Визначення економічної ефективності технологічного процесу (стр. 2 из 2)
Розрахунок технологічної собівартості за вартістю верстато-години (або верстато-хвилини) зводиться до визначення за нормативними таблицями по кожному з елементів собівартості, що припадає на одну годину (хвилину) роботи верстата, підсумовування цих затрат у відповідності до прийнятої для даного розрахунку структурою технологічної собівартості і помноженню одержаної суми на трудомісткість виконання даної операції, тобто:
Ст = Св-год× Тш-к,
де Св-гд – вартість 1 верстато-години (хвилини), визначеної за нормативами як сума вартостей окремих елементів;
Тш-к – штучно-калькуляційний (для масового виробництва штучний) час порівняної операції в годинах чи хвилинах (відповідно Св-год чи Св-хв.).
Спосіб визначення технологічної собівартості за нормативами, як і другий метод, базується на середніх даних, може іноді дати похибку розрахунку, яка досягає 15–20% у порівнянні з результатами елементарного розрахунку за точними формулами. Проте для більшості випадків точність такого розрахунку є достатньою, тому він може бути рекомендований для широкого практичного застосування.
Таблиця 1. Приблизні нормативи затрат у копійках, віднесені до 1 години роботи верстата при серійному виробництві
| Тип верстата та його характеристика | Сз | Сз.н. | Сг | С | С різ | Св | Са | Ср | Сп | Спл | Сцв | С верст.-год. |
| Токарно-гвинторізний 1К62 (найбільший діаметр – 400 мм)Токарний в ЧПК 16К20Ф3(найбільший діаметр – 400 мм)Алмазно-розточувальний двошпиндельний 2706Горизонтально-протягувальний 7505Круглошліфувальний 312М(найбільший діаметр – 200 мм) | 92,735,3119,593,8103,0 | –14,5––– | 7,13,81,05,32,6 | 1,21,71,22,31,3 | 11,226,518,528,98,8 | 5,0–3,73,03,9 | 3,919,313,05,16,5 | 9,321,28,57,65,1 | 4,15,80,31,25,4 | 5,25,02,43,43,1 | 19,810,529,920,123,1 | 159,5143,6200,0170,7167,8 |
3. Оцінка економічної ефективності варіанта за затратами
Оцінка економічної ефективності варіантів за технологічною собівартістю та продуктивністю обробки у більшості випадків буває достатньо об’єктивною, особливо, коли затрати на технологічне оснащення і спеціальне обладнання цих варіантів розрізняються несуттєво.
Коли один із співставлюваних варіантів передбачає придбання дорогокоштуваного спеціального обладнання або спеціального оснащення, порівняння економічності варіантів тільки за технологічною собівартістю та трудомісткістю обробки може виявитись недостатньою. Високопродуктивне оснащення і спеціальне обладнання у більшості випадків забезпечують менші затрати на обробку заготовки, тому порівняння за собівартістю та трудомісткістю може виявитись на користь варіанта з більшими капітальними вкладеннями. Тоді доцільність додаткових затрат на оснащення технологічного процесу можна визначити за допомогою коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень:
Е = (С1 – С2)/(К2 – К1),
де С1, С2 – собівартість річного випуску заготовок за першим і другим варіантами, грн./рік;
К1 і К2 – капітальні витрати, пов’язані зі здійсненням першого і другого варіантів технологічного процесу, грн.
Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень Е виражає річну економію на собівартості заготовок, пов’язану із застосуванням нового обладнання і оснащення, на 1 грн. капітальних вкладень.
Для визначення економічної доцільності введення нової техніки в різних галузях промисловості встановлений нормативний коефіцієнт економічної ефективності Ен, який визначає мінімальну величину річної економії на собівартості продукції на 1 грн. додаткових капітальних затрат, достатню для раціонального використання капітальних коштів в умовах даної галузі виробництва в даний час. Для машинобудівної промисловості Ен = 0,2 грн. в рік на 1 грн. капітальних вкладень.
Економічна доцільність додаткових капітальних вкладень може бути визначена шляхом порівняння розрахункового Е і нормативного Ен коефіцієнтів економічної ефективності згідно з нерівністю:
Е = (С1 – С2)/(К2 – К1) ³ Ен. (5)
При порівнянні економічності різних варіантів знову спроектованих технологічних процесів, що потребують значних капітальних вкладень, доцільно підрахувати так звані приведені затрати:
Зпр = Сзагq + ЕнК,
де Зпр – приведені затрати на отримання річного випуску заготовок, грн.;
Cзаг – собівартість виготовлення однієї заготовки, грн./шт.;
q – річний випуск заготовок, шт.;
К – капітальні вкладення на здійснення даного варіанта технологічного процесу, грн.
З формули (5) випливає, що приведені затрати складаються з собівартості річного випуску (Сзагq = С) нормативної річної економії, яка повинна бути одержана в даній галузі промисловості при раціональному використанні капітальних вкладень (ЕнК).
Таким чином, приведені затрати дозволять встановити економічну доцільність обертання капітальних коштів від інших об’єктів даної галузі промисловості та використання їх для здійснення технологічного процесу, що проектується.
Приведені затрати Зпр визначаються для кожного і-го варіанта, що порівнюється. Кращим визначається варіант з мінімальними приведеними затратами Зпр.і.
Річний економічний ефект від впровадження вказаного кращого варіанта у порівнянні з будь-яким іншим визначається різницею приведених затрат цих варіантів:
собівартість технологічний затрата кошти
Еріч = Зпр.і. – Зпр.min;
– строк окупності в роках.Література
1. Балакшин Б.С. Основы технологии машиностроения. – М., 1969. – 559 с.
2. Маталин А.А. Технология машиностроения. – Л. – М. 1985. – 496 с.
3. Руденко П.А. Теоретические основы технологии машиностроения: Конспект лекций. – Чернигов, 1986. – 258 с.
4. Справочник технолога-машиностроителя /Под. ред. А.Г. Косиловой, Р.К Мищерякова. – М., 1986, Т 2, 496 с.
5. Экономическая эффективность новой техники и технологии в машиностроении / К.М. Великанов, Э.Г. Васильева и др.; Под общ. ред. К.М. Великанова. – Л: Машиностроение, 1981.