Управління і структура підприємств
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
РЕФЕРАТ
з дисципліни
„Економіка підприємства”
на тему:
«Управління і структура підприємств»
Виконав: студент групи
Перевірив: старший викладач
Ужгород 2009
План
1. Функції методи управління. 3
2. Виробнича структура підпр. та її класифікація. 4
3. Хар-ка загальної структури підпр-ва. 6
4. Організаційна структура управління цехами. 7
1. Функції методи управління
Управління являє собою д-ть повязану з координацією роботи інших людей.
Функції управління – це обєктивно обумовлені загальні напрями або сфери д-ті, які забезпечують ефективну кооперацію спільної праці.
Функціїуправління:
1. Функція планування. – це процес визначення мети д-ті, передбачення майбутнього розвитку.
2. Функція організації – це процес розподілення завдань, повноважень, відповідності між членами організації для досягнення заг. мети.
3. Функція мотивації. - це процес, який спонукає членів організації до спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення заг мети.
4. Функція контролю - процес вимірювання досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого із запланованим.
Всі ф-ії тісно повязані між собою в єдиному процесі - управління. Реалізація Функції управління здійснюється за допомогою системи методів управління.
Методи управління – це способи впливу на окремих робітників та виробничі колективи вцілому, необхідні для досягнення цілей п-ва.
Є економічні, соц. -психологічні та організаційні методи управління.
Економічні - реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два напрямки реалізації:
1) Формування с-ми оподаткування, визначення амортизаційної політики, формування митної політики, визначення мінімального рівня зарплати.
2) Другий аспект повязаний з використанням таких ек. важелів: фінансування, кредитування, ціноутворення, економічні санкції.
Соц-психологічні - реалізують мотиви соц. поведінки людини. Все більшого значення набувають такі фактори як змістовність, творчий характер праці, можливості для виявлення ініціативи, соц визнання власної праці.
Організаційні – це комплекс способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Всі організаційні методи управління поділяються на регламентуючі та розпорядчі.
Регламентуючі - суть полягає в наданні методичної, інструктивної допомоги виконавцям. Розпорядчі - охоплюють розподіл конкретних завдань виконавця, контроль за їх виконанням, проведення нарад.
2. Виробнича структура підпр. та її класифікація
Виробничу структуру скл. виробничі підрозділи п-ва: цехи, дільниці, обслуговуючі господарства, звязки між ними. Побудова виробн структури п-ва відбувається в такій послідовності:
1) визнач. склад цехів п-ва, їх потужність;
2) розрах. площа для кожного цеху і складу;
3) плануються всі транспортні звязки всередині п-ва.
 ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА П-ВА |
Цех – це адміністративно-відокремлена частина п-ва, де виконані певні роботи.
 ЦЕХИ |
2. Виробнича дільниця – це сукупність відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно-однорідні роботи.
3. Характерна ознака комбінацької структури – послідовність процесів переробки сировини (металургійна, хімічна). Основу комб ст-ри становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу(чавун, сталь, прокат).
Фактори, що впливають на в-чу ст-ру:
Галузева приналежість п-ва
Рівень вимог до якості продукції
Тип в-ва(одиничне, серійне, масове)
Характер в-го процесу.
 ТИПИ ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ |
3. Хар-ка загальної структури підпр-ва
ДИРЕКТОР – очолює і керує п-вом.
ГОЛОВНИЙ ІНЖЕНЕР(перший заступник директора) – науково-дослідні та експлуатаційні роботи, відповідає за upgrade.
ГОЛОВНИЙ ЕКОНОМІСТ – економічна служба, організація планової роботи, зарплата.
НАЧАЛЬНИК В-ВА – забезпечення виконання планів ви-ва.
ВИРОБНИЧИЙ ВІДДІЛ – розробка оперативних планів випуску продукції для цехів.
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З КОМЕРЦІЙНИХ ПИТАНЬ – маркетингові ф-ції, вивчення попиту, ринків збуту, реклама.
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З КАДРОВИХ ПИТАНЬ – підбір персоналу
БУХГАЛТЕРІЯ – облік п-ва, дотримання фінансової дисципліни, розрахунки.
ВІДДІЛ ТЕХН КОНТРОЛЮ – виконює Функціїконтролю якості продукції.
Організація управління.
| ЛІНІЙНА | ФУНКЦІОНАЛЬНА | ЛІН-ФУНКЦІОН | ДІВІЗІОНАЛЬНА | МАТРИЧНА |
| Кожний підлеглий має лише 1-го керівника, що виконує всі адмін та спец ф-ії у підрозділі. ПЕРЕВАГИ: Чіткість взаємовідносин Надійний контроль Оперативність підготовки та реалізації рішень | Кожний підрозділ отримує розпорядження одночасно від кількох керівників функц підрозділів п-ва. Виконавці підпорядковані одночасно всім ф-м керівникам. НЕДОЛІКИ: Суперечливі стани | Дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а ф-ні відділи апарату управління лише допом лін керівник. ПЕРЕВАГИ: Підвищення ефективності роботи функ підрозділів Швидка реалізація управлінських рішень. | Кожен ви-й підрозділ має сою власну структуру управління, що забезпечує його автономне функціонування. Лише кілька стратегічних ф-й централізовані на рівні адміністрації. ПЕРЕВАГИ: Гнучке реагування на зміни в зовн сере-щі Швидке прийняття упр рішень НЕДОЛІКИ: Збільшується чисельність апарату упр. | Разом з лін керівн п-ва та ф-м апаратом упр виділяєть ще тимчасові ланки – проектні групи, тимчасово підпорядковані керів проекту. (п-ва з великою к-тю виробництв обмеженого життєвого циклу). |
4. Організаційна структура управління цехами
Створення цехів вважається доцільним на тих ділянках в-ва, де зайнято не менше 100 чоловік, а на в-ві з важкими умовами праці понад 80 чол. При начальнику цеху створюється апарата управління. В цехах з чисельністю понад 300 - 400 чол передбачається посада замначальника по в-цтву. В цехах з неперервним процесом в-ва (металургійна, хім пром), є змінні начальники цехів. У великих цехах створюється виробничо –диспечерське бюро, а аткож бюро організації праці та заробітної плати. Низовою ланкою в структурі цеху являється дільниця яку очолює майстер. Він несе відповідальність за виготовлення продукції, дає всі вказівки на роб місці
Література
1. Економічна енциклопедія: У 3 т. - К.: Академія; Т.: ТАНГ, 2001.
2. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко та ін. - К., 2001. - Розд. III.
3. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних учень: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - Ч. II. - 4.1-4А.
4. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економіч аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. - 416с.
5. Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. - К.: Вища шк., 1992.
6. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2000.
7. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. - Київ: КНЕУ, 1999. - 132с.
8. Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Світ, 1998. - 208 с.
9. Рішап Ж. Аудіт і аналіз господарської діяльності підприємства. / Під ред. Л.П. Белих - М.: "Аудит ", 2001