Сталий розвиток ВАТ "Павлоградвугілля" (стр. 14 из 17)

Рис. 3.2. Укрупнена структурна схема системи еколого-економічного управління сталим розвитком гірничодобувного підприємства

Інформаційне забезпечення екологічним обліком в цілях еколого-економічного управління сталим розвитком гірничодобувного підприємства доцільно здійснювати на основі створення інтелектуального інтерфейсу, який дозволяє скасувати паперові носії інформації, перейти до використання природної мови в діалозі з персональним комп’ютером і задовольнити користувача головною вимогою - швидкістю оперування інформаційною базою.

Доцільно запропонувати застосування моделі оптимізації цінності інформації з використанням правила максмінімуму й припущення Лапласа, що передбачає однакову ймовірність наступного стану об’єкту, та модель оптимального використання ресурсів підприємства, в якій поряд з матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами пропонується враховувати інформаційний ресурс.

В процесі реалізації вищеозначеного необхідно обов’язково впровадити моніторинг підтримки управлінських рішень на базі інформаційного забезпечення екологічного обліку.

При цьому реалізація виділених принципів моніторингу здійснювати методом постадійної побудови моніторингу. А саме:

· декомпозиція багаторівневої системи управління гірничодобувним підприємством на частини, що в умовах ВАТ «Павлоградвугілля» досить легко реалізуємо;

· визначення вхідної та вихідної інформації, виявлення в ній постійної і змінної, отримання даних про напрями та структуру її потоків;

· проведення розрахунків економічних показників, рішення задач оптимізації з різними критеріями оптимальності та вибору альтернативних рішень.

При цьому доцільно використання коефіцієнтів доцільності введення і-ої задачі на j-ому рівні управління (Kij), які визначають доцільність включення конкретної функції управління в той чи інший рівень управління.

Крім того, необхідно застосування показників часового лагу прийняття рішень (tл) та періоду стійкості системи (Рс).

Часовий лаг прийняття рішення повинен бути менший періоду стійкості:

(3.7)

Інакше прийняття рішення не закінчиться до початку нових змін функціонування і втратить зміст.

Графічний метод визначення часового лагу прийняття рішень створено на основі інтервального задання періоду стійкості функціонування системи та значень коефіцієнту пропорційності (a) між часовим лагом прийняття рішення і періодом стійкості (рис. ).

Перетворивши нерівність (3.7) у тотожність отримаємо:

(3.8)

де a - коефіцієнт, який показує перевищення періоду стійкості функціонування над часовим лагом прийняття рішення (a£ 1).

Чим менше значення коефіцієнту, тим менше часу є в особи, що приймає рішення, на прийняття рішення, і навпаки.

Як видно з рис. , при фіксованому періоді стійкості функціонування дві години, часовий лаг прийняття рішення також дорівнює дві години (графік І). При тому ж періоді стійкості функціонування дві години, часовий лаг пристосування дорівнює одну годину (графік ІІ), і 0,6 годин (графік ІІІ).

При інтервальному заданні періоду стійкості функціонування від однієї години до 2,5 години та інтервальному заданні значення коефіцієнту 0,3 £a£ 1, часовий лаг прийняття рішення знаходитиметься в заштрихованій області (рис. ).

Чим менше значення коефіцієнту, тим менше часу має особа, що приймає рішення (ОПР), на прийняття рішення. І навпаки, чим більше значення коефіцієнту, тим більше часу в розпорядженні особи, що приймає рішення, для цієї мети.

На наш погляд, при визначенні доцільності включення задач управління для різних ланок ВАТ «Павлоградвугілля» необхідно обов’язково передбачити інтервальні оцінки часу прийняття рішень, оскільки час прийняття рішень буде неоднаковий для різних ланок управління.

Рис. 3.3. Графічна інтерпретація залежності часового лагу прийняття рішення і періоду стійкості.

Позначення рис. 2:

І – графік прямої tл = Рс, коефіцієнт a = 1;

ІІ – графік прямої tл = 0,5 Рс, коефіцієнт a = 0,5;

ІІІ – графік прямої tл = 0,3 Рс, коефіцієнт a = 0,3.

Під час розгляду інтелектуального забезпечення підтримки управлінських рішень у виробничо-економічних системах, діалектична взаємодія диференційованого та інтегрованого способу організації компонентів управління дає змогу організувати частини інформаційного забезпечення екологічного обліку високої складності у деревоподібні ієрархічні структури, які доповнюють кожен рівень новим інформаційним змістом.

Розрахунок показників моніторингу пропонується проводити на основі ймовірнісно-автоматної моделі.

Стан системи обладнання (автоматів), які описують функціонування матеріального потоку, в кожен момент часу характеризується за допомогою маркового вектора:

(3.9)

Далі необхідно для підвищення якості прийняття управлінських рішень вирішити питання побудови структури банків даних, банків знань, моніторингу забезпечення підтримки та прийняття управлінських рішень при реалізації продукції на підприємстві, оцінюється ефективність функціонування побудованого моніторингу.

Надана система моніторингу на базі інформаційного забезпечення екологічного обліку полягає в тому, що моніторинг підтримки та прийняття управлінських рішень, організований згідно із обґрунтованою в роботі методологією, підвищує якість прийняття управлінських рішень; збільшує надійність функціонування обчислювальних ресурсів; скорочує терміни створення й освоєння сучасних інформаційних технологій; збільшує об’єми інформаційних потоків, які обробляються; підвищує продуктивність праці розробників та користувачів при застосуванні нових сучасних інформаційних технологій. Всі ці фактори є невід’ємною елементами підсистеми прийняття рішень при реалізації стратегії сталого розвитку на гірничодобувном підприємстві.

Висновки за розділом 3

1. Визначено, що одним з основних напрямків вдосконалення механізму забезпечення сталого розвитку підприємства вважається розробка і впровадження стратегічного еколого-економічного управління розвитком підприємства (еколого-економічної стратегії сталого розвитку) та вдосконалення існуючих підходів до інформаційного забезпечення сталого розвитку. На базі цього визначаються можливі альтернативні стратегії сталого розвитку підприємства.

2. Запропоновано матриця «підсистема-засіб» / «підсистема-мета» для полегшення процесу формування набору альтернативних стратегій. Також ця запропонована матриця є універсальним інструментом визначення найбільш перспективних напрямів розвитку гірничодобувного підприємства.

3. Виходячи з результатів оцінки стану об’єктів управління в механізмі забезпечення сталого розвитку ВАТ «Павлоградвугілля», доцільно запропонувати, що до альтернативних стратегій сталого розвитку даного підприємства належать стратегія ресурсозбереження та стратегія поступового технологічного оновлення на основі екологічних інновацій та екологізації управління. Взагалі ці альтернативні стратегії входять до складу загальної еколого-економічної стратегії розвитку гірничодобувного підприємства.

4. Реалізація запропонованих як загальної еколого-економічної стратегії розвитку підприємства, так і її складових - альтернативних стратегій сталого розвитку гірничодобувного підприємства має супроводжуватися трансформацією існуючої системи інформаційного забезпечення в напрямі її екологізації. Виходячи з цього, доцільно запропонувати створення інформаційної системи екологічного обліку на ВАТ «Павлоградвугілля». Внаслідок впровадження запропонованих заходів зміниться напрям потоків облікової екологічної інформації, що дозволить отримувати релевантну інформацію про стан екологічної підсистеми підприємства.

Загальні висновки

1. Досліджено теоретичні засади концепції сталого розвитку, в основі якої лежать ідеї динамічно-збалансованого розвитку тріади – економіка, природа, суспільство. На даний час основні принципи концепції сталого розвитку зводяться до збалансування масштабів господарської діяльності з можливостями природного середовища до самовідновлення, мінімізації вилучення з надр вичерпних ресурсів і їх втрат у процесі виробництва з метою забезпечення права майбутніх поколінь задовольнити свої потреби в таких же ресурсах, поліпшення рівня життя населення різних країн. Усе це повинно відбуватися на фоні зниження загального техногенного пресу на навколишнє середовище. Ці ж ідеї мають бути покладені і в основу концепції стійкого розвитку гірничодобувних підприємств.

2. Виділені наступні взаємодоповнювані аспекти переходу діяльності гірничодобувних підприємств на принципи сталого розвитку:

- економічні;

- екологічні;

- соціальні;

- технологічні.

3. Дослідження питань прояву сутності сталого розвитку складних систем, у тому числі стійкого розвитку підприємств, показала відсутність на сьогоднішній день єдиної загальноприйнятої думки за визначенням даної категорії.

4. Встановлено, що на мікрорівні (рівні підприємств) сталий розвиток частіше ототожнюється зі стабільним економічним розвитком та стійким фінансовим станом. Тобто ігноруються екологічні та соціальні наслідки виробничої діяльності, що порушує змістовну сутність сталого розвитку.

5. На базі аналізу розвитку і сучасного стану вугільної промисловості України встановлено, що видобуток вугілля завжди супроводжується значним негативним впливом на навколишнє середовище і призводить до порушення природної екологічної рівноваги. Незважаючи на істотне зниження обсягів видобутку вугілля в Україні, екологічні проблеми загострюються. Діяльність вугледобувних підприємств пов’язана з виробничими циклами, які мають істотний вплив на довкілля. Екологічний баланс є необхідною умовою не тільки конструктивних взаємин з органами державної влади і місцевими співтовариствами, але й перспектив розвитку бізнесу ТОВ ДПЕК, як управляючий компанії для ВАТ «Павлоградвугілля».