Усі документи планування можна поділити на дві групи: державні документи і документи, що складаються вчителем.
Державні документи планування:
- навчальний план, що зумовлює кількість годин, відведених на предмет "Фізична культура";
- навчальні програми (базова, регіональна).
Сьогодні вже зрозуміло, що не можуть навчатися за єдиною програмою школярі різних регіонів України і навіть різні райони однієї області. Корективи в базову та регіональну програми мають право вносити за рішенням своєї ради також окремі загальноосвітні школи. Крім урахування кліматичних умов, шкільна програма повинна відповідати соціальним і побутовим умовам її реалізації. При цьому виняткова увага надається народним іграм І танцям, національним видам спорту.
Головна вада сьогоднішньої базової програми в "й перевантаженості навчальним матеріалом, який значно перевищує бюджет часу, відведений для його засвоєння. Вона містить підготовчі та підвідні вправи, які повинні підбиратися самим учителем Вадою програми є І те, що вона не визначає, на якому рівні (уміння, навички чи уміння вищого порядку) повинні бути засвоєні передбачені нею фізичні вправи.
Навчальна програма освітнього закладу повинна мати чотири розділи: "Мета і навчальні, виховні й оздоровчі завдання фізичного виховання"; "Зміст навчального матеріалу"; "Діяльність учителя та учнів у навчальному процесі"; "Рівні особистого розвитку учнів — очікувані результати".
Перший розділ є визначальним. Мета має першорядне значення для визначення загальної стратегії, (Ідеології) процесу фізичного виховання. У діючій програмі мета І завдання формулюються формально і не забезпечують справжньої цілеспрямованості й ефективності навчально-виховного процесу . Ще Я. Коменський підкреслював, що основною хибою в педагогічній діяльності є невизначеність її мети. Успішне вирішення проблеми адекватного визначення мети навчання І виховання у фізичній культурі та пошук об'єктивних показників, за якими можна точно визначити ступінь реалізації поставлених завдань, є важливою умовою ефективного управління навчально-виховним процесом. Щоби стати конкретним керівництвом до дії, мета навчання повинна бути виражена не тільки в загальній формі, але й у вигляді конкретних вимог до рівня і характеру знань, умінь, здібностей та можливостей учнів, їх психічної діяльності на різних етапах навчання.
Другий розділ передбачає такий підбір і структурування навчального матеріалу, який забезпечить досягнення поставленої мети і розв'язання завдань та буде сприяти розвитку учнів.
Програма повинна чітко визначати рівень засвоєння навчального матеріалу (уміння, навички, уміння вищого порядку) залежно від його значення для майбутньої життєдіяльності
Третій розділ зовсім відсутній в діючих навчальних програмах. Тобто І вони не містять найсуттєвішого. Цей розділ програми повинен передбачати конкретні вміння учнів, які будуть формуватись у кожному класі, І загалом І сформують у випускників шкіл уміння самовдосконалюватися та звичку до систематичних занять фізичними вправами.
Проектуючи конкретні кроки на цьому шляху, варто відштовхуватися від загальновизнаного сьогодні положення, що навчальний процес — це єдність двох нерозривно зв'язаних між собою основних видів діяльності: навчаючої діяльності вчителя та усвідомленої активної навчальної діяльності учнів. При цьому сучасна дидактика розглядає учнів як головну фігуру навчального процесу, як його суб'єкта. Він творить навчальний процес разом з учителем.
Програмуючи процес фізичного виховання, варто також враховувати сучасну специфіку навчання, яка полягає в тому, що учень не тільки засвоює конкретні знання та фізичні вправи, але й, що головне, повинен оволодіти способами діяльності (оперування ними). Він засвоює прийоми одержання знань, формування навичок, розвитку фізичних якостей І їхнє застосування у практиці фізичного виховання та життєдіяльності За раціональної організації навчання обидва ці процеси рівномірно прогресують. За неправильної організації — нагромадження інформації випереджує ріст умінь оперувати нею. Щоби цього не трапилось, пам'ятаймо, що накопичення інформації поза діяльністю втрачає силу стимулів навчання.
Ці положення повинні бути відображені в навчальних програмах через визначення конкретних видів діяльності, які учень повинен засвоїти І виконувати відповідно до вимог творчого типу навчання та з погляду гармонійного розвитку особистості.
Четвертий розділ є визначальним з погляду реального виміру результатів навчання та виховання. Сьогодні теорія і практика фізичного виховання має у своєму розпорядженні об'єктивні методи визначення рівня фізичних якостей учнів, їхньої технічної підготовленості. Функції вчителя полягають лише в тому, щоби з відомих обрати найадекватніші змістові програми тести.
Водночас не можна не відзначити, що у практиці фізичного виховання не використовуються дані психодіагностики, дидактометрії та методи визначення рівня вихованості учнів, визначення інших результатів педагогічної діяльності.
Можна висловити впевненість, що наукова розробка і використання таких методик революціонізує шкільну практику фізичного виховання, підніме її на якісно новий рівень.
Навчальні програми постійно вдосконалюються, періодично змінюються. Найсуттєвішими причинами їх удосконалення є:
• значне поліпшення матеріальної бази, впровадження в навчальний процес досягнень науково-технічного прогресу І передового досвіду;
• піднесення освітнього цензу вчителя, рівня підготовленості учнів;
• постановка суспільством нових завдань щодо фізичного виховання, котрі потребують пошуку нових засобів І форм роботи.
Багаторічний передовий досвід показує, що для ефективного розв'язання завдань фізичного виховання, на уроках фізичної культури необхідно створити певну систему планування. Ця система представляє собою завершений, логічно пов'язаний ряд планів, кожен з яких має чітко визначені функції, а загалом вони дають змогу найдоцільніше побудувати процес фізичного виховання.
Оскільки реальний процес фізичного виховання будується у формі великих, середніх і малих циклів, то їхня тривалість переважно і становить масштаби планування, а саме: річний графік навчально-виховної роботи, робочий план на чверть, конспект на урок (декілька уроків).
Структура планування навчально-виховного процесу з фізичної культури у школі представлена на рис. 1.
Графік складається для кожної паралелі класів. Його функція — рівномірно, доцільно розподілити навчальний матеріал і систематизувати роботу на рік. Складання графіка починається з передбачення результатів, які належить здобути до кінця року, та з аналізу навчального матеріалу для визначення опорних (основних) вправ І розрахунку часу, необхідного для їх засвоєння (складання програм вивчення). Такі програми вивчення основних шкільних вправ радимо нагромаджувати вже у студентські роки, вивчаючи спортивно-педагогічні дисципліни.
Враховуючи календарі змагань і кліматичні умови, вчитель визначає порядок проходження навчального матеріалу. Якщо у школі працює декілька вчителів, бажано, щоби в усіх класах було обрано однаковий порядок вивчення розділів програми. Це дає змогу поліпшити експлуатацію матеріальної бази школи і планувати позаурочні форми занять (передусім змагання). Визначивши порядок проходження програми, вчитель обирає спосіб планування.
Відомо три способи планування розділів шкільної програми: паралельний, послідовний І змішаний. За паралельного проходження розділів матеріалу в уроки одночасно включають матеріал із різних розділів (див. Комплексні уроки). Послідовне проходження розділів практикується у старших класах і передбачає почергове вивчення вправ легкої атлетики, спортивних ігор, гімнастики тощо (див. Предметні уроки). Змішане планування проходження навчального матеріалу передбачає комбінацію першого і другого способів, тобто деякі розділи вивчаються паралельно, інші — окремо. За будь-якого способу планування матеріал Із лижної підготовки і плавання завжди вивчається концентровано.
Кожен із названих способів має свої переваги і вади. Питання про те, якому з них надати перевагу, розв'язуйте, враховуючи вік учнів, їхню підготовленість, етап навчання, кліматичні умови, матеріальну базу. Проте пам'ятайте: паралельне проходження матеріалу прогресивніше. Воно дає змогу ефективно здійснювати навчання, створюючи умови для тривалого використання засобів, сприяючи формуванню стійких навичок. За законами нервової діяльності, утворені тимчасові зв'язки інтенсивно згасають у перші години І дні після вивчення нового. Багаторазове, сконцентроване в часі повторення вправи вповільнює процес згасання утворених рефлекторних зв'язків Водночас засвоєне значно повільніше забувається Це дозволяє поступово збільшувати Інтервали між заняттями без шкоди для міцності та якості засвоєних знань, умінь І навичок І лише після засвоєння вправи на рівні навички можна повторити й спочатку через урок, згодом через декілька уроків І, нарешті, перейти до епізодичного повторення вивченої та закріпленої вправи протягом навчального року І періоду навчання у школі
Аналогічним чином, Із певними застереженнями, необхідно діяти під час розвитку фізичних якостей
Крім цього, таке планування врізноманітнює уроки, робить їх цікавими, але потребує ретельної підготовки та відповідної матеріальної бази
Графік навчальпо-виховної роботи належить до перспективного планування.
У графу "Зміст навчального матеріалу" (див відповідний рисунок) учитель вносить вправи з програми Ігри І контрольні тести для визначення рівня розвитку фізичних якостей Запис вправ бажано подавати одним рядком.