Основними партнерами в експорті послуг були Російська Федерація, на яку припадає 33,7% від загального обсягу експорту, Сполучене Королівство – 5,8%, Швейцарія – 5,6%, Кіпр – 5,3%, Німеччина – 4,9%, Сполучені Штати Америки – 4,7%.
Порівняно з січнем-вересем 2007 р. зріс експорт послуг фінансових (у 2,4 рази), комп’ютерних (на 75,2%), різних ділових, професійних та технічних та послуг зв’язку (на 45%), послуг з ремонту (на 44,3%), послуг морського (на 43,1%), повітряного (на 38,1%), залізничного (на 29,4%) та трубопровідного (на 16,7%) транспорту.
Найбільші обсяги імпорту послуг здійснювались з Російської Федерації (14%), Сполученого Королівства (12,5%), Кіпру (9,5%), Німеччини (7,5%) та Сполучених Штатів Америки (6,7%). [22]
Порівняно з січнем-вереснем 2007 р. зріс імпорт фінансових послуг (на 62,6%), морського (на 84%), повітряного (на 81,4%), послуг зв’язку (на 65,4%), різних ділових, професійних та технічних послуг (на 50,9%), комп’ютерних послуг (на 48,6%), залізничного транспорту (на 46%), роялті та ліцензійних послуг (на 39,9%).
Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що підвищення конкурентоспроможності вітчизняного експорту має бути головним приорітетом у сфері зовнішньоекономічної політики. Головними напрямками діяльності в цій галузі має бути:
· переорієнтація виробництва на основі інноваційно-промислової політики;
· добровільне страхування експортних кредитів;
· вдосконалення промислової політики;
· перехід від вертикальної промислової політики,як фундаменти командно-адміністративної системи, до горизонтальної промислової політики, характерних для транснаціональних корпорацій (ТНК) та країн ЄС;
· створення та ефективне впровадження гнучких законодавчих норм. [10, c. 82]
Сьогодні також особливо гострою є потреба удосконалення механізму торгової політики України з країнами ЄС, оскільки ЄС є найбільшим її торговельним партнером. З огляду на особливості сучасної економіки України можна навести вагомі аргументи на користь розвитку економічної інтеграції з ЄС. Насамперед, ЄС – це великий ринок для реалізації української продукції та джерело задоволення потреб у споживчих та інвестиційних товарах. Співробітництво України з ЄС може сприяти технологічному оновленню українського виробництва, впровадженню сучасного менеджементу, повнішому використанню потенціалу України як транзитної держави, що збільшить надходження від експорту транспортних послуг і розвитку суміжних видів економічної діяльності та соціальної сфери.
Для цього необхідно гармонізувати відповідні правила, стандарти, інструменти реалізації зовнішньоторговельної політики, що, у свою чергу, сприятиме формуванню прозорості виробничо-комерційної діяльності на національному ринку. [5, c. 147]
ВИСНОВКИ
Отже, підводячи підсумки до роботи приходимо до висновку, що зовнішня торгівля є історично першою і найважливіою формою економічних зв’язків між народами і країнами, яка відображає зв'язок між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. Зовнішня торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. В процесі формування зовнішньої торгівлі виокремлюють 5 етапів розвитку.
На сучасному етапі зовнішню торгівлю можна охарактеризувати такими тенденціями:
• збільшенням частки готових виробів та напівфабрикатів і зниженням частки сировинних та продовольчих товарів;
• зростанням частки машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообороті;
• інтенсифікацією обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);
• динамічним зростанням експорту (імпорту) послуг, особливо нових видів — консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо.
В роботі розглянута система показників зовнішньоторговельного розвитку як група обсягових індикаторів, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля, фізичний обсяг торгівлі та інші.
Експортно-імпортні операції мають значний вплив на економічну ситуацію в окремих галузях і в економіці в цілому. Вплив експорту на ВВП нічим не відрізняється від впливу на нього з боку споживання, валових інвестицій і державних закупок. Незважаючи на те, що певна частка товарів і послуг, які виробляються в країні, продаються за кордон, витрати на їхнє виробництво – це витрати іноземців на вітчизняний ВВП. Чим більший експорт, тим більше витрат несуть іноземці на виробництво національного ВВП. Тому збільшення експорту збільшує сукупні витрати і ВВП країни. Імпорт, навпаки, означає, що певна частка вітчизняних витрат на споживчі та інвестиційні товари є витратами на виробництво іноземного ВВП.
Щодо українських реалій у сучасних світогосподарських тенденціях, то вони полягають у тому, що Україна вже певним чином втягнута у світове господарство. Як суб'єкт зовнішньоторговельних відносин Україна співпрацює з багатьма міжнародними організаціями та інтеграційними об'єднаннями, торгує з 215 країнами світу, що лише пришвидшує її входження у світове господарство. Сучасний стан зовнішньої торгівлі України відображає тенденції минулих років, які полягають у від’ємному сальдо зовнішньоторговельного балансу, переважанню сировинної складової експорта, збільшенням обсягів імпорту товарів та послуг, зменшеням частки експорту до країн СНД та інші.
Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що підвищення конкурентоспроможності вітчизняного експорту має бути головним приорітетом у сфері зовнішньоекономічної політики. Головними напрямками діяльності в цій галузі має бути:
· переорієнтація виробництва на основі інноваційно-промислової політики;
· добровільне страхування експортних кредитів;
· вдосконалення промислової політики;
· перехід від вертикальної промислової політики,як фундаменти командно-адміністративної системи, до горизонтальної промислової політики, характерних для транснаціональних корпорацій (ТНК) та країн ЄС;
· створення та ефективне впровадження гнучких законодавчих норм.
Сьогодні також особливо гострою є потреба удосконалення механізму торгової політики України з країнами ЄС, оскільки ЄС є найбільшим її торговельним партнером. Для цього необхідно гармонізувати відповідні правила, стандарти, інструменти реалізації зовнішньоторговельної політики, що, у свою чергу, сприятиме формуванню прозорості виробничо-комерційної діяльності на національному ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бернар И., Колли Ж.- К. Толковій экономический и финансовый словарь. В 2-х т. – Т. 2: пер. с фр. – М.: «Международные отношения». – 1994. – С.53.
2. Василенко Ю. Експортна діяльність України // Економіка України. - 2003.- №7. - С.17-20.
3. Василенко Ю. Роль зовнішньої торгівлі в платіжному балансі України // Вісник НБУ. – 2006. - №9. – С. 9-15.
4. Вахненко Ю. Платіжний баланс як дзеркало внутрішньоекономічних процесів та зовнішньоекономічних відносин України // Тенденції української економіки. - 2007.- №2. – С. 4-13.
5. Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі / За ред. І.Бураковського Л.Хандріха, Л.Хоффманна. – К.: Альфа-Принт, 2004. – 274 с.
6. Дворник О. Міжнародна торгівля послугами: тенденції та перспективи розвитку // Зовнішня торгівля: право та економіка, 2008. - №3. – С. 40-44.
7. Дібич О. Стоуктурні реформи у зовнішній торгівлі перехідних економік // Регіональна економіка, 2005. - №1. – С. 40-51.
8. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. В.М.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. – 342 с.
9. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня ківтня 1991 року № 959-ХІІ.
10. Костюк Т.Й. Зовнішня торгівля України: стратегія в умовах глобалізації // Зовнішня торгівля: право та економіка, 2004. - № 5/6. – С. 79-84.
11. Матвєєва В. Зовнішньоторговельна детермінанта інтеграції України до системи світового господарства // Вісник КНТЕУ, 2008.- №2. – С. 24 -31.
12. Мельник Т. Вплив зовнішньоторговельної політики на економічний розвиток країни в умовах посилення глобалізації // Вісник КНТЕУ, 2005. - № 2. – С. 32-38.
13. Міхєєва О. Г. Роль міжнародного права у здійсненні митно-тарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності України: Автореф. дис…канд. юр. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2007. – 19 с.
14. Основи економічної теорії: Підручник / Климко Г., Нестеренко В. та ін. - К.: Вища школа, 2002. - 328с.
15. Основні макроекономічні показники розвитку України у 2008р. // Вісник Національного банку України.- 2006.- №9. – С. 39.
16. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За ред. Б.Є.Кваснюка. – К.: Ін-т екон. прогнозування; Х.: Форт, 2003. – 256 с.
17. Філіпенко А., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв'язків України // Економіка України.- 2002.- №1. – С.11-14.
18. Юшина І. Суть державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. - №4. – С. 38- 44.
19. Яремко Л.А. Напрями підвищення зовнішньоторговельного ефекту: макроекономічний аспект // Актуальні проблеми економіки, 2005. - №1. – С. 111-118.
20. Яремко Л. А. Імпорт та його вплив на макроекономічні процеси // Фінанси України, 2005. - №7. – С. 75-82.
21. www.me.gov.ua - державний сайт Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції.
22. www. ukrstat. gov. ua - державний сайт Комітету статистики України.