- страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)
Не економічні методи:
1. адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)
2. кількісні:
- ліцензування – система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів
- квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано
- контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)
- імпортні заборонні списки
3. Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.
25. Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.
1. ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.
СОТ (Світова організація торгівлі)- поч. дії з 1995р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.
2. ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку)- створена в 1964р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угрупувань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.
3. Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.
4. Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат.
26. Світовий ринок послуг, його особливості, структура, значення.
Послуга – це споживча вартість, що не має речової форми. Масштаби світового ринку послуг – $4 трильйони, в тому числі більше $2 трильйонів – це ринок ліцензій.
За структурою ринок послуг:
- ¼ - транспорт
- ¼ - туризм
- ½ - інші
На розвинені країни припадає 90% експорту і 80% імпорту.
Основні суб’єкти-виробники – ТНК, їх філії, тому що:
- послуги не можуть зберігатися
- їх виробництво і споживання співпадають за часом
- вони не відчутні
Послуги стимулюють експорт товарів і навпаки.
Класифікація послуг:
- традиційні (транспорт, зв’язок, страхування) і відносно нові (консалтинг, інженірінг)
- МВФ:
- транспорт (пасажирський і вантажний)
- поїздки ( ділові особисті, туризм)
- зв’язок
- будівництво
- страхування
- фінансові послуги
- комп’ютерні і інформаційні послуги
- ліцензійні послуги, реклама
- бізнес послуги:
- юридичні, маркетингові, посередницькі, консультаційні, ( з питань економіки і управління – це консалтінг, перевірка фінансового становища; кваліфікація кадрів – тренінг)
- особисті, культурні, рекреаційні, послуги;
- урядові послуги. Послуги держав.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), так класифікує послуги:
- факторні послуги – це ті, які пов’язані з рухом факторів виробництва.
- Не факторні послуги – всі інші.
В залежності від того який механізм здійснення послуг МБРР класифікує (можуть вимагати):
- мобільності покупця – тобто покупець країни А їде до країни Б.
- мобільність продавця – продавець країни А переміщається до покупця країни Б.
- одночасно мобільність і покупця і продавця.
27. Міжнародний обмін технологіями. Інтелектуальна власність.
технологія – це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом
Міжнародна передача технологій – це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.
Трансфер технологій існує у:
- високому сенсі – це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.
- у широкому плані – все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.
Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин. Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):
а) нерівномірність розвитку країн
б) монополізація НТП крупними компаніями.
Форми продажу технологій:
1. Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін
Система видачі патенту:
- явочна
- перевірочна
Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.
Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується , то товарний знак реєструється в країні імпорту.
2. COPYRIGHT – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео твору на показ та відтворення своєї роботи.
Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності ( крім copyright ). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.
Форми передачі технологій:
- патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.
- Продаж ліцензії ( ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.
- Система „ноу хау” – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.
- Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.
- Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.
Ліцензії бувають:
- Чисті (вони самі є предметом угоди)
- Супутні або супровідні – передаються в складі загального договору про постачання.
Ліцензійні угоди:
- про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території
- Виключна ліцензія. Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.
- Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.
Форми здійснення платежів:
1. паутальний – одноразовий
2. Роялті – платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.
3. Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах „cost-plus”.
4. Змішана.
28. Товарні знаки і регулювання умов їх використання.
Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. В усіх країнах товарний знак має правову охорону, яка діє:
- З моменту реєстрації
- Система фактичного використання, тобто підлягає захисту знак той фірми, яка використала його першою, а вже потім реєструється
За засобом використання товарний знак буває:
- Словесні
- Зображувальні
- Об’ємні
- Комбіновані
Товарний знак має впливати психологічно для чого наймають спеціалістів. Передача товарного знака здійснюється двома основними шляхами:
- Ліцензійна угода
- Франчайзінг
Реєстрація товарного знака за кордоном здійснюється шляхом подання заявки в міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Проблема: товарний знак поступово перетворюється в „загальновживане слово”.
29. Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво, його форми і значення.
Рух капіталу – переміщування закордонної вартості в грошовій або товарній формі в цілях систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічного (політичного) результату. Масово почалося в кінці ХІХ – ХХ ст..
Зв’язок між вивозом капіталу і міжнародним трансфером технологій:.
1. Міжнародний рух капіталу заміщує міжнародний трансфер технологій у випадках, коли її причинами є різниця в забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо країна капіталонадлишкова, то вона експортує капітал при цьому капітал вкладає вкладає в організацію виробництва в інших країнах. Це сутстітуція (заміна) експорту.
2. Рух капіталу доповнює міжнародних трансфер технологій. Якщо в основі експорту лежать абсолютні переваги або технологічна різниця, то до країни-еспортера, то до країни експортера можуть надходити додаткові капітали.
3. Прихід капіталу може доповнювати можливості імпорту товарів.
Леон Вальтрас (Швейцарський економіст) – правило Вальраса:
ІМ = Ек + ЧПА + ЧПП
Чисті продажі активів (ЧПА) – різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них.