Сталий розвиток промислового підприємства як системи передбачає збалансоване функціонування його економічної, екологічної та соціальної підсистем. Незаплановані деформації в процесі функціонування та розвитку будь-якої з підсистем призводять до втрати стійкості всією системою. Особливо небажаною є втрата стійкості функціонування і тим більше розвитку гірничодобувними підприємствами, на ефективності роботи яких базується стратегія сталого еколого-економічного розвитку України.
Практика засвідчує, що гірничодобувні підприємства не можуть впливати на ті фактори, які стосуються макроекономіки. У цих умовах основні джерела забезпечення сталого розвитку лежать у сфері мікроекономіки, тобто всередині самих підприємств. Саме тому важливо вміти своєчасно і достовірно діагностувати ознаки можливого нестійкого стану та визначати шляхи вдосконалення економічного механізму забезпечення сталого розвитку в системі управління гірничодобувним підприємством.
Тому наукова задача, що вдосконаленні відповідного механізму забезпечення сталого розвитку на гірничодобувних підприємствах, є актуальною.
Мета роботи та наукові завданнянаведені на листі 1.
Об’єкт, предмет також представлені на листі 1
З метою розв’язання першого наукового завдання - досліджений зміст поняття «сталий розвиток». Досліджено теоретичні засади концепції сталого розвитку, в основі якої лежать ідеї динамічно-збалансованого розвитку тріади – економіка, природа, суспільство. На даний час основні принципи концепції сталого розвитку зводяться до збалансування масштабів господарської діяльності з можливостями природного середовища до самовідновлення, мінімізації вилучення з надр вичерпних ресурсів і їх втрат у процесі виробництва з метою забезпечення права майбутніх поколінь задовольнити свої потреби в таких же ресурсах, поліпшення рівня життя населення різних країн. Усе це повинно відбуватися на фоні зниження загального техногенного пресу на навколишнє середовище. Ці ж ідеї мають бути покладені і в основу концепції стійкого розвитку гірничодобувних підприємств.
Виділені наступні взаємодоповнювані аспекти переходу діяльності гірничодобувних підприємств на принципи сталого розвитку:
- економічні;
- екологічні;
- соціальні;
- технологічні.
Встановлено, що на мікрорівні (рівні підприємств) сталий розвиток частіше ототожнюється зі стабільним економічним розвитком та стійким фінансовим станом. Тобто ігноруються екологічні та соціальні наслідки виробничої діяльності, що порушує змістовну сутність сталого розвитку.
На базі аналізу розвитку і сучасного стану вугільної промисловості України встановлено, що видобуток вугілля завжди супроводжується значним негативним впливом на навколишнє середовище і призводить до порушення природної екологічної рівноваги. Незважаючи на істотне зниження обсягів видобутку вугілля в Україні, екологічні проблеми загострюються. Діяльність вугледобувних підприємств пов’язана з виробничими циклами, які мають істотний вплив на довкілля. Екологічний баланс є необхідною умовою не тільки конструктивних взаємин з органами державної влади і місцевими співтовариствами, але й перспектив розвитку бізнесу ТОВ ДПЕК, як управляючий компанії для ВАТ «Павлоградвугілля».
Проаналізовані природоохоронна та екологічна діяльність компанії ДТЕК, у складі якого знаходиться ВАТ «Павлоградвугілля» (наприклад, лист 4). Стратегічна мета ДТЕК у сфері природоохоронної діяльності – це підвищення рівня екологічної безпеки, зростання капіталізації активів компанії за рахунок забезпечення надійного й нешкідливого виробництва, що відповідає завданням сталого розвитку підприємства.
Для того, щоб запропонувати шляхи вдосконалення механізму управління гірничодобувним підприємством в напрямку забезпечення його сталого розвитку, необхідно оцінити поточний стан об’єктів управління, тобто встановити, чи відповідає рівень стійкості окремих підсистем перспективам сталого розвитку підприємства. Індикатори (критерії) – це показники, що характеризують зміни стану виробництва, економіки і навколишнього природного середовища у часі. Вони надають кількісну та якісну характеристику проблеми і дозволяють оцінити ситуацію, відзначити її зміни.
Аналіз розрахованих індикаторів дозволяє констатувати, що фактично взаємодія підсистем ВАТ «Павлоградвугілля» не забезпечує передумов для його сталого розвитку – лист 5.
Одним з основних напрямків вдосконалення механізму забезпечення сталого розвитку підприємства вважається розробка і впровадження стратегічного еколого-економічного управління розвитком підприємства (еколого-економічної стратегії сталого розвитку) та вдосконалення існуючих підходів до інформаційного забезпечення сталого розвитку. На базі цього визначаються можливі альтернативні стратегії сталого розвитку підприємства. Для цього повинна бути запропоновано послідовність реалізації заходів, спрямованих на формування і впровадження (реалізацію) цього механізму забезпечення сталого розвитку підприємства.
У процесі діагностики факторів забезпечення сталого розвитку ВАТ «Павлоградвугілля» встановлено, що функціонування виробничої, техніко-технологічної, фінансової та екологічної підсистем даного підприємств когерентне, взаємопов'язане і взаємозумовлене. У зв'язку з цим зазначені підсистеми можуть утворювати пари, у яких перший елемент виступає метою (підсистема-мета), а другий – засобом її досягнення (підсистема-засіб).
Гірничодобувне підприємство, приймаючи в якості головної мети управління забезпечення сталого розвитку, може досягти цієї мети, реалізуючи різні за своєю спрямованістю альтернативні стратегії. Для полегшення процесу формування набору альтернативних стратегій доцільно використовувати матрицю, засновану на координації факторів забезпечення сталого розвитку в парах (підсистема-засіб, підсистема-мета) – лист 6.
Доцільно запропонувати створення інформаційної системи екологічного обліку на ВАТ «Павлоградвугілля». Внаслідок впровадження запропонованих заходів зміниться напрям потоків облікової екологічної інформації, що дозволить отримувати релевантну інформацію про стан екологічної підсистеми підприємства.
Методичний інструментарій екологічного обліку в межах розробляємої інформаційної системи екологічного обліку можна надати у наступному вигляді – лист 7.
На базі вищеозначеного можливо розробити цілу систему індикаторів екологічної збалансованості локальних систем – лист 8 – для оцінки підсистем сталого розвитку. При цьому під локальними системами розуміються основні підрозділи ВАТ «Павлоградвугілля» - шахти.
Таким чином досягнута мета роботи – розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму забезпечення сталого розвитку на гірничодобувному підприємстві.
Доповідь закінчена, дякую за увагу!