Засновниками ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” є Товариство з обмеженою відповідальністю “Смерека” та Приватне підприємство “Торговий дім “Столичний ЛТД””.
Статутний фонд товариства становить 8 000 000 (вісім) мільйонів гривень, у тому числі ТзОВ “Смерека” – 7 200 000 (сім мільйонів двісті тисяч) гривень (90 %) та ПП “ТД “Столичний ЛТД”” – 800 000 (вісімсот тисяч) гривень (10 %).
Органами управління товариством є Загальні збори і Виконавчий орган. Вищим органом товариства є загальні збори його учасників. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено документами або законом.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить:
ý Визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про його виконання;
ý Внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
ý Створення та відкликання виконавчого органу товариства;
ý Визначення форм контролю за діяльністю виконавчим органом товариства, створення та визначення повноважень контрольних органів;
ý Затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутків та збитків товариства;
ý Вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
ý Виключення учасника із товариства;
ý Прийняття рішення про реорганізацію, ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
ý Прийняття рішень про створення дочірніх підприємств;
ý Встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
ý Прийняття до товариства нових учасників.
Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У товаристві створюється виконавчий орган (колегіальний-дирекція), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Дирекція приймає рішення простою більшістю від числа присутніх членів виконавчого органу.
З директором укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Директор Товариства (Бучко С.Б.) без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених статутом Товариства та діючим законодавством. Дирекцію очолює генеральний директор (Помяновський В.Р.).
2.2 Інформація про історію створення підприємства, спеціалізацію, асортимент продукції і техніко-економічні показники
Історія цукрозаводу “Хрещатик”:
Цукровий завод “Хрещатик” побудований Чехословацькою фірмою “Шкода” в 1912 році і належав австрійському акціонерному товариству на чолі з Марком Фішером.
Свій перший сезон завод розпочав у 1913 році. Завод випускав цукор-рафінад у вигляді голів конусоподібної форми, переробляючи 1200 тон буряка в добу.
В 1918 році після окупації Північної Буковини Румунією, завод належав філіалу Бухарестського банку “Мармором Банк” на чолі з Марком Фішером. До 1923 року завод не працював. В 1923 році він був відбудований і реконструйований на добову потужність 1,2-1,4 тис. тон буряка. Для робітників були побудовані будинки на вул. Матросова і для спеціалістів – на вул. Заводській.
В 1930 році завод перейшов у власність румунського акціонерного товариства, яке відбудувало рафінадне відділення, встановивши нове чеське обладнання по випуску пресованого цукру-рафінаду. Надалі ніякі реконструкції не проводилися, так як економічні кризи приводили до того, що виробництво тривало всього 1,5-2 місяці, а в такі роки , як 1928, 1936 завод не працював взагалі через відсутність збуту продукції. В цей період було обновлено тільки обладнання жомосушного відділення. Умови праці були тяжкими. Буряк підвозили на підводах і вручну розвантажували. Рівень механізації був дуже низький. Робочий день тривав 12 і більше годин при дуже мізерній платні.
В 1940 році після приєднання Північної Буковини до України завод був націоналізований. Сезон 40-го року розпочався 22 листопада. Було перероблено 42000 тон буряка, вироблено 6250 тон цукру.
Після нападу фашистської Німеччини завод знову повернувся до попередніх господарів. В кінці 1943 року окупанти почали демонтувати і вивозити заводське обладнання. Перед самим звільненням Кострижівки 24 березня 1944 року окупантам вдалося вивезти турбогенератор, який був знайдений в Румунії у місті Крайове.
Після звільнення, завод і радгосп в селі Звенячин стали називати цукрокомбінат “Хрещатик”. Радгосп спеціалізувався по вирощуванню насіння цукрових буряків. Мав три відділки на 2099 га: Йосипівка, Нова Веренчанка та Нова Одая біля Чунькова.
З квітня 1944 року по лютий 1945 року завод був повністю відновлений. Перший повоєнний сезон розпочався 18 грудня 1945 року. Більшість працівників ще не повернулися з війни, тому спеціалісти відробили спочатку сезон на Городенківському заводі, а потім їхні спеціалісти приїхали допомогти нам. Сезон тривав 18 діб, переробляли лише 550 тон буряка в добу. В 1946 році завод не працював.
1946 – 1950 рр.
В ці роки пройшла реконструкція на 1500 тон переробки буряка в добу. Була проведена реконструкція ТЕЦ. Встановлені котли “Сладек”, проведений перехід із твердого палива на мазут. Замінена горизонтальна випарна установка системи “Елленека” на вертикальну. Змонтовано сушку цукру-піску – барабан Фальцмана, преси системи Пшиляса, колочний станок системи Шейблера. Цукор пакували в джутові та паперові мішки і ящики по 50 кг.
Вапняковий камінь для газової печі завозили з кар’єру Бабин, але через його низьку якість з 1948 року добування каменю припинили й завозили його з інших кар’єрів. Буряк переробляли з 11 районів Тернопільської області та двох районів – Чернівецької.
1950 – 1953 рр.
Колективом заводу проведено реконструкцію цехів, дільниць. Збільшена потужність заводу до 1500 тон цукрового буряка на добу. Установлена пилорама.
Працювали громадські організації, зокрема – жіноча рада. ЇЇ голова Локшина добилася будівництва дитячого садка в с. Кострижівка (нині – в цьому приміщенні знаходиться кафе ).
1953 – 1957 рр.
Колективом заводу проведені такі роботи :
- установлений паровий котел “Борзиг”;
- побудована і введена в дію водокачка питної води;
- проведена реконструкція водокачки технічної води;
- побудовані житлові будинки по вулиці Буковинській;
- побудована дорога від Кострижівки до автотраси через село Звенячин;
- побудована дорога селища (вулиця Заводська), проводився благоустрій селища.
1957 – 1972 рр.
Проведено реконструкцію бурякопереробного цеху. Установлена англійська дифузія “Дункан-С’тнард” безперервної дії замість дифузії періодичної дії системи Роберта; замінені бурякорізки. Проведена реконструкція сокоочисного цеху: встановлені відстійники; чотири вакуум-фільтри – замість фільтрпресів; замінена випарна станція.
В продуктовому цеху: замінені в/апарати на ВАЦ-600.
Проведена Реконструкція ТЕЦ. Замість дев’яти парових котлів системи “Тішбейна”, “Сладек”, “Борзиг”, “Бабкок – Вількокс” тиском 5,14 атмосфери установлені парові котли БМ 35/39 – 2 одиниці і ГМ-50 – 2 одиниці загальною продуктивністю 170 т/год.
Замінені два турбоагрегати потужністю 4 і 6 тис. кВт; побудована і введена в дію мазутна насосна станція; установлені додаткові мазутні чани; хімводоочистку.
В 1957 році розпочали переробку цукру-сирцю з тростини. Цукор привозили в 100 кілограмових мішках і складували під відкритим небом.
В 1964 році був побудований склад для цукру-сирцю з клерувальним відділенням.
Побудовано пожежне депо. Пізніше (на початку 80-х рр.) тут були перемоточна, магазин, тепер – знаходиться залізничний транспортний цех та вагова майстерня.
Побудовано дві секції цукрового складу місткістю 10 тис.тон, склад для приймання та зберігання цукру-сирцю.
На кошти заводу в селі Хрещатик змонтовано телевежу. Прокладено теплотрасу по вулицях Заводській, Кобилянській, Буковинській, Чапаєва, Матросова, 28 червня.
Побудовано: середня школа, дитячий садок, гуртожиток на 240 місць, будинок побуту, стадіон, 4-х та 8-х квартирні житлові будинки, лікарню (1957 р.).
1972 – 1987 рр.
Проведена реконструкція дифузійного відділення з установленням дифузійного апарата ДС-12. Встановлені: жомові преси; вакуум-фільтр; дискові фільтри; замінені випарні апарати (I, III, Y корпуси), парові камери вакуум-апаратів першого продукту; установлені центрифуги безперервної дії I, II, III продукту і афінації замість періодичної дії, автоматична вага цукру I продукту; установлено 6 адсорберів для очистки раф сиропів, дискові фільтри для фільтрації раф сиропів; генераційна установка для вугілля АТС.
Механізовано ручну працю в рафінадному цеху. Установлені автоматичні лінії по пресуванню, колці і розфасовці рафінаду в 0,5 і 1 кг. пачки. Також були встановлені автомати “Арис” по розфасовці раф піску в 1 кг пакети; автомати “Зіблер” по розфасовці раф піску в дрібній фасовці (дорожній цукор).
Змонтовано обладнання по виробництву гофрокоробів, печатно-висічні автомати (для рафінаду).