| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КРИВОРIЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КАФЕДРА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ К У Р С О В А Р О Б О Т АЗ П О Л І Т Е К О Н О М І І НА ТЕМУ : О С О Б Л И В О С Т І С О Ц І А Л Ь Н О - Е К О Н О М І Ч Н О Ї К Р И З И В У К Р А Ї Н І Т А Ш Л Я Х И Ї Ї П О Д О Л А Н Н Я КРИВИЙ РІГ 1999 р |
П Л А Н :
Вступ
1. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.
2. Особливості соціально-економічної кризи в Україні.
3. Шляхи виходу економіки України з кризи та створення умов для
забезпечення економічного зростання.
Висновки.
В С Т У П
Саме тепер настав час, коли визначальним чинником суверенітету є її економічна політика.
Україна як незалежна держава повинна мати й реалізувати ту економічну політику, яка поряд із захистом її державних інтересів вестиме до умов, коли зростатиме життєвий рівень широких верств її населення. На відміну від багатьох прийнятих раніше программ, законів тощо, ці засади враховують особливості перехідної економіки і співвідношення державного реголювання та ринкового саморегулювання економіки, стратегію розширення ринку, місце і роль лібералізації зовнішньо економічної діяльності і з позицції розвиненої країни, що розвивається, функції політики захисту свого ринку та свого виробника, головною метою якої є відродження виробництва України. Засади мають на меті вказати шляхи усунення руйнівної ролі невдалої, побудованої на основі монетарної політики, грошово-фінансової системи на перехідному етапі тощо.
Положення цих засад потрібно враховувати не тільки під час формування внутрішньої політики, програм діяльності урядів, а й під час зміни грошово-фінансової системи, формування законів, які визначали б і зовнішньоекономічну діяльність.
Минуло майже три роки, як було схвалено доповідь президента "Шляхом радикальних економічних реформ" , де сформулоьвано кінцеву мету реформ – постіндустріальне суспільство в Україні.
Але постає питання: чому за ці роки Україна не наблизилася до цієї мети – постіндустріального суспільства, а дедалі від нього віддаляється?
Експерти Украінського центру економічних і політичних досліджень стверджують "…якщо економічну деградацію Украіни зупинити не вдасться, то через два-три роки державу буде викреслено зі списку країн, які мають незалежну національну економіку". Далі вони пишуть: "Мабуть невипадково протягом 1991-1996 років Україна стала світовим лідером зі зниження продуктивності праці".
Про загрозу національної катастрофи свідчать такі цифри: спад виробництва в Україні за перші п`ять років реформ – 55%, а з середини 1997 року воно сягнуло 61,6%. Безробіття, з урахуванням прихованого, становить 40%, а в науці - 90%. Понад 80% населення проживає за межою бідності, і тільки 1% населення живе заможно. Катастрофічна заборгованість - у заробітній платі, пенсіях, степендіях. Через беззастережну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності Україна, не пробившись на західні ринки, майже повністю втратила свій внутрішній ринок: 95% товарів народного споживання – імпортні, 92% харчових продуктів – імпортні, мова не йде про науковоємні електронні вироби тощо.
Має місце масова дискваліфікация робочої сили, катострофічна деградація прикладної науки, патентно-ліцензійної діяльності, в цілому науково-технічного потенціалу.
Розгляд даної проблеми передбачає послідовне вивчення трьох питань: циклічний характер розвитку економіки; економічні кризи і шляхи їх подолання ; особливості економічної кризи в Україні.
1. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.
Світова економічна наука розробила теорії циклічного розвитку та економічних криз в кінці Х1Х - середені ХХ ст. і виробила конкретні шляхи та механізми подолання кризових явищ та пом`якшення їх соціальних наслідків. Згідно праць відомих економістів - К. Маркса, М. Туган-Барановського, Р. Гильфердінга, А. Афталіона, М. Бунятяна та ін. - процес економічного зростання передбачає безперервний розвиток, але практика свідчить, що ця безперервність неоднорідна і має свої фази, стадії і особливості. Так, періодично спостерігаються стадії: стабільного розвитку економіки, пожвавлення підприємницкої діяльності; загострення всіх суперечностей суспільного відтворення , в тому числі між виробництвом та споживанням, попитом та пропозицією, з наступним застоєм у всіх галузях економіки.
Єкономіка проходить періодично повторюючи періоди росту об`ємів національного виробництва та їх скорочення. Відрізнятись можуть не тільки темпи змін /наприклад річних підйомів ВВП/ , але і направленність змін /підйоми або спади/. Стабільність повторів, проходження національною економікою певних станів дає можливість стверджувати про циклічність її розвитку.
Економічний цикл – це сукупність певних станів національної економіки, що періодично повтоюються - розширення або скорочення об`ємів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності. На малюнку 1. бачимо, що економічний розвиток йде хвилєобразно:
здійснюється постійна зміна підйомів та спадів ділової активності, розширення та скорочення об`ємів національного виробництва. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично-на базі ринкових регуляторів.
Циклічність є не випадковим, а є закономірним явищем господарського життя суспільства в умовах ринку і виробництва, що розвивається. При цьому коливання фаз що знижуються та фаз, що підвищуються в процесі економічного зростання супроводжуються істотними модифікаціями в структурі економіки, динаміці цін, обсягах виробництва, співвідношеннях продуктивності праці і доходів, нагромадженні і споживанні, виробництві засобів виробництва і виробництві предметів споживання. Циклічність висловлює нерівномірний розвиток економіки по спіралі, перехід від одного сталого її стану до іншого. За своїм бурхливим і нерівномірним проявом економічні цикли, як образно відзначав американський економіст П. Самуельсон, нагадує хвилі епідемічних захворювань, капризи погоди або коливання температури у дитини.
Періодичність зміни фаз і стадій в розвитку економіки викликане в
життя і численними причинами і умовами, чинність яких треба враховувати при виробленні економічної політики держави і правив економічної по
ведінки всіх суб'єктів господарювання. Так, економічні цикли зумовлені: наявністю на сонці плям і рухом планет, характером погоди і урожаю; надмірним випуском в обіг паперових грошей (інфляцією), експансією і звуження банківського кредиту; зміною у населення хвиль песимістичного і оптимістичного настрою; різкими змінами рівня інвестування в галузі обох підрозділів суспільного виробництва; нерівномірністю розвитку і використання технічних новинок серед галузей народного господарства; низьким купівельним попитом населення; характером відновлення основного капіталу; перманентним відхиленням економіки від стану рівноваги та ін.
Циклічність розвитку відображає процеси формування, загострення і розв язання етапів, що періодично виникають та чередуються в еволюційному розвитку і якісних революційних стрибків.
1
4
1
2 3
t - час
1- спад ; 3- пожвавлення
2- депрессія; 4- піднесення
мал 1.
Розглянемо, як змінюється економіка в залежності від того, в якій стадії економічного циклу вона знаходиться .
1. С П А Д.
Є найбільш складною і суперечною фазою економічного циклу. З нею, з одного боку пов`язані руйнівні сили: скорочення виробництва, массові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, політична напруга, а з другого - криза виконує творчу функцію: циклічні коливання ділової активності є одніїю з умов економічного піднесення, а сама криза активною складовою частиною творчого процесу. Прискорюючи відмирання застарілих єкономічних систем, вона в той же час є важливою ланкою, що прискорює технічне і технологічне оновлення виробництва, структурну перебудову економіки.
2. Д Е П Р Е С С І Я.
У цій стадії економіка доходить критичних точок в області об`єму виробництва, зайнятості, заробітної плати. В період депресії об`єми виробництва доходять до найменшого рівня.
Потужнні можливості виробництва використовуються на 50% і нижче. Найбільших маштабів досягає безробіття, кількість банкрутств, Скорочення попиту на робочу силу веде до зниження ставок заробітної плати, подальшого зниження загального рівня цін.
2. П О Ж В А В Л Е Н Н Я.
Зріст об`ємів виробництва. В кінці стадії пожвавлення проходить до докризового рівня. Зростає підприємницька активність, починають збільшуватись прибутки підприємств, зростає попит як на товари так і ресурси, знижується кількість безробітних. Криза збуту минула, спостерігається невелике підвищення цін на товари та послуги.
3. П І Д Н Е С Е Н Н Я
Перевищення докризового об'єму виробництва є переходом в наступну стадію економічного циклу. Відбувається розширення виробництва, зростають розміри потужностей, зниження безробіття доходить до повної зайнятості, зростання доходів. Інвестиції та витрати зростають. Зростає попит на товари та послуги. Починають формуватися передумови для входження в новий цикл.
Циклічность як об'єктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурна. Якщо в основу критерію класифікациї покласти довготривалість, то вона буде мати: малі цикли, які тривають 3-
4 роки; середні цикли строком 7-11 років; великі цикли циклічність яких становить 40-60 років; вікові циклічні коливання.
Проте критерій довготривалості лише один з можливих. Типи циклів розрізняються неоднозначністю матеріальної основи розвитку, характером впливу на економічні процесси. Здавалося що в основу класифікациї циклів можна покласти саме їх, та ця специфіка відносна: причинно-наслідкові зв'язки, що викликають до життя, чи інші цикли, функції, які вони виконують, багато в чому переплітаються. Крім того цикли накладаються один на одного, що ускладнює їхню диференціацію.