
Тном – номінальний (максимально можливий) фонд робочого часу, люд-дні/год
Тном = Ткал – Тсв.,вих.(дні)
Коефіцієнт використання робочого часу аналізують в динаміці і шляхом порівняння фактичного з запланованим.
2. Коефіцієнт розподілу праці:
Кр = 1 -
tн – сумарні затрати часу на невластиві працівнику функції (роботи)
tp – сумарний час нормованої роботи
3. Коефіцієнт організації робочих місць визначається відношенням кількості робочих місць організованих за типовими проектами до загальної кількості робочих місць.
4. Коефіцієнт використання кваліфікації робітників дорівнює відношенню середнього тарифного розряду виконуваних робіт.
5. Питома вага робітників охоплених бригадною формою організації праці (відношення числа робітників, що працюють в бригадах до загальної чисельності робітників).
6. Коефіцієнт трудової дисципліни:
Кт.д. = 1 -
Н – кількість невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни
Ч – середньоспискова чисельність працівників за звітний період
7. Коефіцієнт безпеки праці:
Кб.п. = 1 -
Т – кількість випадків травматизму та професійних захворювань за звітний період
Загальний рівень організації праці характеризується інтегральним коефіцієнтом:
Коп =
К1...n – часткові показники рівня організації праці (відносні коефіцієнти)
Аналіз рівня управління потрібний для визначення можливостей економії управлінських витрат, підвищення ефективності управлінської діяльності. Для його характеристики використовують показники:
1. Питома вага працівників управління в загальній чисельності.
2. Коефіцієнт ефективності управління визначається відношенням управлінських витрат до собівартості продукції (або її вартості у відпускних цінах).
3. Кількість робітників, що приходиться на одного спеціаліста та керівника.
4. Вартість продукції, що припадає на одного працівника управління.
5. Рівень валового, операційного та чистого прибутку на одного управлінського працівника.
Коефіцієнти ефективності управління доцільно аналізувати за ряд років в динаміці, а також порівнянням з нормативними, індикативними та прогресивними показниками.
4. Узагальнена оцінка організаційно-технічного рівня. Інтегральний показник організаційно-технічного рівня.
Узагальнюючу характеристику організаційно-технічного рівня дає інтегральний показник організаційно-технічного рівня:
КОТР =
К1...n – часткові коефіцієнти науково-технічного рівня, організаційного рівня виробництва, праці та управління
n – кількість показників
Для аналізу використовують економіко-математичні методи з метою визначення трендів і динаміки зміни коефіцієнтів організаційно-технічного рівня та його впливу на результати господарської діяльності.
Аналіз основних засобів та їх використання на підприємстві
1. Завдання та інформаційна база аналізу основних засобів (фондів).
В умовах ринкових відносин обсяг промислового виробництва та конкурентоспроможність продукції в значній мірі залежить від обсягів технічного стану та прогресивності виробничих фондів.
Задачами аналізу є встановлення забезпеченості виробництва основними фондами, ступеня використання основних фондів, визначення їх технічного стану, дослідження структури основних фондів та визначення впливу використання і наявності основних фондів на обсяги виробництва.
Джерела інформації, що використовуються в аналізі основних фондів:
1. Планова та нормативна інформація (інвестиційний план підприємства, фінансовий план щодо джерел фінансування, нормативи використання устаткування, розрахунок виробничої потужності).
2. Облікова і звітна інформація (фінансова звітність за формами №1, 2, 3, 4, статистична звітність форма №11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних засобів”).
3. Позаоблікова інформація (дослідження ринку техніки, устаткування, Акти впровадження та інвентаризації основних засобів, Акти аудиторських перевірок та ревізій).
2. Аналіз забезпечення основних фондів та використання виробничих потужностей.
П(с)БО №7 визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, надання послуг, здавання в оренду або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатації) яких більше одного року (або більше операційного циклу, якщо він довший за рік).
Узагальнюючим показником забезпечення основними фондами є фондоозброєність:
ФОзб =
ФОзб вироб =
Частина основних виробничих фондів, що приймає безпосередньо участь у виробничому процесі називається активною (машини, устаткування, передавальні пристрої). Зміна вартості активної частини зумовлює зміну обсягів виробництва продукції.
ТО =
Показники озброєності досліджують за ряд років та використовують в перспективному аналізі.
Виробничу потужність підприємства розуміють як максимально можливий випуск продукції при передбаченому організаційно-технічному рівні.
Виробнича потужність підприємства визначається за спеціальними галузевими інструкціями в розрахунку на рік або добу. При аналізі використання виробничих потужностей визначаються коефіцієнти:
1. Інтенсивний
2. Екстенсивний
3. Інтегральний
Інтенсивний коефіцієнт використання потужностей – це відношення середньодобового виробітку продукції до середньодобової виробничої потужності.
Кінт =
Екстенсивний коефіцієнт використання потужностей – це відношення фактичного фонду робочого часу підприємства до розрахункового при визначенні часу роботи потужності.
Кекст =
Інтегральний коефіцієнт використання потужностей
Кв.п.∫ = Кінт * Кекст
Кв.п.∫ = * =
Факторний аналіз Кв.п. досліджує вплив зміни фонду робочого часу внаслідок забезпечення сировиною, причин збуту продукції, зовнішніх чинників.
На інтегральний коефіцієнт впливає рівень технічного стану організації ремонтів та технічного переозброєння.
Для підприємств з широкою номенклатурою виробів доцільно аналізувати використання виробничих потужностей за окремими виробництвами.
3. Аналіз наявності, структури та динаміки основних засобів.
Обсяг і структура основних виробничих фондів впливають на виробничу потужність підприємства та на обсяги його виробництва. Основні фонди підприємства поділяються на виробничого та невиробничого призначення (соціально-культурного та побутового призначення).
Вплив на виробничу потужність та обсяги виробництва мають лише основні виробничі фонди.
Склад і структура всіх основних засобів для цілей бухгалтерського обліку за П(с)БО №7 визначаються за такими групами:
1. Земельні ділянки
2. Капітальні витрати на поліпшення земель
3. Будинки, споруди та передавальні пристрої