Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань:
– з’ясувати сутність поняття економічної цінності як блага, прояснити його взаємозв’язок з категоріями вартості, граничної корисності, ціни через розмежування джерела, субстанції, форми, міри ціннісних відносин;
– дослідити теорію вартості і ціни в різних економічних школах з позицій розгортання логіки ціннісних відносин як рефлексії буття економічного простору-часу;
– розкрити умови і передумови ціннісного синтезу основних теоретичних напрямів в економічній науці;
– обґрунтувати методологічні підходи до дослідження форм модифікації економічної цінності;
– проаналізувати перетворені форми вартості і ціни; висвітлити сучасні проблеми модифікації форм економічної цінності;
– охарактеризувати ціннісні підвалини механізмів економічної рівноваги і сталого розвитку системи суспільного господарювання;
– простежити еволюцію інститутів ринкового ціноутворення;
– прояснити закономірності відтворення відносин вартості і ціни в плановому господарстві традиційного соціалізму; висвітлити ціннісні складові процесів економічної інверсії;
– відобразити логіку формування ціннісних відносин в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.
Об’єктом дослідження є генезис системи суспільного господарювання як процес історичного розвитку сукупності природно-технологічних, організаційно-економічних і соціально-економічних зв’язків і відносин у тріаді природа – людина – суспільство.
Предметом дослідження є процес формоутворення поняття і відносин економічної цінності (блага) як рефлексії буття економічного простору-часу.
Методи дослідження.Теоретичну і методологічну базу наукового дослідження становить системний підхід, що ґрунтується на ціннісному синтезі досягнень наукових шкіл трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій у руслі методології перетворених економічних форм.
Інформаційною базою дослідження є теоретичні здобутки вітчизняних та іноземних авторів із проблем вартості, граничної корисності і ціни, що представлені в матеріалах навчальних і енциклопедичних видань, наукових монографій, симпозіумів, науково-практичних конференцій, круглих столів і обговорень, періодичних соціально-економічних видань, бібліотечних архівів; державні законодавчі і нормативні документи; офіційна статистична звітність; інформаційні ресурси Інтернет.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що через послідовне відтворення логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни як розгортання поняття і відносин економічної цінності (блага) визначено передумови та започатковано підходи до розвитку методологічних засад релятивістської економічної науки як теорії перетворених економічних форм.
Найбільш важливі результати, вперше отримані здобувачем:
- виявлено, що методологічним підґрунтям релятивістської економічної науки є поняття економічної цінності як блага, єдиного в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни, що у згорнутому вигляді містить і адекватно відображає логікою перетворених економічних форм генезис та історичні долі системи суспільного господарювання як буття економічного простору-часу;
- обґрунтовано, що модифікованими (перетвореними) формами економічної цінності є інститути вартості, граничної корисності і ціни як суть образи, що актуалізують процеси і відносини взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації економічного вибору, обумовленого відносинами обміну;
- доведено, що основною перетвореною формою економічної цінності як блага є інститут ціни, здатний ефективно синтезувати, зберігати і транслювати соціально-економічну інформацію, забезпечуючи підпорядкування механізму сукупного суспільного відтворення законам економічної ефективності і соціальної справедливості;
- охарактеризовано інституційний зміст буття економічної цінності як блага у вузькому і широкому розумінні. Економічною цінністю у вузькому розумінні є інститут ціни як геном господарської системи, що відображає єдність відносин граничної корисності і вартості в умовах найпростішого економічного вибору (х економічного блага А = yекономічного блага В); економічна цінність у широкому розумінні є генетичною конституцією (генотипом) соціально-економічної системи – ціннісним механізмом, який забезпечує наступність її рівноважного функціонування і сталого розвитку;
- розкрито інституціональну природу відносин вартості і граничної корисності як перетворених економічних форм. Показано, що у вузькому розумінні відносини вартості (буття економічного часу) і граничної корисності (буття економічного простору) суть взаємне інобуття – відносини вартості, які у широкому розумінні розгортаються в інституційні підвалини системи суспільного господарювання (універсуму), забезпечуючи її рівноважне функціонування (інститут рівноважної ціни) і сталий розвиток (інститут ціни виробництва);
- здійснено ціннісний перегляд методологічної спадщини трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних концепцій у контексті логічного відображення ними перетворених економічних форм. Встановлено, що інституціональний науковий напрямок у широкому розумінні як логіка Серединного шляху, що відображає єдність відносин граничної корисності, вартості і ціни (економічної цінності), виступає класичним руслом течії економічної думки. Його засновником є А.Сміт, найвідомішими представниками – Д.Рікардо, Л.Вальрас, А.Маршалл, Дж.Кейнс, П.Сраффа, Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер, Ф.Найт, Дж.Гелбрейт, П.Друкер;
- визначено місце і роль концепції "стандартного товару" П.Сраффи в методології релятивістської економічної науки, що полягають в обґрунтуванні інституціонального взаємозв’язку моделей рівноважного функціонування і сталого розвитку господарської системи через синтез теорії трудової вартості і маржиналізму;
- встановлено, що в стані економічної інверсії міняються місцями інституційні засади рівноважного функціонування і сталого розвитку (моделі рівноважної ціни і ціни виробництва) господарської системи як універсаму, а отже і логіка пізнання та перетворення об'єкту.
- обґрунтовано загальнометодологічне значення теорії економічної цінності як серцевини філософії господарства, що здатна діяльно перетворювати підвалини суспільного буття через управління інститутами його економічної рівноваги і сталого розвитку.
Удосконалено:
визначення поняття економічної цінності через розмежування її джерела, субстанції, форми, що дозволило виявити передумови і можливості методологічного синтезу основних теоретичних підходів в економічній науці. Так, економічна цінність є економічним благом (умовою і результатом людської господарської діяльності), що має певну корисну форму і виступає в процесі суспільного обміну в троякій визначеності вартості, граничної корисності і ціни. Її джерелами є трудова господарська життєдіяльність суспільства (у єдності праці фізичної і духовної – творчості) і відносна рідкісність (просторово локалізована і різноякісна в кожний момент часу суспільна споживча вартість у формі благ, послуг, знань, інформації), субстанцією – буття економічного простору-часу, процес історичного розгортання якого логічно відображається у всьому різноманітті перетворених економічних форм граничної корисності, вартості і ціни, що виникають у процесі ціннісного економічного вибору суб’єктів, обумовленого відносинами суспільного обміну, на різних рівнях господарювання.
Дістали подальшого розвитку:
· конкретизація суті і змісту кризи сучасної економічної науки як методологічної, що обумовлена девальвацією теорії вартості та ідеологічною роз’єднаністю трьох її основних гілок;
· обґрунтування умов і передумов подолання методологічної кризи через синтез трудової теорії вартості, маржиналізму, інституціональних підходів на основі розгортання поняття економічної цінності;
· прояснення трансцендентної сутності поняття і відносин вартості і ціни (економічної цінності) як економічного блага в процесі розгортання останнього як генетичного коду системи господарювання (універсуму) через взаємоперетворення із суб’єктивного відчуття – крапки (кодон) в об’єктивні суспільні відносини (геном) і багатомірне буття господарювання (генотип);
· оцінка внеску теорії СОФЕ радянської економіко-математичної школи та наукової течії ліворікардіанського посткейнсіанства у методологію перетворених економічних форм. Зокрема, обґрунтування суті диференціальних витрат праці за умов надлишкового попиту представниками теорії СОФЕ і диференціальних рівноважних цін за умов надлишкової пропозиції в роботах П. Сраффи і Дж. Робінсон сформувало передумови для теоретичного синтезу в економічній науці та оптимізації процесів ціноутворення в практиці реального господарювання;
· уявлення про місце і роль в економічній науці теорії вартості і ціни – як загальнометодологічної, теорії загальної економічної рівноваги – як міждисциплінарної, інтегративної;
· з’ясування механізмів становлення і розвитку перехідних економічних процесів інверсійного типу як результату реалізації ціннісної біфуркації, що обумовлена взаємодією буття економічного простору-часу.
Практичне значення результатів дослідження полягає в обґрунтуванні методології релятивістської економічної науки. Розгортання цієї методології здатне діяльно перетворювати господарські підвалини громадського життя через виявлення умов загальної економічної рівноваги, сталого розвитку господарської системи і формування ефективних механізмів управління економічною процесуальністю на різних її рівнях, від нанорівня до глобального.