Смекни!
smekni.com

Напрямки розвитку малого бізнесу в Миколаївській області (стр. 17 из 24)

Особливо привабливим позитивом участі України в СОТ для малих підприємців має бути здешевлення кредитних довгострокових ресурсів та поліпшення якості фінансових послуг. Прихід на український ринок філій іноземних банків (що передбачається після завершення адаптаційного періоду) сприятиме зростанню конкуренції на фінансовому ринку, а відтак і зниженню вартості кредитних ресурсів. Одну із основних проблем малого бізнесу – обмежений доступ до фінансових ресурсів — буде значною мірою вирішено. Конкуренція у фінансовому секторі сприятиме розширенню спектра послуг та поліпшенню їх якості, активізації інвестиційної діяльності підприємств.

Як свідчить досвід членів СОТ, вступ до цієї організації забезпечує також ряд довгострокових позитивів для розвитку малого бізнесу, зокрема через активнішу підтримку державою підприємництва. Традиційно в Україні підтримувалися великі промислові підприємства через надання їм прямих субсидій чи звільнення від сплати податків. Галузеві субсидії, які були основним інструментом державної допомоги виробнику, надавалися обмеженому колу підприємств, що створювало нерівні умови господарювання. Так, за даними дослідження, від 14,4% до 24,9% (залежно від галузі) малих підприємців стверджують, що найбільшу конкуренцію підприємства відчувають саме з боку компаній, які користуються пільгами та захистом уряду. Після набуття членства в СОТ Україні необхідно реформувати систему державної підтримки виробників відповідно до угод Світової організації торгівлі. Угоди СОТ обмежують використання галузевих субсидій як таких, що найбільше спотворюють конкуренцію. Натомість, дозволеними є програми державної допомоги виробникам у рамках можливостей бюджету держави, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності економіки в цілому. Це, перш за все, програми розвитку ринкової інфраструктури, науково-дослідної діяльності, маркетингових досліджень, охорони навколишнього середовища та підтримки малого бізнесу. Позитивний досвід використання горизонтальних програм спонукав уряди країн — членів СОТ виробити нові підходи до політики державної допомоги. Об’єктивно найбільше переваг у цьому контексті отримує саме малий бізнес, оскільки вирівнювання правил ринкової гри для всіх суб’єктів підприємництва створить кращі умови для його розвитку.

Очікувані позитиви приєднання України до угод СОТ для малого бізнесу є достатньо вагомими і створюють нові резерви для підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг. Тому набуття Україною членства в СОТ у поєднанні з внутрішніми реформами регуляторної та фіскальної системи — важливе завдання уряду, спрямоване на підвищення потенціалу розвитку підприємництва.

У контексті лібералізації зовнішньоторговельного режиму після вступу України до СОТ виокремлюють, як правило, такі потенційні загрози для вітчизняного виробника, зокрема для суб’єктів малого бізнесу:

1) зростання імпорту іноземних товарів;

2) скорочення програм державної допомоги виробникам;

3) встановлення жорстких норм щодо якості продукції.

Традиційні аргументи противників вступу України до СОТ зводяться до твердження, що лібералізація зовнішньоторговельного режиму неодмінно призведе до витіснення внутрішнього виробника з українського ринку іноземними постачальниками. Однак, за результатами опитування, проведеного серед власників та керівників малих підприємств легкої промисловості, було встановлено, що 68% підприємств вважають своїми найбільшими конкурентами вітчизняних виробників, а ще 12% респондентів взагалі не відчувають конкуренції. Для підприємств інших напрямів виробництва ці показники є навіть вищими: 87,5% малих підприємств м’ясної промисловості, 89,7% молочної промисловості, 90,7% виробників меблів та 84% переробників овочів та фруктів конкурують виключно із вітчизняними виробниками. У цій ситуації побоювання щодо різкого загострення конкуренції через прихід іноземних виробників видаються перебільшеними.

Ще однією гострою проблемою для українського бізнесу є значні обсяги нелегального імпорту, що потрапляє на територію України без сплати будь-яких офіційних мит та зборів. Фактично вже сьогодні багато підприємств працюють в умовах відкритих зовнішніх ринків, на рівних конкуруючи з іноземними постачальниками. Зниження ставок ввізного мита на товари та послуги після вступу України до СОТ сприятиме детінізації нелегального імпорту, а тому тарифні та нетарифні методи захисту вітчизняного ринку стануть більш дієвими. Держава отримає додаткові механізми регулювання імпортних потоків для захисту вітчизняного виробника, у тому числі малого бізнесу.

Характерною особливістю малого бізнесу є те, що більшість суб’єктів працює у сфері послуг, насамперед у сфері торгівлі та побутових послуг. Надання якісних послуг вимагає встановлення між постачальником і покупцем особистих довгострокових взаємовигідних контактів. Постачальники послуг, що надаються малим бізнесом, повинні бути безпосередньо наближені до споживача. Тому в більшості випадків найбільш якісні послуги мешканцям певної громади можуть надавати місцеві підприємці, яким навряд чи загрожує жорстка конкуренція навіть з боку бізнесу інших регіонів країни. Крім того, надання ряду професійних послуг (лікарських чи юридичних) буде обмежене для іноземців протягом кількох років перехідного періоду після вступу України до СОТ.

Реформування системи державної підтримки відповідно до вимог угод СОТ, як уже зазначалося, сприятиме вирівнюванню правил гри для малого та великого бізнесу. Малі підприємства ніколи не отримували фінансового сприяння від держави через надання прямих чи непрямих субсидій. Єдиною перевагою малого бізнесу було використання спрощеної системи обліку, звітності та оподаткування. В рамках СОТ не встановлено жодних обмежень щодо податкових преференцій малому бізнесу, а тому цей інструмент державної політики може бути без будь-яких обмежень збережений і надалі.

Як застереження проти швидкого приєднання України до СОТ часто використовується аргументація про те, що підприємствам буде заборонено виробляти продукцію, яка не відповідає міжнародним стандартам якості, а тому їх ринкову нішу займуть іноземні постачальники більш якісних товарів. Ці побоювання — результат низької поінформованості бізнесу щодо правил та сфери регулювання СОТ. Якість продукції, що реалізується на ринках країн — членів СОТ, не регламентується угодами Світової організації торгівлі. Кожна держава може встановлювати власні стандарти та здійснювати моніторинг їх дотримання. Ці стандарти можуть бути більш ліберальними, ніж міжнародні стандарти якості ISO.

Основним стимулом для впровадження малими підприємствами систем управління якістю є не формальні вимоги і стандарти СОТ, а конкуренція на внутрішньому та зовнішніх ринках і, як наслідок, необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції власного виробництва. Саме підвищення якості власної продукції є основним резервом для розвитку малого бізнесу. Однак на сьогодні цей резерв використано меншістю підприємств. Результати дослідження Проекту БІЗПРОсвідчать, що лише від 1,9% до 6,5% (залежно від галузі) малих підприємств мають міжнародну систему управління якістю згідно із стандартами серії ISO. Лише близько 15% підприємств-респондентів зазначили, що основною причиною відсутності системи є висока вартість її впровадження. Однак справжніми причинами зволікання із впровадженням систем управління якістю часто є відсутність бачення стратегії розвитку власного бізнесу. Переважна більшість власників та менеджерів малого бізнесу зазначила, що продукція їх підприємств успішно реалізується на внутрішньому ринку, а на міжнародних ринках підприємство не працює, або ж вони не впевнені, що міжнародна система управління якістю буде вигідною для підприємства.

Першочерговим завданням уряду у сфері розвитку малого бізнесу неодмінно має стати сприяння у запровадженні малими підприємствами систем управління якістю, що є необхідною передумовою як для підвищення, так і для підтвердження конкурентоспроможності продукції. Інституційне та фінансове сприяння з боку держави в утвердженні міжнародних стандартів ведення бізнесу дозволене правилами СОТ і дуже широко використовується розвинутими країнами.

Більшість урядів та підприємців країн, що вступали до СОТ, розглядала членство у Світовій організації торгівлі як потужний стимул до реформування торговельного режиму, формування прозорої та передбачуваної регуляторної політики. Баланс переваг та загроз від поглиблення міжнародної співпраці через членство в СОТ свідчить про значний потенціал розвитку бізнесу в умовах лібералізації торговельного режиму. Загрози, які часто пов’язують із вступом країн до СОТ, є викликані глобалізації й існують незалежно від того, чи є країна членом Світової організації торгівлі. Загострення конкуренції через розширення міжнародної торгівлі — це об’єктивний процес, якого не уникнути. Основним завданням держави у цьому зв’язку має бути створення передумов для того, щоб вітчизняні підприємства якнайкраще могли використати можливості власного розвитку, у тому числі через вихід на зовнішні ринки. І саме малий бізнес найбільшою мірою заінтересований у тому, щоб внутрішні умови господарювання відповідали міжнародним правилам ведення бізнесу, в тому числі тим, що закріплені в угодах СОТ. Слід зазначити, що членство в СОТ створює можливості розвитку і не є гарантією того, що ці можливості будуть реалізовані. Саме підприємці за сприяння держави повинні сповна використати резерви розвитку, що з’являться після набуття Україною членства в СОТ.