Смекни!
smekni.com

Аналіз собівартості продукції (стр. 1 из 18)

Зміст

Вступ

1. Теоретично-методологічні основи визначення собівартості продукції підприємства

1.1 Поняття та структура собівартостіпродукції підприємства

1.2 Формування собівартості продукції підприємства

1.3 Методика аналізу витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції

2. Аналіз собівартості продукції на ВАТ «ЦГЗК»

2.1 Аналіз основних техніко економічних показників на ВАТ «ЦГЗК»

2.2 Аналіз динаміки зміни собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК»

2.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції і управління витратами

2.4 Аналіз факторів зміни собівартості продукції підприємства ВАТ «ЦГЗК»

3. Шляхи зменшення резервів собівартості продукції

3.1 Методичні рекомендації по зниженню собівартості продукції підприємства

3.2 Обґрунтування заходів по зниженню собівартості продукції підприємства ВАТ « ЦГЗК»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


Вступ

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання усіх всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможності продукції.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєнням.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежать від організації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається таким факторами:

- формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

- ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

- станом планування і нормування рівня операційних витрат;

- наявність відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;

- наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати і управляти процесом формування витрат.

Предметом аналізу собівартості продукції є система методів управління витратами та шляхи їх зниження задля оптимізації виробництва та максимізації прибутку підприємства.

Об’єктами аналізу собівартості продукції є такі показники:

- абсолютна сума операційних витрат у цілому і за елементами;

- витрати на гривню продукції;

- собівартість окремих виробів;

- окремі статті витрат;

- витрати в центрах відповідальності.

Завдання аналізу собівартості продукції є: перевірка обґрунтованості плану за собівартістю, прогресивності норм витрат, оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості, дослідження шляхів їх мобілізації.

Джерелами інформації є: статистична звітність форма № 5-С

“Звітність про витати на виробництво продукції (робіт, послуг)”, форма № 1-ПВ “Звітність про працю”, дані бізнес-плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані систематичного й аналітичного обліку витрат на основних і допоміжних виробничих і та ін.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття та структура собівартості продукції підприємства

Собівартість продукції служить одним з найважливіших економічних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - цегрошова вартість спожитих засобів та предметів праці, оплати праці. Для встановлення витрат, які конкретно необхідно включати в собівартість продукції, слід керуватись П(С)БО-16 "Витрати".

Склад і перелік калькуляційних статей визначають вид собівартості. В залежності від повноти витрат, які включаються в собівартість продукції, виділяють такі види собівартості:

• технологічна собівартість продукції;

• виробнича собівартість валової товарної продукції;

• собівартість реалізованої продукції.

Технологічна собівартість- це прямі витрати, безпосередньо зв'язані з випуском продукції: прямі матеріальні витрати і прямі витрати на заробітну плату робітників.

Собівартість валової продукції - витрати за кошторисом виробництва з урахуванням зміни залишків резерву майбутніх платежів за винятком витрат, які не включаються у виробничу собівартість та зміни залишків витрат майбутніх періодів.

Виробнича собівартість товарної продукції - собівартість валовоїпродукції за винятком зміни залишків незавершеного виробництва.

Для досягнення своєї основної мети – максимізації прибутку – підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділяються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Операційні витрати називаються ще поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за сировину і матеріали, на заробітну плату та ін.), а інші – мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).

Крім поділу витрат на операційні та інвестиційні, виділяються витрати бухгалтерські та економічні.

Перші з них відображають реальні суми фактично здійснених підприємством витрат у формі платежів за придбані сировинно-матеріальні ресурси, виплати заробітної плати, нарахування амортизації, здійснення орендних платежів тощо. Другі, крім реальних бухгалтерських витрат включають неявні витрати підприємства, його власника у вигляді використовуваних землі, приміщень, ін. власних активів, на які він формально не несе грошових витрат. Тобто, економічні витрати підприємства «перевищують» бухгалтерські на величину неявних (їх часто називають «внутрішніми») витрат.

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації самого процесу виробництва на підприємстві.

Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг). Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництво продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші – включаються в собівартість, але не мають прямого зв’язку з виробництвом.

В основу класифікації витрат, що формують собівартість продукції, покладено такі ознаки:

Всі витрати за цією ознакою поділяються на:

- одноєлементні (прості) – сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

- комплексні – різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх називають ще непрямими (загально-виробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

Витрати поділяються на :

- прямі (безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

- непрямі (пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо бути віднесені на той чи інший вид продукції; до них належать заробітна плата управлінського та обслуговуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів тощо).

Витрати поділяються на:

- постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління).

У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

- змінні – загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

- пропорційні – змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва – сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

- непропорційні – поділяються на прогресуючі і регресуючі.

Ця класифікація є найважливішою. За економічними елементами затрат формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є економічно однорідними для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) передбачене таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

- Матеріальні затрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

- Витрати на оплату праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

- Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування).

- Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (нараховані амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів).