Позитивним можна вважати зростання показника доходності власного капіталу, проте таке зростання може бути викликане не так зростанням чистого доходу як зменшенням власного капіталу, що в цьому випадку оцінюється негативно.
Те ж саме можна сказати про доходність виробництва, тобто якщо врахувати прогнозний аналіз зменшення виробництва продукції з попереднього розділу, то таке збільшення показника не є нормальним з погляду зменшення знаменника в розрахунку, що в результаті за інших рівних умов і збільшує доходність виробництва.
Отже, аналіз показників рентабельності та визначення їх можливого прогнозного значення дає досить невтішні результати для ТОВ „ДЕВІЕ”, оскільки як і в результаті прогнозного аналізу виробництва продукції це може означати появу реального ризику ліквідації.
3. Аналіз витрат підприємства
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов¢язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 „Витрати”.
У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Це відповідає принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Аналіз витрат дозволяє не лише оптимізувати функціонування підприємства в умовах ринкової економіки, а й актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінно поліпшує управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції, а відтак при зменшенню обсягу витрат збільшуються доходи.
3.1. Аналіз собівартості за статтями калькуляції
Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляції.
Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляцію складають на продукцію основного і допоміжного виробництва щомісячно, за квартал, за рік, за цільовим призначенням.
Калькуляція здійснюється за галузевими методичними рекомендаціями з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції, які затверджуються міністерством економіки. Перелік статей калькуляції залежить від профілю виробництва чи підприємства, його спеціалізації, характеру виробленої продукції, різноманітності технологічних процесів, ступеня економічної однорідності витрат і визначається галузевими інструкціями.
В господарській практиці застосовують різні методи калькулювання, але передусім розрізняють калькулювання за повними і неповними витратами.
Калькулювання за повними витратами передбачає, що всі витрати пов¢язані з виробництвом і продажем продукції включаються в калькуляцію.
Практика калькуляції за неповними витратами передбачає, що в калькуляцію включаються не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частина непрямих витрат (адміністративних і витрат на збут) не включається в собівартість продукції, а в процесі визначення прибутку відраховуються безпосередньо із виручки.
Класичним методом калькулювання за неповними витратами є метод „direct-cost”, коли на собівартість окремих виробів відносяться лише прямі витрати , а непрямі витрати відносяться на витрати періоду.
Витрати за статтями калькуляції – це витрати за окремими видами виробів. Метою калькулювання продукції є одержання інформації щодо собівартості одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат, обліку матеріальних цінностей та складання Звіту про фінансові результати.
Групування витрат за статтями калькуляції використовується для розподілу витрат за видами, що дозволяє контролювати витрати з точки зору їх призначення.
Таблиця 4.1
Типова номенклатура статей калькуляції за повними витратами
| Статті калькуляції | Методика обчислення статтей калькуляції |
| 1. Сировина і матеріали | Містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикатів, які можна обчислити безпосередньо на одиницю продукції виходячи з норм їх витрат і цін з урахуванням ТЗВ (вони додаються) та відходів за ціною їх можливого продажу (вони віднімаються). |
| 2. Енергія технологічна | Включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, газ), яка безпосередньо використовується у технологічному процесі. Обчислюється за нормами витрат і тарифами на електроенергію |
| 3. Основна заробітна плата виробничих робітників | Включає оплату праці робітників безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі вузли. |
| 4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників | Оплата відпусток часу виконання державних обов¢язків, доплати за виконання додаткових функцій. Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати виробничих робітників |
| 5. Відрахування на соціальні потреби виробничих робітників | Обчислюється у відсотках від суми основної і додаткової заробітної плати |
| 6. Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання | Комплексні, тому що охоплюють витрати живої і уречевленої праці, а саме амортизацію машин і устаткування, витрати на паливо і електроенергію цих засобів праці, витрати на технологічний інструмент, витрати на поточний і капітальний ремонт, оплата праці з відрахуванням на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини. На ці витрати складається кошторис для кожного цеху на рік або квартал. На одиницю того чи іншого виду продукції ці витрати розподіляються пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників. |
| 7. Загальновиробничі або адміністративні витрати | Це витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробничого підрозділу. Сюди включаються витрати на заробітну плату з відрахуванням на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу; амортизація будівель і споруд загальновиробничого призначення, тощо. |
| 8. Загальногосподарські витрати | Такі ж самі як і загальновиробничі, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в ці витрати включаються витрати на відрядження, витрати на підготовку кадрів, страхування майна, банківське обслуговування, платежі за забруднення навколишнього середовища та обов¢язкові інші платежі. |
| 9. Витрати на підготовку і освоєння виробництва | Містить витрати на освоєння нових виробничих об¢єктів (пускові), витрати на підготовку та освоєння нової продукції, підготовчі роботи у видобувній промисловості. |
| 10. Позавиробничі витрати | Охоплює витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її реалізацію. Ті витрати, які є непрямими, розподіляються між виробами пропорційно виробничій собівартості. |
Згідно П(С)БО 16 до складу прямих витрат включаються перші 6 статтей калькуляції за повними витратами, інші 4 статті – це непрямі витрати.
Також розрізняють такі види калькуляцій:
1. Планові – складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу і використовують як вихідні дані при встановленні цін;
2. Кошторисні – стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін;
3. Нормативні – складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва і робочого часу;
4. Звітні – за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, необхідні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат;
Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють також цехову (перші 7 статей), виробничу (охоплює 9 статей), повну (всі 10 статей), технологічну (перші 6 статей включно) і галузеву калькуляції собівартості.
Аналіз собівартості виробленої продукції за калькуляційними статтями витрат є важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Оскільки ТОВ „ДЕВІЕ” відноситься до суб’єктів малого підприємництва, тому калькуляції як такої не складає. Собівартість продукції відображається не за статтями калькуляції, а за економічними елементами витрат виробництва, а тому аналіз структури і динаміки собівартості продукції за статтями калькуляції провести неможливо.
3.2. Аналіз економічних елементів витрат
Елемент витрат – це сукупність економічно-однорідних витрат. Щодо групування видів витрат за економічними елементами, то витрати операційної діяльності групуються за наступними економічними елементами:
1. Матеріальні витрати
2. Витрати на оплату праці
3. Відрахування на соціальні заходи
4. Амортизація
5. Інші операційні витрати
Групування витрат за елементами дозволяє отримати інформацію про величину витрат в залежності від їх економічного змісту.
Таблично інформація має наступний вигляд:
Таблиця 4.2
Групування витрат за елементами
| Елемент витрат | Групи витрат за елементами |
| Матеріальні витрати | Витрати сировини і матеріалів;Витрати купованих напівфабрикатів та комплектуючих;Витрати палива та електроенергії;Витрати тари і тарних матеріалів;Витрати будівельних матеріалів;Витрати запасних частин;Витрати матеріалів сільськогосподарського виробництва;Витрати товарів;Інші матеріальні витрати. |
| Витрати на оплату праці | Виплата за окладами і тарифами;Премії та заохочення;Компенсаційні виплати;Оплата відпусток;Оплата іншого невідпрацьованого часу;Інші витрати на оплату праці. |
| Відрахування на соціальні заходи | Відрахування на пенсійне забезпечення;Відрахування на соціальне забезпечення;Страхування на випадок безробіття;Відрахування на індивідуальне страхування. |
| Амортизація | Амортизація основних засобів;Амортизація інших необоротних матеріальних активів;Амортизація нематеріальних активів. |
| Інші операційні витрати | Вартість робіт, послуг сторонніх підприємств (зв’язок, розрахунково-касове обслуговування), сума податків, зборів, обов¢язкових платежів (крім податків на прибуток), втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінка активів, сума фінансових санкцій, а також інші операційні витрати, що не увійшли до складу попередніх елементів витрат. |
Отже, джерелом для аналізу інших операційних витрат на ТОВ ”ДЕВІЕ” є „Звіт про основні показники діяльності підприємства” Форма № 1-підприємництво (коротка) з 2002 по 2003 рік. Інформація наведена у таблиці 4.3.