Чисті платежі процентів (ЧПП) – різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону і виплачених іноземцям.
Форми руху капіталу:
1. Власник: офіційний (державний) і приватний.
2. Характер використання:
- позичковий (державний) – у вигляді кредитів.
- підприємницький:
· Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – в Укр.. встановлено 50% + акції від статутного фонду. До ПІІ відносяться ті інвестиції, які становлять 10% і більше статутного фонду капіталу.
Прямі – це ті інвестиції, які дають право контролю за діяльністю підприємства.
· Портфельні інвестиції – ті, що не дають права контролю за діяльністю підприємства.
Прямі закордонні інвестиції – наші підприємці вкладають за кордон. Прямі іноземні інвестиції – іноземці вкладають у нашу державу. Прямі інвестиції – інвестиції, які надають право контролю над діяльністю підприємства. За законодавством України це інвестиції, що становлять 50 і більше % від установленого капіталу фірми. За міжнародною статистикою прямі інвестиції – це інвестиції що становлять 10 і більше % від уставного фонду. Портфельні інвестиції – не дають права контролю над діяльністю підприємства.
Наслідки руху капіталу для країн базування (звідки йде капітал):
1. Шлях реалізації компаніями технологічного лідерства
2. Можливість використання дешевої робочої сили
3. Поширення свого ринку
4. Неможливість повного використання своїх потужностей всередині країни
5. Для самої країни:
- збільшення пасиву платіжного балансу
- % прибутку ідуть в інші платіжного балансу
- можливість політичного і економічного впливу на інші країни.
Для країн приймаючих:
1. Можливість запозичення нової технології, досвіду;
2. Можливість зменшення витрат виробництва, збільшення об’ємів виробництва, об’ємів експорту, конкурентоспроможності продукції, зайнятості, ...
3. підвищення наповненості внутрішнього ринку, поширення для споживача можливостей вибору продукції.
4. для самої країни (бюджет):
- збільшення податків в бюджет
- сам капітал іде в актив платіжного балансу
- % і частина прибутку в пасив платіжного балансу.
5. поширюються можливості реінвестицій
Державна підтримка:
- надання державних гарантій
- страхування прямих закордонних інвестицій
- урегулювання інвестиційних зборів
- відмова від подвійного оподаткування
- адміністративна і дипломатична підтримка
Об’єм руху капіталу: За період з 1990-2004 рік загальний об’єм прямих іноземних інвестицій в світовій економіці зріс $1,95 трильйонів до $7,1 трильйонів. Відповідно зросла доля прямих іноземних інвестицій в загальному об’ємі капіталовкладень в світі з 4,3% до 10% Україна: 1999р – $2,8 млрд., на 01.07.2005р. – $9,1 млрд., це 3,6 % від усіх капіталовкладень.
Основні сучасні тенденції в русі капіталу:
1. зростання об’ємів в основному за рахунок взаємного обміну
2. рух капіталу з країн, що розвиваються і перехідних зовсім незначним
3. Прямі іноземні інвестиції пов’язані зараз в основному злиттям і поглинанням компаній
Найбільші об’єми злиття і поглинання в хімічній, автомобільній і фармацевтичній галузях.
Структура вкладу капіталу:
В Україні в основному вкладають в:
1) харчова і тютюнова 15,5%
2) торгівля 15%
3) фінанси 9%
4) енергетика 9%
5) транспорт і зв’язок 7,8%
6) машинобудування 8% на 2004р.
Основні форм залучення:
1. гроші 62%
2. майно 29,4%
3. цінні папери
4. інші
Інвестиції надійшли з 116 країн світу. На 10 країн припадає 80% інвестицій:
1. США – 13,8%
2. Кіпр – 13,5%
3. Великобританія – 10,7%
4. Німеччина – 7,6%
5. Нідерланди – 6,6%
6. Віргінські острови – 6,5%
7. Російська федерація – 5,5%
8. Українські „гарячі гроші” від 4 до 6 млрд. $.
В 2004р. неповернення валютних доходів в Україні становила 4,5 млрд. $
30. Транснаціональні компанії, їх види, масштаби діяльності,
економічна роль.
ХХ ст. Характеризується інтенсивною інтернаціоналізацією виробництва, яка на сьогодні прийняла форму глобалізації економіки в основі чого лежить рух капіталу і діяльність ТНК.
Міжнародна компанія – компанія, що здійснює капіталовкладення в різних країнах світу. Види міжнародних компаній:
1. міжнаціональна компанія – компанія, що діє на основі об’єднання капіталів декількох країн.
2. Транснаціональні компанії – національні за походженням, міжнародні за масштабами дій.
ТНК за критеріями ЄБРР:
1. капітал не менше 1 млрд. $.
2. свої підприємства не менше 20 країн світу
3. таких компаній коло 1000
Об’єми продажів закордонних дочірніх компаній становив 13 трильйонів $, що в 2 рази більше світового експорту, більше половини всіх продажів ТНК приходиться на 100 компаній. На ТНК приходиться більше 50% промислового світового виробництва, більше 80% патентів і ліцензій, 90% ПЗІ, 67% міжнародної торгівлі. Одна із важливих сучасних тенденцій є злиття і поглинання.
В 1998 – злиття Chrisler і Даймлер Бенз
В 1999 – Ford+Volvo+33% Nissan
Характерні риси ТНК:
- розвинута закордонна мережа
- значна інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі
- відносна незалежність в прийнятті операційних рішень
- мобільність кадрів
- використання нових технологій в рамках замкнутої корпоративної системи
За організацією: вертикальні і горизонтальні
1. вертикальні – філії за кордоном, постачальники напів фабрикатів, материнські компанії
2. горизонтальні – філії повністю або частково дублюють діяльність материнської компанії.
Приймаюча країна:
Позитив
- отримує нові технології
- росте об’єм виробництва, зайнятості
Негатив
- значна частина прибутку вивозиться
- можливість зосередження в країнах „брудного” виробництва, використання трансферних цін
- можливість політичного тиску
Країна базування:
Позитив:
- приток прибутків, поповнення держаного бюджету
- можливість розповсюдження економічного впливу
Негатив
- вивезення капіталів іде в пасив платіжного балансу
31. Вільні економічні зони, їх класифікація, особливості
функціонування.
Вільні економічні зони – це обмеженні території, міста, порти, в яких діють пільгові економічні умови для іноземних підприємств та спільного підприємництва орієнтовані на вирішення зовнішньо-торгівельних загальноекономічних, соціальних і науково-технічних задач.
Цілі
- Притягнення іноземного капіталу
- Прискорення розвитку регіону
- Освоєння його ресурсів
- Збільшення експортного потенціалу і імпортзаміщуючого виробництва
- Придбання досвіду хазяйнування
- Навчання спеціалістів міжнародного бізнесу
- Створення інфраструктури зовнішньоекономічних зв’язків
Види пільг:
1) зовнішньо-торгівельні (зменшення мита)
2) фінансові (орендна плата за землю, комунальні послуги)
3) фіскальні ( податкові пільги – податок на прибуток)
4) адміністративні (режим вв’їзду/виїзду працівників)
Зони вільної торгівлі – найбільш типові:
- зовнішньо-торгівельні (порти, аеропорти, вокзали, прикордонні)
- зони експортного виробництва (експорт)
- функціональні (галузеві): „технологічні парки”, туристично-рекреаційні, зони страхових і банківських послуг, імпортно-промислові(офшорні)
Офшори – це зони де діють пільгові умови оподаткування
- комплексні зони
Україна. ВРУ приймає закон. Найперша „Сиваш”. 24 – вільні економічні зони.
32. Міжнародна міграція робочої сили, її види, масштаби, значення.
Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) – її переміщення через кордони в пошуках кращих умов праці і життя. Це важливий елемент міжнародного ринку, це одночасно і форма відносного перенаселення.
Еміграція – виїзд з країни. Імміграція – притік роб. сили в країну. Рееміграція – повернення роб. сили, що виїхала з країни.
Причини міграції: політичні, економічні. Їдуть в основному люди з країн з низьким рівнем доходів у країни з високим рівнем доходів.
Етапи міграції:
1. к. 18ст. – поч. 19ст. з Європи в США пересувалось населення;
2. 20ст. – період 1-2 Світових війн;
3. 1956р. із Угорщини в інші країни; 1967р. – із Чехословаччини; після 60-х р. – із Куби;
4. виникає явище “відтік умів” із Європи, Азії у США, із Індії у Великобританію, із Єгипту, Алжиру у Францію;
5. 90-ті рр. – інтенсивний потік з країн з перехідною економікою в розвинуті країни світу. Канада як транзитна територія в Америку.
Причини міграції:
- незадоволення умовами життя і можливості їх покращити;
- нерівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу (економіка розвивається циклічно, цикл – від однієї кризи до іншої). Велика депресія 1929-1933рр.
- збільшення витрат на підготовку роб. сили примушує під-ва шукати дешеву, підготовлену робочу силу;
- хронічне масове безробіття в країнах міграції. Розрізняють країни еміграції та країни імміграції;
- інтеграція;
- неекономічні фактори: культура, екологія, право, політика і т.д.
Форми міграції роб. сили, які залежать від критеріїв:
1. від тривалості: постійна (безповоротна) – промислові робітники; тимчасова – спеціалісти, науковці, журналісти; сезонна – аграрне перенаселення (збор врожаю), сезонні туристи.
2. від характеру переміщення (від правового статусу мігрантів): легальна/нелегальна, добровільна/примусова;
3. міграція в прикордонних межах;
4. еміграція без виїзду – це робота на іноземні компанії у власній країні;
5. “відтік умів” – еміграція високо кваліфікаційної роб. сили.
Наслідки міграції:
1. вплив на ринок праці:
- в країнах еміграції виграють ті, хто залишався, бо зменш-ся конкуренція, збільшується з/п; програють – наймачі, споживачі товарів (підвищення ціни);
- в країнах імміграції виграють - підприємці від додаткової роб. сили, зменш-ся з/п і ціни споживання; програють – місцеві робітники, менша з/п, більша конкуренція. В цілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна – еміграції більше втрачає. Виграє міжнародна економіка.