Вивчення процесів сукупного попиту і сукупної пропозиції як чинників, що впливають на економічну рівновагу, є найважливішою задачею для економістів будь-якої країни.

Дані категорії є одними з найважливіших в макроекономіці, вони освітлюються практично в будь-якому підручнику, присвяченому макроекономічному аналізу, як вітчизняних, так і зарубіжних економістів.

Моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції, на відміну від моделі попиту і пропозиції для одного товару, дозволяють відповісти на багато принципових питань: Чому взагалі збільшуються або зменшуються ціни? Чому загальний рівень цін залишається відносно постійним в одні періоди і різко підвищується в інші? Що визначає всю рівноважну кількість певних товарів на внутрішньому ринку, тобто реальний об'єм національного виробництва? Чому реальний об'єм національного виробництва зменшується в певні періоди в порівнянні з попереднім рівнем, а в інші швидко збільшується?

Для такої відповіді потрібно об'єднати – або агрегувати – всі окремі ринки країни в єдиний загальний ринок. Точніше, потрібно об'єднати тисячі окремих цін – на персональні комп'ютери, золото, металопрокат, зерно, нафту, алмази і т.д. - в єдину сукупну ціну, або рівень цін. Те ж потрібне зробити і для виробництва, зібравши воєдино рівноважну кількість окремих товарів і впровадивши в розгляд поняття реального об'єму національного виробництва.

Подібні агреговані показники і є об'єктом дослідження даної роботи.

Основна мета даної курсової роботи полягає у більш глибокому вивченні таких понять як сукупний попит та сукупна пропозиція.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

1. Сукупний попит і його структура

1.1 Економічна сутність поняття попит

Помічено, що кількість благ, яка покупці запрошують у продавців для придбання (назвемо його величина попиту), прямо залежить від рівня ціни, по якому така покупка можлива. Величина попиту — це кількість товару конкретного вигляду (в натуральному вимірюванні), яку покупці готові придбати протягом того або іншого періоду часу (місяця, року) при певному рівні ціни цього товару.

Залежність величини покупок на товарному ринку від рівнів цін економісти назвали попитом. Попит - залежність величини попиту на товарному ринку від цін, що склалася в певний період часу, по яких товари можуть бути запропонований до продажу. Попит характеризує стан ринку, а точніше одну з його найважливіших складових — економічну логіку поведінки покупців. Реально ця логіка виявляється в тому, якою виявляється величина попиту (кількість покупок) при тому або іншому рівні ціни.

Вивчаючи, як покупці реагують на зміни цін товарів, економісти сформулювали закон попиту. Суть закону попиту полягає в тому, що підвищення цін звичайно веде до зменшення величини попиту, а зниження цін — до її збільшення (за інших рівних умов).

Прояв закону попиту пов'язаний з рядом важливих обставин. Переважну більшість благ люди купують, оцінюючи співвідношення „ціна – корисність” по кожному конкретному благу. Якщо потреба людини в цьому благу задоволена не повністю, то зниження ціни веде до зростання оцінки відносної бажаності блага. А значить, веде до зростання попиту на нього. Ця закономірність зміни бажаності товару (блага) веде до того, що хоча зниження ціни дозволяє покупцю придбати більшу кількість товару, але бажаність кожної додаткової одиниці стає все менше і менше через поступове насичення потреби покупців в цих товарах.

Які ще чинники, окрім корисності товару і його ціни, впливають на формування попиту? Таких чинників п'ять:

1. доходи покупців;

2. ціни на доповнюючі або замінюючі товари;

3. очікування щодо динаміки цін в майбутньому;

4. чисельність і вік покупців;

5. звички, смаки, традиції і переваги покупців.

Крім того, на попит можуть впливати і деякі інші чинники (сезонність, урядова політика, рівномірність розподілу доходів, реклама і ін.). Тепер перейдемо безпосередньо до поняття сукупного попиту.

1.2 Поняття сукупного попиту в макроекономіці

Можна сказати, що сукупний попит (AD) - сума всіх індивідуальних попитів на кінцеві товари і послуги, пропоновані на товарному ринку. З цього витікає також наступне: сукупний попит - модель, що представляє різні об'єми товарів і послуг (тобто реальний об'єм виробництва), які споживачі можуть і готові придбати при будь-якому рівні цін.

Покупцями на ринку благ є чотири макроекономічні суб'єкти: домогосподарства, фірми, держава і закордон. Отже, необхідно визначити об'єм попиту кожного з них.

Попит домашніх господарств домінує на ринку благ. На нього доводиться об'єм більше половини кінцевого сукупного попиту. Виокремлюють наступні чинники, що визначають попит домогосподарств на ринку благ:

1. дохід від участі у виробництві

2. податки і трансфертні платежі

3. розмір майна

4. дохід з майна

5. ступінь диференціації населення по рівню доходів і розміру майна

6. чисельність населення.

Два перші чинники об'єднуються в поняття „наявний дохід”. Два останніх в короткому періоді є екзогенними параметрами. Залежно від того, який чинник вважати найзначнішим, можна побудувати різні види функції попиту домашніх господарств на ринку благ, яка називається «функцією споживання».

Дж.М. Кейнс вивів чотири правила сукупного споживання:

1) Він виходив з так званої гіпотези абсолютного доходу, у відповідність з якою споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини їх поточного доходу.

2) Величина граничної схильності до споживання (Су = DС/Dу) показує, на скільки збільшиться споживання при збільшенні поточного доходу на одиницю і знаходиться в межах від 0 до 1, тобто 0<Cу<1.

3) У міру зростання наявного доходу, знижується середня норма споживання (частка споживання в доході - С/у ) ( рис. 1 ).

Звідси витікає, що розширення виробництва потенційно містить в собі можливість виникнення перевиробництва, оскільки зменшення середньої норми споживання означає, що все менша частина проведеної продукції споживається домогосподарствами.

Рис. 1. Графік середньої норми споживання як функції від доходу

4) Із зростанням доходу гранична схильність до споживання падає.

Таким чином, характер залежності споживання від величини поточного доходу Кейнс виводить з «основного психологічного закону», який він формулює так: «люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій же мірі, в якій росте дохід». І ця функція має вигляд:

З = C0 + Суу; C0 > 0; 0 < Су < 1 (1)

де С0 - величина автономного (незалежного від поточного доходу) споживання (при у = 0 автономне споживання здійснюється за рахунок скорочення майна), яке залежить від зміни процентної ставки і від інфляційних очікувань (чисельні значення С0 і у, як правило, однопорядкові величини); Су - гранична схильність до споживання.

Для спрощення запису у формулі (1) і подальших формулах замість уv (наявний дохід) використовується у (весь дохід ) на тій підставі, що при заданій ставці прибуткового податку (Ту) існує пропорційність між цими величинами: уv =(1- Ту)у.

Практична перевірка функції (1) показала, що вона добре апроксимує статистичні дані про доходи і споживання домашніх господарств в короткому (2-4 роки) періоді. Так, в Україні залежність між споживанням і доходом в період між 1985 і 1990 рр. виражалася формулою ( в млн. грн.)

З = 80.35 + 0.62у.

В той же час розрахунки, що проводилися за більш тривалі проміжки часу, не показують зниження середньої норми споживання. У разі довгострокового планування функція споживання повинна мати вигляд З = Суу, не відповідний «основному психологічному закону».

На думку прихильників абсолютного доходу, функція споживання з постійною середньою формулою незастосовна, що виникає з того, що «дійсна функція» споживання типу (1) з часом зсовується вгору (рис. 2). Крапки M, N, L відносяться до різних функцій споживання, а промінь OL, відповідний виразу З = Суу,не є графіком функції споживання.

Рис. 2. Тимчасові зсуви графіка функції споживання.

Інше пояснення даного феномена дається на основі гіпотези відносного доходу Дж. Дьюзенбері (1949), відповідно до якого споживання окремого домашнього господарства ( Сi ) визначається покупками його найближчих сусідів, тобто не його абсолютним доходом ( уi ), а відношенням його доходу до середнього доходу (`у ) того соціального шару, до якого належить даний суб'єкт. Формально це виглядає так:

Макроекономічна рівновага в моделі сукупний попит сукупна пропозиція (стр. 1 из 4)

1. Сукупний попит і його структура

1.1 Економічна сутність поняття попит

1.2 Поняття сукупного попиту в макроекономіці