Ефективність використання обротних коштів підприємства (стр. 3 из 9)

відслідковувати кількісну динаміку тих чи інших показників.

Обсяг продукції, робіт та послуг в діючих цінах у 2005 році в порівняні з 2004 роком зріс на 221,1 тис.грн. , що становить 41,0 %, а в 2006 році зріс в порівняні з 2005 роком на 143,4 тис.грн., що становить 19,0 %.

Виручка від реалізації у 2005 році в порівняні з 2004 роком зросла на 619,0 тис.грн. , що становить 57,0 %, а в 2006 році зросла в порівняні з 2005 роком на 523,4 тис.грн., що становить 31,0 %.

Обчисливши темпи приросту чистого прибутку у 2005 році в порівнянні з 2004 роком одержимо 214,3%.Отже, ми бачимо, що чистий прибуток з 2004 року до 2005 року зріс на 12 тис.грн, що становить 214,3 %, а в 2006 році зріс в порівняні з 2005 роком на 37,7 тис.грн., що становить 214,2 %.

Середньорічна вартість оборотних засобів у 2005 році в порівняні з 2004 роком зросла на 116,2 тис.грн. , що становить 24,0 %, а в 2006 році зросла в порівняні з 2005 роком на 107,1 тис.грн., що становить 18,0 %.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2005 році в порівняні з 2004 роком зріс на 0,15 об. , що становить 14,0 %, а в 2006 році зріс в порівняні з 2005 роком на 0,01об., що становить 1,0 %.

Коефіцієнт завантаження оборотних засобів у 2005 році в порівняні з 2004 роком знизився на 0,11 об. , що становить 12,0 %, а в 2006 році знизився в порівняні з 2005 роком на 0,01об., що становить 1,0 %.

Тривалість обороту у 2005 році в порівняні з 2004 роком знизився на 38,6 дні , що становить 12,0 %, а в 2006 році знизився в порівняні з 2005 роком на 2,2 дні, що становить 1,0 %.

Так, наприклад, коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2005 році зріс на 0,15 об., що у відносному виразі буде на 14,0 %, а у 2006 році – ще на 0,01 об. , що у відносному виразі буде на 0,01% .

Зобразимо динаміку показників діяльності організації графічно.

Рисунок 1.1 – Динаміка показників діяльності організації

Для визначення розвитку явища в часі використовують трендові криві. Трендові криві використовують при вивченні закономірностей розвитку окремих явищ і представляють собою математичні функції, за допомогою яких описується основна тенденція , тобто певний напрям розвитку ,тривала еволюція, що набула більш-менш плавної траєкторії.

Отже провівши аналіз коефіцієнту оборотності оборотних засобів, для того щоб побачити ефективність їх використання можна сказати, що протягом аналізованого періоду даний показник росте, проте це позитивний показник і чим більше обертів здійснюють оборотні засоби тим більше продукції буде реалізовано, а отже, тим ефективніше й використовуватимуться оборотні засоби.

2.Теоретичні та методичні питання ефективності використання оборотніх коштів

2.1 Сутність та характерні особливості оборотних коштів підприємства

Організація оборотних коштів є основною в загальному комплексі проблем підвищення їхньої ефективності, та ефективності їх використання. Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;

• установлення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення джерел формування оборотних коштів;

• розпорядження і маневрування оборотними коштами;

• відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення по окремих елементах.

Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних коштів.

Переважну частину оборотних виробничих фондів складають предмети праці - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Крім того, до оборотних виробничих фондів відносяться і деякі знаряддя праці - малоцінні і швидкозношуючі предмети (МШП), інструменти, спеціальні пристосування, змінне устаткування, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, спеціальний одяг і взуття. Ці знаряддя праці функціонують менше року або мають обмеження по вартості. Ліміти вартості коштів в обороті періодично змінюються, що зв'язано з проведеними переоцінками основних фондів і періодом їхнього придбання.

Крім того, на підприємствах ці знаряддя праці найчастіше обчислюються тисячами найменувань, що технічно утрудняє облік їхнього зносу. Тому на практиці їх відносять не до основних, а до оборотних фондів.

Основне призначення коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає в забезпеченні безупинного і ритмічного процесу виробництва.

Крім оборотних виробничих фондів на підприємствах формуються фонди обігу. До них відносяться: готова продукція на складі; товари відвантажені; кошти в касі підприємства і на рахунках у банку; дебіторська заборгованість; кошти в інших розрахунках.

Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу.

Оборотні фонди промисловості являють собою частину виробничих фондів, що цілком споживається в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносить свою вартість на створювану продукцію й у процесі виробництва змінює натуральну форму. Їхнім речовинним змістом є предмети праці. У процесі виробництва вони перетворюються в готову продукцію, складаючи її матеріальну основу або сприяючи її утриманню.

Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансуємих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безупинний кругообіг грошових фондів.

Таким чином, сукупність коштів промислових підприємств призначених для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, складають оборотні кошти.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії – грошову, виробничу і товарну.

Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Продуктивна стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не цілком, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і пов'язані з нею витрати, а так само перенесена вартість основних виробничих фондів. Продуктивна стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На товарній стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості виробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і робить разом з ними наступні цикли обороту.

Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т...… П...…Т1 – Д1 , де

Д - кошти, авансуємі суб'єктом, що господарює; Т - засоби виробництва; П - виробництво; Т1 - готова продукція; Д1 - кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток. Крапки (...) означають, що обіг коштів перерваний, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва.

Оборотні кошти знаходяться одночасно на всіх стадіях і у всіх формах виробництва, що забезпечує його безперервність і безперебійну роботу підприємства.

2.2

Класифікація оборотних коштів підприємства за різними ознаками та їх використання.

Оборотні кошти можна класифікувати по наступних ознаках:

I. По місцю і ролі в процесі відтворення розрізняють оборотні кошти в сфері виробництва і сфері обігу.

Розгляд складу і структури оборотних коштів дозволяє торкнутися такої важливої проблеми організації оборотних коштів, як раціональне розміщення їх між сферами виробництва і обігу.

Встановлення оптимального співвідношення оборотних коштів у виробництві і обігу має важливе значення для забезпечення коштами виконання виробничої програми, а також є одним з основних факторів ефективності використання оборотних коштів.