ТЕМА 4. ВИТРАТИ І ЦІНИ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ (НАДАННЯ ПОСЛУГ)
4.1 Поняття собівартості продукції (послуг)
Собівартість - це виражені в грошовій формі витрати підприємства з виробництва і реалізації продукції.
У собівартість входять витратиживої і минулій праці.
Собівартість показує наскільки ефективно використовуються засоби і предмети праці і сама праця.
ефективність організаційних і господарських заходів.
Існує 2 засоби розрахунку собівартості:
1. упорядкування кошторису витрат - дозволяє визначити собівартість всього обсягу валові або товарні продукції. Це необхідно для бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності, ув'язування планів виробництва і збуту продукції з планами постачання і фінансування. Не можна визначити конкретні причини зміни витрат, розрахувати витрати на один виріб.
У зміну витрат включаються такі елементи:
1.1 сировина й основні матеріали (за відрахуванням поворотних відходів);
1.2 допоміжні матеріали і напівфабрикати;
1.3 паливо;
1.4 енергія;
1.5 заробітна плата промислово-виробничого персоналу;
1.6 відрахування на соціальне страхування - 37,5% від пункту 5;
1.7 амортизаційні відрахування;
1.8 інші витрати.
2. Калькуляція собівартості одиниці продукці- це необхідно для встановлення ціни, аналізу прибутковості й ефективності виробництва, виявлення конкретних причин зміни витрат.
Калькуляція собівартості являє собою документ, що відбиває такі елементи витрат:
2.1 сировина і матеріали;
2.2 напівфабрикати;
2.3 поворотні відходи (відраховуються із собівартості);
2.4 паливо й енергія на технологічні цілі;
2.5 основна заробітна плата виробничих робітників;
2.6 додаткова заробітна плата виробничих робітників;
2.7 відрахування на соціальне страхування (37,5% від п.п.5 і 6);
2.8 витрати на підготування й освоєння виробництва;
2.9 відшкодування зносу інструментів і пристосувань (МБЦ);
2.10 витрати на утримання й експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація);
2.11 витрати цеху;
2.12 згальнозаводські витрати;
2.13 утрати від шлюбу;
2.14 інші виробничі витрати;
2.15 позавиробничі витрати (транспортування, збереження продукції і т.д.).
Калькуляція складається на одиницю виробництва в натуральному вираженні. Калькуляційна одиниця повинна відповідати вимірювачам у плані виробництва і технічних умов підприємства.
Під структурою собівартості розуміється питома вага вхідних статей і витрат.
Структура собівартості залежить від :
1. виду виробництва;
2. технічного оснащення виробництва;
3. автоматизації виробництва.
Структура собівартості, розмір собівартості залежить від обсягу виробництва.
4.2 Види собівартості і шляхи її зниження
1. Технологічна ( пункти 1-10)
сума витрат пов'язана з виконанням технологічних
операцій
2. Цехова ( пункти 1-11)
додатково включає непродуктивні витрати цеху
3. Заводська ( пункти 1-14)
додатково включає непрямі витрати підприємства
4. Повна або комерційна (пункти 1-15)
включає усі витрати по виробництву і збуту продукції
Для розрахунку доданої вартості потрібно відняти з повної собівартості пункти з 1 по 4, тобто прямі матеріальні витрати.
Розрізняють собівартість планову і фактичну.
Планова собівартість розраховується по прогресивних нормах витрат ресурсів використання устаткування і праці.
Фактична собівартість вище або нижче планової по причинах, що залежить або не залежить від підприємств.
У практику планування собівартості використовуються такі методи:
1. балансовий; аналітичний (при цьому визначаються причини і резерви зниження собівартості і методи впливу на них);
2. економіко-математичне моделювання ( дозволяє зробити оптимізацію цільової функції витрат і визначити умови виробництва, при яких собівартість витрат найменша).
3. По характеру витрат що включаються в собівартість вони підрозділяються на такі групи: прямі (статті 1-7 калькуляції собівартості); непрямі.
Прямі - безпосередньо і цілком включаються в собівартість продукції.
Непрямі - пов'язані з роботою цеху або підприємства і не можуть бути включені в собівартість продукції цілком.
Їх розподіляють між що випускаються видами продукції побічно по якийсь пропорції.
1. Витрати діляться на: умовно-перемінні витрати; умовно-постійні витрати.
Умовно-перемінні витрати знаходяться в прямої залежності від обсягу виробництва. Це попит, матеріали, праця робочих, паливо й енергія на технологічні цілі, соціальні відрахування.
Умовно-постійні витрати незначно змінюються при зміні обсягу виробництва.
На машинобудівних підприємствах для розподілу непрямих витрат використовується метод машино-годин:
по кожному виробу розраховується кількість машинних годин необхідних для його виробництва, ділиться на загальний час роботи устаткування і знаходиться коефіцієнт. Пропорційно коефіцієнтам машинних часів розподіляються непрямі витрати.
Резерви зниження собівартості продукції - це об'єктивно існуючі, але не використовувані можливості здешевлення виробництва.
Три види резервів:
1. підвищення технологічного рівня виробництва;
2. поліпшення організації і керування виробництва;
3. поліпшення комерційної діяльності підприємства.
4.3 Маркетинг і ціноутворення
Маркетинг - являє собою спрямованість планування і керування розробкою виробництвом і збутом продукції, щоб що досягається розмаїтість товарів, забезпечувало найбільше задоволення потреб окремих споживачів і товариства в цілому.
Керування на основі маркетингу містить у собі таке :
1. Урахування потреб, стани і динаміки попиту, конкуренції і прийняття господарських рішень.
2. Створення умов для максимального пристосування виробництва до структури попиту в майбутньому.
3. Вплив на ринок і споживача за допомогою реклами й інших засобів.
Маркетинг - це процес безупинного узгодження можливостей підприємства і потреб ринку, котре підприємство може задовольняти, одержуючи достатній прибуток для успішної діяльності і розвитки.
Процеси маркетингу відбуваються у визначеному зовнішньому середовищі, що характеризується такими чинниками:
1. політичні,
2. соціально-економічні (визначає життєвий рівень населення, характер зайнятості і т.д.),
3. демографічні, правові, науково-технічні,
4. інфраструктурні (пов'язані з обслуговуванням бізнесу: чинники комунікації, страхові компанії і т.д.),
5. географічні і кліматичні.
З урахуванням перерахованих чинників підприємство впливає на споживача керуючи комплексом маркетингу :
1. основними якостями товару;
2. ціною; умовами і зручністю продажу;
3. сервісом і післяпродажним обслуговуванням.
Сегментація ринку являє собою поділ споживачів на групи, що характеризуються однотипною реакцією на захід комплексу маркетингу.
У задачі підприємства входить максимальне зосередження на окремому сегменті, замість того щоб розпорошувати зусилля по всьому ринку.
Сегмент ринку повинний мати такі властивості:
1. бути достатньо ємним;
2. подавати можливості для розвитку підприємства;
3. бути недоступним для конкурентів;
4. характеризується потребами, що підприємство може
задовольнити.
Для споживача найбільше важливим є ринкове оточення продукту, що містить у собі :
1. дизайн
2. післяпродажне обслуговування зручність і надійність покупки торгову марку продукту
3. ціна
Період від появи товару на ринку до моменту відходу з ринку і заміною більш зробленим товаром називається життєвим цикломтовару.
Життєвий цикл товару ілюструється в координатах обсяг продажів - час.
V
4
3 5
2
1 T
1 стадія: життєвого циклу: упровадження на ринок
характерні великі витрати на освоєння виробництва і рекламу, високий ризик.
2 стадія: інтенсивний ріст попиту
характерна поява нових споживачів, прояв інтересу до товару підприємства потребуває в інвестиціях для розширення обсягу виробництва.
3 стадія: уповільнення росту попиту або зрілість товару
характерно поява конкурентів, збільшення витрат на рекламу.
4 стадія: насичення
характерно такий стан - обсяг збуту досяг максимуму і залишається на тому ж рівні; необхідні витрати на удосконалювання товарів, що дозволяють продовжити цю стадію.
5 стадія: різке зниження попиту
Характерно такий стан - підприємству необхідно ліквідувати виробництво даної продукції і зайнятися освоєнням нової.
Життєвий цикл підприємства.
VT
Визначений набір продукції що випускається підприємством життєвого циклу , що знаходиться на різних стадіях , називаного товарним портфелем.
У задачі маркетингу входить скоординувати окремі товари по стадіях життєвого циклу, тобто збалансувати товари на ранній стадії життєвого циклу, найбільше ризиковане з погляду прибули і товари на пізніх стадіях вже приносять прибуток.